Ігор КРИВЕНКО: «Це — нова реальність, основна ознака якої — відсутність дармових грошей»

— На початку січня ми спробували проаналізувати тенденції, — починає Кривенко, — а відтоді з’явилося мало нового. Головна «тема» за півтора року не змінилася — футболісти тікають із УПЛ. Уже не тільки найсильніші чи просто сильні, а й виконавці середнього рівня, а також ті, до чиїх послуг є бодай мінімальний інтерес. Інший аспект, вартий уваги, — трансфери, спричинені, так би мовити, «пропозиціями, котрим неможливо протистояти»: маю на увазі переходи Тейшейри та Бойка. Іще одна цікава річ: у зворотному напрямі, тобто назад в Україну, їдуть гравці з вітчизняним громадянством, які з тих чи інших причин не знайшли себе за рубежем: Дедечко, Петров…

— Зрозуміло, що все це йде від непростого стану національної економіки. На вашу думку, коли побачимо бодай первинні ознаки «покращення»?

— Мені здається, дна ще не сягли. Відчуваю: падіння триватиме й надалі, мінімум кілька найближчих років. Уже цього літа може мати місце чергова порція відтоку кадрів.

— Кого найбільше зачепить отой відтік?

— Я би сказав, сьогодні в УПЛ є шість стабільних клубів плюс два відносно стабільні. Першу когорту утворюють «Динамо», «Шахтар», «Дніпро», «Ворскла», «Зоря», «Карпати»; другу — «Олімпік», «Олександрія». Цих не дуже потурбує наступний виток пертурбацій. Про решту навіть не хочу загадувати…

— Мене здивувала оцінка реальності в Дніпропетровську.

— Чому? Так, пішли деякі виконавці основи, продовживши те, що почалося влітку. Безумовно, Бойка та Селезньова непросто замінити, але відзначте: на їхнє місце приходять непогані майстри! Причому з трьох різних напрямків: перший — «звичайне» поповнення (Адамюк), другий — повернення своїх із оренди (Політило, Кобахідзе), третій — залучення молодих талантів «власного виробництва» (Назарина, Баштаненко, воротар Кучер). Передчуваю: хтось із новачків здатен «вистрелити» навесні.

— Впродовж теми «стабільності»: що буде, наприклад, із «Динамо». Чи довго триматимуться кияни?

— Не знаю, що означає «триматися». Майже переконаний: за кілька місяців підуть Ярмоленко, Драгович, імовірно, ще хтось. Але в цьому немає нічого страшного, то природний процес: як українцеві, так і австрійцю пот-
рібно змінювати чемпіонат, якщо мають намір прогресувати. А «Динамо» тим часом готує їм заміну: ви лишень зверніть увагу, скількох столичні запросили взимку! Корзуна, Яковенка, Федорчука, Бесєдіна… Окрім них, іще група молодих футболістів, які допоки не повністю розкрилися.

— Тепер про «Шахтар». Цікавлюся з двох причин: нині помітне продовження «повзучої українізації» складу плюс з’явилися дані, що російський «Сбербанк» подав у суд, вимагаючи накласти арешт на деяке майно Ахметова, зокрема, на комбінат «Запоріжсталь».

— Друга частина запитання — 
не до мене, даруйте! Щодо першої: «повзуча українізація» — фактор, якого неможливо було уникнути за нинішніх умов. Стартові ознаки були помітні ще влітку 2014-го, а торік, у міжсезоння, тенденція по-справжньому втілилась у життя. Переконаний: донецька команда й надалі фінансуватиметься власником у нинішньому обсязі. Чи майже в такому.

— Після завершення попереднього чемпіонату «Шахтар» розпрощався з Адріано й Костою, тепер — із Тейшейрою…

— … Розумію. Даю прогноз: нев-
довзі нові команди знайдуть Тайсон і Бернард. Недарма на їхнє місце вже придбали Петряка. Причому, вважаю, вчинили мудро: взяли його не зараз, дали час реалізуватись у «Зорі». Сьогодні Іван майже напевно опинився би за спиною бразильців, а з наступного сезону матиме набагато більше шансів заграти.

— Завершуючи «національну» тему складу «гірників»: яке тут місце Луческу? Адже він не любить і, здається, не вміє працювати з молоддю, та ще й не з південноамериканською.

— «Шальке» доводить: можливо, не любить, але точно вміє! У Гельзенкірхені ми побачили новий формат донецької команди. Згадайте: господарі створили всього два моменти, а наші, без перебільшення, вразили двома чинниками — надзвичайно надійною обороною та майже абсолютною відсутністю розривів між ланками. У виконанні підопічних Містера такого раніше не було! Безумовно, новий «Шахтар» уже не буде настільки цікавий у нападі, проте, ймовірно, на результатах «реформа» не відіб’ється.

— У нинішньому футболі України основний «тренд» — теза про «повернення 1990-х». Насамперед мається на увазі те, що фінансовий стан клубів одкотився на два десятиліття назад. Я з оцим не згоден: після краху Союзу ми мали багатий потенціал у вигляді великої кількості наших гравців, отже спокійно обходилися без легіонерів. А що тепер, опісля майже чверть століття планомірного знищення системи ДЮСШ?..

— Я теж не згоден із визначенням — «повернення в 1990-ті». Радше, говорив би про нову (або іншу) реальність, основна ознака якої — відсутність дармових грошей. І це надовго! Можливо, назавжди… Й до цього треба пристосовуватися. Кому вдасться швидше (згадуємо передбачливість клубу зі Львова) — той… ну, не буде на коні, однак принаймні виживе.

Володимир БАНЯС.