«Хотілося би більшої майстерності…»

«Олімпік» — «Динамо». Як ми й прогнозували, кияни перемогли. Причому мали доволі велику перевагу, могли забити ще більше. Не скажеш, що підопічні Санжара мали безнадійний вигляд, але все ж поступилися столичним без варіантів.

«Чорноморець» — «Дніпро». Очевидно, найнесподіваніший результат туру. В Одесі молодий, але амбіційний колектив: цією нічиєю він, можливо, заклав першу цеглину кращого майбутнього. Дніпряни мали перевагу, більше контролювали м’яч, атакували, проте перемогти не зуміли. Не знаю, мабуть, були якісь фактори, які завадили їм. Не хочеться говорити про поза футбольні чинники…

«Ворскла» — «Говерла». Знову-таки, наш прогноз справдився: вирішальним став фактор мотивації. Все-таки ужгородці вирішили завдання на першу частину поточного чемпіонату, натомість полтавці борються за єврокубки, тому їм була потрібна перемога, щоби закріпитися на п’ятому місці. Крім того, в Сачка кращий склад, зіграніший, що також далося взнаки.

«Шахтар» — «Волинь». У принципі, більшість очікувала перемоги формальних господарів, хоча, гадаю, ніхто не чекав рахунку 4:0. Дозволю собі повторитись: я передбачав, що у лучан з’являться шанси, якщо не пропустять швидкий м’яч, але… «Шахтар» забив уже на 10-й хвилині, що зруйнувало тактичні плани «Волині», котра, підозрюю, планувала діяти на контратаках. А потім пішло-поїхало: лучани змушені були розкриватися, активніше йти вперед, оголювати зони, а «гірникам» тільки того й треба було.

«Металург» — «Олександрія». Перемога гостей читалася. З одного боку — сильна зіграна команда, котра сьогодні на ходу, з другого — розібраний колектив без конкретного майбутнього. Якщо стисло — все закономірно.

«Сталь» — «Карпати». Один із двох найнапруженіших матчів туру. Чимось команди схожі, тож і грали приблизно однаково: агресивно, жорстко, активно і… невидовищно. Я усвідомлюю, що глядачам такі матчі не дуже подобаються, проте наставникам складно витримувати їх. Підтвердження цього — картки й червона футболісту, котрий уже сидів на заміні. Звісно, хотілося би більшої майстерності у виконанні всіх гравців, але в такому випадку й результат був би інший. А так результативна нічия — до речі, щось таке я й передбачав — відображає перебіг подій.

«Металіст» — «Зоря». Отією другою з двох найнапруженіших зустрічей виявилася харківська: нерви, нерви, два вилучення, в т. ч. тренера гостей. Для мене ключовий момент — слова капітана харків’ян Довгого: добре його знаю, тому розумію, якщо ця людина публічно говорить такі слова, значить, справді допекло. Маю враження, що «Металіст» залишили напризволяще. Натомість у «Зорі» грали всі сім збірників, раніше таку команду називали «базовою для національної команди». Вважаю виграш луганців заслуженим, хоча й у «жовто-синіх» були моменти.