Український футбол
Головний винуватець поразки — тренерський штаб
Павло ШКАПЕНКО, екс-півзахисник національної збірної.

Про причини поразки. На мою думку, головним винуватцем поразки є тренерський штаб національної збірної України. Було допущено чимало помилок, у т. ч. — дві стратегічні, котрі й визначили долю матчу. Перше: неправильно обрана тактика. Я був переконаний, що зі словаками гратимемо так, як і з молдованами: треба було так само пресингувати, діяти активно вже зі старту матчу. Натомість у понеділок побачили зовсім інше — ми цілком віддали ініціативу, запропонувавши суперникові конт­роль за грою. І це на тлі недавньої заяви Фоменко, мовляв, одтепер українці гратимуть в атакувальній манері. Друга помилка — психологічна: для мене очевидно, що наші хлопці були розгубленими, вони, здавалося, не до кінця зрозуміли план на гру й не знали, як йому слідувати. Повторюю: треба було зразу пресингувати, така тактика є органічно нашою, розробив її Лобановський, учнем якого є Фоменко. Чому від цього відійшли, не знаю. Іще кілька слів щодо помилок: мені здається, наші зловживали з навісами: чого ми хотіли досягти з командою, де більшість виконавців — майже двометрового зросту?

Про пропущений м’яч. Сталися дві помилки двох конкретних виконавців. Спочатку оборони: наші захисники стояли надто широко один од одного, тобто Ракицького ніхто не встиг підстрахувати. А потім похибку допустив П’ятов: він надто рано пішов на зближення зі словаком, треба було трохи зачекати. А так — суперник вивалився сам на сам і забив. І в тому моменті вже не мало значення, куди він битиме — в ближній чи дальній кут.

Про найгіршого гравця. Переконаний, що дуже погано зіграли виконавці, які є відносними дебютантами. Що доводить одне: ейфорію, що запанувала в ЗМІ від збільшення кількості українців у складах команд УПЛ, треба припиняти. Немає в нас поки що глибокого запасу для національної команди! А найгіршим на полі, на мій погляд, був Ковальчук: гальмував усі атаки, пасував тільки назад, узагалі здавався чужорідним тілом у команді. І це, до певної міри, закономірно: перед грою Кирило роздав багато інтерв’ю, став чи не головною нашою зіркою, а це для новачка недопустимо, як на мене.

Про подальшу долю збірної. Нічого страшного не сталося: відбір тільки почався, група в нас рівна, боротися можна з усіма, навіть із іспанцями. Іще добре, що до наступного матчу є чимало часу, треба декому поміркувати над важливими речами. Наприклад, над тим, що збірна має частіше грати товариські матчі. Або над тим, що тренери команди мають їздити по всій країні й переглядати поєдинки наживо, а не по телевізору. А ще мусить існувати розширений список кандидатів до збірної, й вони про це мають знати, щоби відповідним чином готувати себе.


стрічка новин