Гол запоріжців міг і не відбутися

«Говерла» — «Ворскла». Матч, який завершився нульовою нічиєю, проте про нього можна вести мову саме в контексті невдалої роботи арбітра. Справа в тому, що Абдула допустив тут дві дуже серйозні помилки — двічі не призначив пенальті. По факту, вони не стали би результативними, оскільки 11-мет­рові мали бути призначені в різні ворота. Однак, у випадку правильних рішень судді, хтозна, як усе би склалося. Перший епізод стався на 17-й хвилині: півоборонець Тудосе був атакований у чужому штрафному, причому спочатку оборонцем «Ворскли», а після — воротарем Богушем. Другий епізод — 64-а хвилина, де порушення правил було ще очевиднішим: Акакпо завалив Ковпака. Утім, у цьому моменті, гадаю, можна зрозуміти, чому Абдула промовчав: йому пояснили помилку з епізодом на 17-й хвилині, тому він, «у вигляді компенсації», промовчав у другому таймі. Насправді Олександр кваліфікований рефері, просто в конкретному матчі двічі грубо помилися.

«Металург» Д — «Металург» Зп. Хотів би насамперед висловити незгоду з організаторами гри: фактично весь перший тайм команди не грали, а борсалися в багнюці, треба було дати змогу дренажній системі відсмоктати вологу. Саме це сталося в другому таймі, води вже було менше, відтак гравці бігали вільніше. Давайте все ж пам’ятати, що футбол — це передовсім видовище… Цей поєдинок також завершився внічию, однак якби арбітр Бондар був більш принциповим, то гол запоріжців не відбувся би. Ні, саме взяття воріт було цілком «чистим», але за кілька хвилин до нього Пашаєв зачепив Морозюка, треба було призначати штрафний, однак рефері проігнорував момент.

«Динамо» — «Олімпік». Мушу відзначити парадоксальний момент: пильно спостерігаю за суддею Головковим, і це вперше, коли якість його дій виявилася вищою якості футболу, продемонстрованого колективами, гру яких він проводив. Так, позначилося й те, що сам матч не виправдав очікувань уболівальників, надто київських, одначе похвалити Головкова видається мені доречним. По суті, він схибив тільки одного разу: справедливо показавши жовту динамівцеві Макаренку, він невдовзі не показав йому другу, яка автоматично переростала у червону. Однак, гадаю, суддя вирішив іще більше не псувати настрою господарям, відтак пожалів їхнього гравця.

«Шахтар» — «Металіст». Вийшов якісний арбітраж за якісного футболу. Можаровський знову провів гру на хорошому рівні. Хоча, з іншого боку, проблемних епізодів було не так уже й багато. А те, що сталося на 15-й хвилині, було потрактовано Юрієм цілком правильно: Ордеця слід було виганяти. Так, дехто скаже, що Азеведо перебував не по центру воріт, а ближче до флангу, відтак рефері мав обмежитися жовтою для молодого українського захисника, проте ви не забувайте про високу швидкість бразильця, котрий, якби не порушення Ордеця, дуже швидко виходив би на оперативний простір, відтак виникав голевий епізод із тих, які журналісти іменують «стовідсотковими».

«Дніпро» — «Карпати». Дивовижно, проте, попри розгромний рахунок, саме у цьому поєдинку сталося найбільше в турі епізодів, які потенційно могли стати скандальними, ще й отримати довгий і неприємний медійний розголос. Однак у всіх арбітр розібрався просто бездоганно: й у падінні в карному Зозулі, а по тому — Селезньова, й у жовтій картці Федецькому, котра викликала нарікання на лавці «Дніпра», й у тих двох моментах, коли м’яч потрапляв у руку гравця — спочатку це сталося в межах карного, вдруге ж — на підступах до неї. Але щоразу, підкреслюю, Лисенчук вирішував правильно. Єдина його похибка трапилася вже тоді, коли рахунок став великим, тобто тоді, коли дії судді не мають вирішального впливу на матч: у своєму штрафному Федецький, граючи дуже грубо, однозначно збивав нападника «Карпат», але рефері чомусь промовчав. Чому — не знаю. Утім, наголошую: навіть якби він призначив пенальті, а карпатівці його реалізували, нічого сутнісного в рахунку гри це не змінило би.