Хмільне лідерство

Недосяжні, попри все

Складно (читайте — нереально) знайти гальмівний важіль, який змусить мюнхенців збавити оберти. Про перехід команди з рук Юппа Хайнекса, з яким «Баварія» торік оформила європейський требл, до Гвардіоли, ми вже розповідали взимку. Як бачимо, система у ФК працює на мегависокому рівні, тому зміни на тренерському містку були безболісно сприйняті тамтешніми вболівальниками.

Надалі хотілось би зосередити розмову на двох цьогорічних зразкових подіях, які, здавалося, не могли би відбутись у такий короткий проміжок часу, що лише підтверджує феномен нинішньої команди.

Перше: справа про несплату податків президентом «Баварії» підійшла до свого логічного завершення — Улі Хенессу довелося залишити посаду в баварському клубі. Якщо рік тому керівництво клубу на знак підтримки Хенесса відхилило його прохання про відставку, то коли мова зайшла про тюремне ув’язнення, до якого Улі був засуджений, він більше не міг брати участь в управлінні ФК. Падіння людини, яка більше трьох десятків років свого життя віддала на те, щоби привести мюнхенський клуб на вершину німецького та європейського футболу, — найграндіозніше в історії бундесліги. Відомий своєю принциповістю та вимогливістю Хенесс, як виявилося, крім футболу, мав іще одну слабкість, через яку не сплатив державі майже 28 мільйонів євро, що в Німеччині не прощається навіть найвідомішим людям. Не допомогла колишньому функціонеру й явка з повинною.

Друге: безпрограшна серія «Баварії», яка почалася після позаторішньої поразки від «Байєра» на «Альянц-Арені», була успішно продовжена командою під керівниц­твом Хосепа Гвардіоли. Щоправда, завершилася вельми прозаїчно, в Аугсбурзі, коли мюнхенцям на внутрішній арені вже нічого не було потрібно. Хтозна, скільки би ще тривала рекордна серія «Баварії», якби Гвардіолі вдалося підтримати мотивацію гравців трохи довше, відтак уникнути спаду ігрової форми футболістів. Зреш­тою, й без цього серія має досить переконливий вигляд. Адже навряд чи хтось, уключаючи навіть «Баварію», найближчим часом зможе видати 53 матчі без поразок.

Цифра 53 була ключовою у цій події не тільки для команди іспанця, а й для скромних «швабів», адже саме стільки років вони не здобували перемоги в зустрічах із «Баварією», яку перемагали ще далекого 1961 року в рамках оберліги. Також до поразки «Аугсбургу» баварці забивали мінімум один м’яч у 65 матчах чемпіонату поспіль, а в дев’ятнадцяти іграх до Аугсбурга — і всі два. Окрім того, «Баварія» встановила рекорд непереможності на чужому полі: до зустрічі з командою Маркуса Вайнцірля «пивовари» не програвали впродовж 33 матчів.

Робимо висновок, що грандіозна робота в усіх ланках чинного та незмінного чемпіона дозволяє, попри все, закріпити йому домінуючу роль у чемпіонаті, із часом лише додаючи команді здобутки. Разом із цим, за фінансовою складовою «Баварія» також посідає перше місце, що, зрештою, й робить її недосяжною впродовж останніх років.

Відкриття чемпіонату

1. «Аугсбург». Команда Маркуса Вайнцірля — чудовий зразок того, як із середняка дивізіону може постати один із реальних претендентів на зону єврокубків. Зважаючи на сталість у лізі, відтак практично однаковий набір ФК, які представляють Німеччину на континенті, таке прагнення заслуговує особливої уваги. Хоча, зрештою, клубові з однойменного міста не вдалось потрапити до Ліги Європи, не можна забути, як вони грали цього сезону. Головною ж причиною такого якісного «стрибка» стало повне переосмислення свого футболу, внаслідок чого у команди з’явилася проста та, головне, ефективна манера гри, з якою футболісти досягали нових для себе висот. Окремої похвали потребує наставник Вайнцірль, який своєю професійною та спокійною роботою із футболістами змусив своїх суперників по-іншому дивитись на свою команду. До слова, саме «Аугсбург» став першим, котрий змусив капітулювати «Баварію», що стриміла на всіх парах, не знаючи гіркоти поразки впродовж останніх 53 матчів. Таким чином, нинішній склад гравців привернув увагу чималої кількості зацікавлених у їхніх послугах, отож складно уявити, що буде із цієї цікавою командою наступного сезону.

2. «Хоффенхайм». Безсумнівно, ця команда — прикраса всього турнірного відрізку. Справа в тому, що «синьо-білі» практично завжди ставали учасниками найзахоплюючіших поєдинків щотижня. Можна подумати, що вони завжди перемагали, проте це не так. Представники Зінсхайма запам’яталися тим, що забивали дуже часто й дуже багато, водночас, теж саме робили й їхні візаві. За підсумками сезону можна переконатися, що результативність підопічних Маркуса Псдоля просто вражаюча. Посідаючи дев’яту сходинку турнірної таблиці, «Хоффенхайм» за забитими м’ячами (72) обійшли лише два беззаперечні лідери бундесліги — «Баварія» (94) та дортмундська «Боруссія» (80). Натомість кількість пропущених також велика (70), поступаються за цим показником лише останнім чотирьом клубам першості. 4,18 — середня результативність у матчах — іще не траплялось у історії аналогів, аби за участі одного колективу впродовж сезону забивалось стільки м’ячів.

