Євген СЕЛЕЗНЬОВ: «Цього сезону команда реально готова до чемпіонських перегонів»
135 
— Євгене, майбутній поєдинок можна розцінювати, як остаточне вирішення чемпіонських перегонів?
— Попереду нас очікує ще багато турів у чемпіонаті. Уважаю, що це буде крок до чемпіонства, значення якого, щоправда, не варто переоцінювати. Якщо ми переможемо в матчі з «Динамо», як і з «Шахтарем», але поступимося «Ворсклі» чи будь-якій іншій команді, то перші поєдинки просто втратять свою вагу. Тому, гадаю, варто однаково максимально готуватися до кожної гри.
— У вас дуже напружений графік: дві гри з «Тоттенхемом», поєдинки із «Севастополем», донеччанами та київською командою. Як працює команда в такому інтенсивному режимі?
— Ми добре готуємося, тому ніяких збоїв у налагодженій роботі не спостерігається. Усі гравці добре почуваються та налаштовуються до наступних матчів. Можу запевнити, що функціонально команда повністю готова.
— Чи можете сказати, що ви та ваші колеги готові в психологічному плані поборотися за «золото»? Адже за понад двадцять років незалежності «Дніпро» жодного разу не ставав чемпіоном.
— Чи пам’ятаєте, чому так траплялось останніми роками?
— Мабуть, маєте на увазі деякі непорозуміння щодо арбітражу?
— Не таємниця, що й ми іноді були не в найкращій формі, але також були моменти, що потребували більшої об’єктивності.
— Судді — суддями, але грає все ж команда. Якби сталися голи замість отих ударів, які не увінчались успіхом, то й результат був би відповідним.
— Торік забили п’ятдесят шість м’ячів. Невже цього мало? Я не знімаю із себе відповідальності, перекладаючи «із хворої голови на здорову». Але зараз намагатимемося докласти максимум зусиль у роботі над помилками, щоби здобувати перемоги в кожній грі.
— Ви самі не раз забивали у ворота «Динамо». Не забули, як це робиться?
— Я, звісно, готовий, але не у цьому справа. Головне, вважаю, щоби команда виграла, а чи буде тут моя заслуга у вигляді гола, чи просто в командній роботі — не так важливо.
— Чи доречно проводити аналогії з минулим сезоном, котрий команда почала успішно, проте згодом її переслідувала невдача за невдачею, внаслідок чого опустилися на четверту сходинку, програвши киянам…
— Давайте зачекаємо, як воно буде, не заглядаючи наперед. Я впевнений у силах команди, бо бачив, як хлопці з дня на день плідно працювали. Гадаю, цього сезону команда реально готова до чемпіонських перегонів.
— Тобто, можна сказати, що команда налаштована позитивно?
— І ми, й тренер маємо хороший настрій, тому не бачу приводів для того, щоби згадувати попередні невдачі. Після вдалого дебюту, вигравши в донеччан дві гри поспіль із загальним рахунком 5:1, ми готові до продовження боротьби. Про себе можу сказати, що кожна перемога — це надзвичайна приємність і стимул для того, щоби рухатись угору й надалі.
— У епізоді, коли «Дніпро» забив другий м’яч «Шахтарю», Роман Зозуля свідомо не торкнувся кулі. Це — рівень професіоналізму, інтуїція, якесь «шосте чуття», чи Матеус йому крикнув?
— На мою думку, Лейті крикнув, а «Зюзя» почув перед тим, як пропускати. Він не ділився тим, як це сталось, але, думаю, що було саме так.
— Знаю, що в Ракицького була неприємна травма. Це ваш близький знайомий…
— Так, це мій друг. Учора вранці бачився з ним, підтримав. Травма, звісно, неприємна (розтягнення задньої поверхні стегна), проте й таке — невід’ємна складова футболу.
— Наостанок, делікатне запитання: чи обіцяли вам якісь заохочення за перемогу над «Шахтарем»?
— Так, справді запитання нестандартне. Не варто про це запитувати. Ми не чекали на якісь гроші, особливо — за нинішньої ситуації в країні. Гадаю, це — недоречно.
Роман КИРІЄНКО.