Хтозна, чи повернуться лебеді в осінь…

Зрозуміло, що дефіциту пуб­лікацій перед плей-оф із Словенією не було вчора й не буде до гри-відповіді в Мариборі. Складно щось додати надзвичайно цікавого, тим паче дві теми (кепських результатів у поперед­ніх стикових матчах і занадто обережної концепції Михайла Фоменка) нашим братом-репортером перемелено до найдрібнішого борошна.

Існує ще один аспект — так званої невигідності першої зустрічі вдома. Так у тому ж і полягає гросмейстерський клас, коли ти здатен вигравати не тільки білим кольором. Гадаю, вболівальники понад усе бояться, що тренерський штаб синьо-жовтих вирішить діяти навіть на «Арені Львів» якимось «захистом Філідора». Може, в шахах ця метода популярна, але зважимо, що її творець (справжнє ім’я Франсуа-Андре Данікан) належить до лідерів другої половини XVIII століття. Ми ж намагаємося себе переконати, що здатні на сучасну атаку буквально зі стартових хвилин.

Ваш кореспондент невипадково посилається на кваліфікацію до ЧС-2006. Тоді, вважайте, одинадцять років тому під орудою Олега Блохіна перебувало більше гостроатакувальних футболістів. Інакше неможливими були би перемоги типу 3:0 у Туреччині чи навіть позитив у двобоях із данцями (1:1 та 1:0). Ясна річ, напряму порівнювати некоректно — нині з-поміж тих, хто брав безпосередню участь у мундіалі, до обойми входять лише Руслан Ротань, Олег Гусєв, Анатолій Тимощук. Голкіпер Андрій П’ятов у Німеччині належав до запасних. Ну а з відбірної кампанії додамо й В’ячеслава Шевчука.

Зовсім не маю наміру стверджувати, що наступному поколінню прищепили прагматичну звичку танцювати від оборони. Але вибачте, якщо столичні динамівці, включаючи номінальних креативників збірної Ярмоленка, Гармаша та Рибалку, впродовж 87 хвилин не можуть здолати редути «Сталі» й вигризають три очки на зубах, то де гарантія, що «стоматологу» Сречко Катанецю вони пред’являть ікла?

Абсолютно без зайвих натяків, але пригадую засніжений НСК 17 листопада 1999 року. Словенці зрівнюють рахунок менш, аніж за чверть години до кінця другого тайму. А в бригади Йожефа Сабо вже не вистачає «бензину», щоби перевести гру в овертайм. Хтозна, чи хід гостей (Мілан Остерц замість Аміра Карича) виявився доречнішим за появу Сергія Ковальова замість його тезки Кандаурова, чи наш гол із пенальті у виконанні Сергія Реброва робив нереальним для Бернда Хайнеманна вдруге вказати на позначку. Хоча німецькі судді не могли не відчувати провину за явний офсайд Джоні Новака, котрий затуляв Олександрові Шовковському видимість, коли Міран Павлін робив 1:1. Одне слово, ще раз поцілити у ворота Младена Дабановича нам не поталанило. Ось вам і «перевага» другої гри на своєму полі!

Ви чекаєте рецептів? Але в мене їх немає! Хіба що згадати слова давнього шлягеру «Білі крила», який згодом узяв на озброєння затятий шанувальник футболу Михайло Поплавський («Как это трудно — лететь против ветра»). У тій команді, що виходила до світового чвертьфіналу, поряд із двома крутими «Ш» (до СаШо плюсуємо Андрія Шевченка) мали свою пташину зграю. Це вже згаданий Гусєв, а також Воробей, Воронін і, на превеликий жаль, уже спочилий Андрій Гусін. Перелічив гравців, яких не потрібно було агітувати за атаку.

Чи знайдуться послідовники сьогодні, коли на кону рятівна путівка до Франції-2016? Аж ніяк не закликаю керуватися жартом Володимира Зеленського та Євгена Кошового на адресу ректора-вокаліста (буцімто, він засновник стилю «що хочу — те й співаю»). Авантюризм у таких матчах навряд чи прийнятний. Ми прекрасно розуміємо: Словенія — вибухова суміш італійської, турецької, бундесліговської та навіть японської тактичної кухні. Чого чекати від її легіонерів, а точніше, як нейтралізувати їхні козирі — ось проблема!

Певно, банальними засобами такі рівняння складно розв’язати. Слід запропонувати власні ноти, підхопити які буде не до снаги балканським оркестрантам та їхньому диригентові. Й принципово, скількох скрипалів Михайло Фоменко відрядить у наступ. Знову Селезньов на лавці? Між іншим, варто перечитати коментар Мирона Маркевича після недільного матчу «Дніпро» — «Говерла». Наставник господарів уже збирався міняти свого форварда, але Євген умовив залишити його на полі («Це схвально, коли людина жадає грати й забивати ще»).

Знов-таки, це не підказка Михайлові Івановичу, на які фігури робити ставку в головній партії всього сезону. Винятково думки вголос. Грубо кажучи, дуже важливо не пропустити у Львові. Із іншого боку, 0:0 — теж не приваб­ливий варіант. Раптом у рукаві тренер збірної тримає не Кравця, а Гладкого, щоб Катанець не здогадався!

… До речі, у вищезгаданій пісні є й такий рядок: «Може, це лебеді в зиму повернулися?». Нам дуже потрібні крилаті парубки. Причому, суто для осінніх мандрів. Відкладати мрію про фінальний раунд нам не дозволяють ні гордість професіоналів, ні міжнародний престиж, ні відповідальність перед мільйонами українців. Причому, мрія ця не захмарна.

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ.