Ігор КРИВЕНКО: «У всіх вітчизняних клубах починають переходити на гривню як розрахункову валюту»

— Починаємо із загального: чим, за вашими спостереженнями, теперішній трансферний період різниться від попередніх?

— Дуже добре знаю вітчизняний ринок, тому можу сказати, не боячись помилитися: такого, як цьогоріч, у нас ніколи не було! Ну, принаймні за останні 10 років. Ця «незвичність» нинішньої ситуації зумовлена одним простим фактором: у всіх ФК УПЛ нижче третього місця є ті чи інші проблеми із фінансами (причому навіть у трійки благополучних… ну, по-перше, з неї лише «Дніпро» когось купує, по-друге, скажімо так, наразі в них виконуються умови конт­рактів, але що буде далі, не знає ніхто). Повсюди зустрічається процес пониження зарплатні, до того ж, помітного пониження. Тут уже слід розуміти таке: за останні півтора десятиліття в елітному футболі України встановилася традиція оформлювати трудові угоди зі своїми виконавцями в зарубіжній валюті, насамперед — у доларах, а пам’ятаючи про те, що трапилось із гривнею від літа 2014-го… самі розумієте. Умовно кажучи, якщо раніше конкретний клуб платив конкретному гравцеві, припустімо, 100 тис. гривень у переводі з долара, то тепер повинен видавати йому вже 200 тисяч. Отака своєрідна «доларова кабала» дуже й дуже боляче б’є сьогодні по нашому футболу, тепер вітчизняним колективам набагато складніше в повному обсязі виконувати те, що вони самі прописали в контрактах. Отож не дивно, що від цієї зими більшість вітчизняних ФК починає переходити на гривню як розрахункову валюту… Аби завершити свою відповідь на перше запитання, скажу дещо цікаве: я щойно (інтерв’ю записано в понеділок. — В.Б.) прилетів із Туреччини, набрався там інформації, спілкуючись із колегами, то мені очевидно, що на території колишнього СРСР наразі є всього один ліквідний чемпіонат, де футболістам досі пропонують високі зарплати, — мова про Казахстан. Тому всі мої колеги працюють переважно на цьому ринку.

— Хіба тільки Казахстан? А як же Азербайджан? Скільки туди наших утекло!

— То ви плутаєте різні явища: віт­чизняні виконавці їдуть не в Азербайджан, а конкретно до тренера Романа Григорчука. Причому, зауважте, хто їде: або ті, кому за 30, або ті, кому під 30. Тобто люди подалися туди, щоби заробити на безбідну старість, іншими словами — для завершення серйозної кар’єри. Не більше… І я не бачу нічого поганого в тому, що умовний Олексій Гай уже не виступатиме в Україні. До прикладу, зверніть увагу на нідерландську лігу: там найнижчий у Європі середній вік гравців у заявках, там майже немає 30-літніх. Чому? Бо існує загалом правильне уявлення: якщо ти до відповідного віку не виїхав за кордон, значить, час «зав’язувати».

— Зрозуміло… Продовжуємо: які тенденції простежуються в купівлях українськими клубами?

— Перша — всі поводяться надзвичайно обережно, намагаються не прогоріти на невдалих покупках, зваживши на наявну фінансову ситуацію. Кажучи по-науковому, відбувається оптимізація бюджету. На жаль, вимушена (чому раніше, під час «жирних» років, її не зробили?) … Друга тенденція — доля гравців, у яких завершилися контракти: за моїми даними, таких уже понад 20, і їм надзвичайно складно буде знайти нову команду. Доведеться обирати: залишатися без роботи, підписувати трудову угоду з відчутним пониженням заробітної платні або ж їхати до того ж Казахстану. Іншого варіанту не існує.

— Що характеризує наші продажі?

— Головна закономірність —
продовження процесу поступового відходу з вітчизняної першості легіонерів, надто це стосується колективів-середняків і аутсайдерів. Згадайте: ще півтора року тому іноземців у заявках було майже 150, тепер же — менше 80. А буде ще менше. Як це відіб’ється на УПЛ? Рівень турніру й надалі падатиме. Утім, із другого боку, знову з’являється чудова можливість для молодих хлопців із українським паспортом. Адже коли якийсь футболіст (наразі мова про легіонерів) іде, виникає вакансія, котру треба закрити. А тут, окрім залучення дуб­лерів, немає іншого шляху. Таким чином нинішній стан справ піде на користь нашим збірним. Третя закономірність, пов’язана з першими двома, — омолодження особового складу учасників прем’єр-ліги: українським клубам вигідно буде тримати молодих футболістів, адже їм і платити можна менше, й перспективу від них доцільно сподіватися, на відміну від умовного Гая.

— Найактивніші процеси мають місце в Одесі, Ужгороді та Запоріжжі. Прокоментуйте їх, будь ласка.

— По черзі. У «Чорноморці» керівництво елементарно скоротило бюджет, тобто формально нічого екстраординарного не сталось. Екстраординарність у тому, наскільки різким є скорочення, внаслідок якого звідти вже пішло восьмеро футболістів і майже весь тренерський штаб. До того ж, за моїми даними, найближчим часом підуть іще четверо… Щодо «Говерли»: в Закарпатті процеси, аналогічні нинішньому, відбуваються щороку, то вже ніби традиція. Сьогодні, наскільки володію інформацією, однією з головних причин є те, що гравцям пропонують нові контракти зі значно меншою зарплатнею… По «Металургу»: як я це бачу, там триває звичайний робочий, навіть буденний процес. По-перше, не продовжили контракти з гравцями, на мій погляд, середнього рівня, за яких немає особливого резону триматися. По-друге, позаяк цього сезону з УПЛ ніхто не вилітає (ну, будьмо реалістами!), «Металург» повернувся до звичної колії: тут активно працюватимуть із своєю молоддю, відтак із часом продаватимуть вихованців за чималі гроші до «Шахтаря», «Динамо» та «Дніпра» (згадуємо Максима Коваля, Едуарда Соболя, Тараса Степаненка…).

— Вибачте, мене дещо зачепило у вашій відповіді: ви справді вважаєте, що, наприклад, Євген Боровик — посередній голкіпер?!

— А хіба ні?! Ви бодай подивіться у Вікіпедії його досьє: зверніть увагу, скільки команд він змінив і скільки матчів награв у прем’єр-лізі! Якщо не помиляюся, 120. Й це людина, котрій уже скоро 30! Умовно кажучи, в Запоріжжі обирали між ним і Максимом Старцевим, надавши перевагу другому. А тому, своєю чергою, підшукають хорошого дублера, бо там із воротарями вміють працювати (крім Коваля, Андрій Глущенко, Станіслав Богуш… продовжити?).

— Як гадаєте, до початку березня щось у нас зміниться?

— Ні, звичайно. Ну, що може перемінитися? Немає для цього жодних передумов. Чи ви гадаєте, що курс гривні зросте до «благословенного» торішнього рівня або національна економіка раптом стабілізується?..

Володимир БАНЯС.