3. «Майнц». У цьому випадку потрібно, найперше, говорити про виконану роботу керманича. Томас Тухель провів у команді ударну п’ятирічку, вийшовши до Ліги Європи. Відтак Тухель вирішив залишити своє «дітище» заради серйозніших проектів. Томас заслужив своє право щороку боротися не лише за потрапляння до сімки найкращих, аби забезпечити участь у ЛЄ, а й за щось більше. Чомусь не виникає сумнівів, що він уже давно дозрів для роботи з топ-клубом. Щоби зрозуміти, наскільки глибоко Тухель занурюється в робочий процес, досить сказати, що один час у його штабі значився фахівець із дослідження головного мозку. Вочевидь, наставник просто хотів знати, як довести до автоматизму дії гравців, навчити їх пасувати, бити по воротах і розігрувати комбінації, не замислюючись ні на секунду.

Розчарування чемпіонату

1. «Гамбург». Ще попередній сезон став для «червоноштанників» провальним. Утім, вочевидь, вони на цьому не захотіли зупинятися. Таким чином, за останні два роки вони побили всі чинні антирекорди клубу. Нагадаємо, що гамбурзька команда — єдина, що досі не вилітала з елітного дивізіону. Для відображення такого досягнення на стадіоні спеціально встановили годинник, який нині перейшов уже за 50 років, однак зовсім скоро це може припинитись. Бо помітні постійні тренерські зміни. Лише впродовж цього сезону функціонери ФК змінили три склади тренерів. Тому виникають сумніви щодо кваліфікації менеджерів «Гамбурга», котрі витрачають великі гроші на трансфери, запрошення нових коучів, але все одно не можуть виправити ситуацію.

У підсумку, «Гамбург» удруге поспіль за результатами сезону посідає 16 місце, відтак лише в стикових матчах із представником нижчої ліги, забезпечив на наступний сезон щоби їхній маскот «динозавр» (символ довговічності) не позбувся роботи.

2. «Байєр». Леверкузенці дуже добре провели попередній рік, доволі непогано розпочали цей сезон, відтак навіть думок не виникало, що в їхньому колективі згодом розпочнуться серйозні проблеми. Досить складно зрозуміти, що сталось, утім недосвідченість тренера Хююпя, певне, позначилася на такому раптовому спаді. У середині грудня «аптекарі» потрапили в якийсь ступор, поступаючись середнякам і навіть аутсайдерам чемпіонату. Узимку, коли команди пішли на відпочинок, у ФК сподівалися, що безрадісна серія поєдинків незабаром завершиться, отож керівництво вирішило нічого не змінювати. Як виявилося, звільняти фінського наставника потрібно було ще раніше. Психологія «левів» зазнала серйозного негативного удару, тому для того, щоби вивести колектив із «ями», необхідно було щось змінювати. У леверкузенському клубові довго не думали та призначили новим очільником Сашу Левандовскі, котрий до цього працював із молодіжними та дуб­люючими складами. Хоча новому тренеру все ж удалось у останньому турі повернути команді лігочемпіонське місце, такі результати здаються лише певною розрадою. Судячи з того, яку гру демонстрував «Байєр» зовсім недавно, нинішнє четверте місце — лише заслуга інертності головних конкурентів за останню путівку в ЛЧ.

3. «Айнтрахт» (Франкфурт-на-Майні). Команда потрапила до цього списку не стільки через свої провальні виступи, скільки через неспроможність тримати удар. Сезон тому «орли» повернулися до бундесліги та одразу заслужили право грати в Європі. Відтак у ФК зробили все, щоби вберегти головних виконавців команди, а потім і залишити керманича Арміна Фе, котрий не приховував серйозного інтересу з боку інших команд. Відтак «Айнтрахт» навіть якісно підсилився, тож усі чекали наступного кроку від цього колоритного колективу. Зрештою, все стало зрозуміло, що повторити тогорічний результат, не говорячи про його покращення, не вдасться. Узимку гравці, в яких скоро завершується контракт, почали оголошувати про підписання угод із новими клубами. Складно зрозуміти, чому тренер не вирішив ще тоді піти з команди. Загалом, «Айнтрахт» посів 13 позицію, чим розчарував усіх прихильників команд, які створюють собі ім’я своєю грою, а не грошима. Після завершення першості низка виконавців, як і обіцяли, миттєво залишили Франкфурт. Далі заяву про звільнення написав Армін Фе, отримавши запрошення від своєї попередньої команди — «Штуттгарта». Таким чином, усім доведеться забути про «Айнтрахт» дворічної давнини та сподіватися, що наступного року він зможе втриматися серед найкращих національних ФК.

Євген ДЕМЯН.