Ігор МЕЛЬНИК: «Скоріше за все, продовжу кар’єру за кордоном»

— Ігоре, було дивно стежити за тим, як улітку ви опинилися «за бортом» чемпіонату. Чим зараз займаєтеся?

— Виступаю у чемпіонаті Львівської області. Поки що. Не захотілося кудись їхати, тому вирішив зупинитися на місцевому варіанті. Зараз така ситуація в багатьох клубах, що не виплачують зарплатню, лише дурять гравців. А я вже такого натерпівся впродовж останнього року в «Ниві», від якої в мене залишилися неприємні спогади. Але нічого! Днями, можливо, навіть зможу перейти в один клуб. Конкретика поки в таємниці, все на стадії вирішення. Отож незабаром, може, побачите мене на зелених полях.

— Відтак до нинішніх виступів ставитесь, як до можливості підтримання форми, а не продовження кар’єри?

— Авжеж! Потрібно підтримувати кондиції, тренуючись із командою.

— Чи влітку інші ФК запрошували на перегляди, пропонували контракти?

— У міжсезоння завітав у Харків, але не судилось нам із «Геліосом» співпрацювати. Також була одна далека подорож в Узбекистан: запрошував один місцевий клуб. Знову ж таки, мав уже ставити підпис під трудовим договором, але в останню мить, перед стартом першості, перемовини зірвалися. Не знаю, чому так вийшло.

— Своїм працевлаштуванням займаєтесь особисто чи використовуєте послуги агентів?

— Агентів, як таких, у мене немає. Можна сказати, що є знайомі, котрі допомагають, шукаючи потенційних роботодавців.

— Що зараз для вас важливіше: умови контракту чи рівень команди?

— Знаєте, не шукаю варіанти з найкращими умовами в угоді. Головне — стабільність. Для мене впевненість у завтрашньому дні має вагоміше значення. Хоча рівень тренувального процесу та інфраструктури впливають на мій підсумковий вибір. Хочеться відчувати себе футболістом, а не тренуватися бозна-де й як.

— Чи відчуваєте, що перебуваєте у хорошій формі, котра допоможе зразу влитись у майбутню команду?

— Думаю, що проблем із цим не буде, бо швидко знаходжу мову з новими партнерами. Звичайно, не скажу, що готовий на 100 відсотків, але на 70–80 — точно.

— Майже рік тому мали неприємну травму — перелом ноги. Чи повністю оговтались од цього, нога не турбує?

— Слава Богу, все нормально! Уже забув навіть. Тепер ось ви нагадали, що не так давно, справді, зламав ногу. Відтак, як можете судити, із цим порядок. На щастя, все швидко загоїлося, тож нині мене нічого не турбує.

— До речі, від виступів за тернопільців залишилися не лише згадки про травми, а й заборгованість по зарплатні та преміальних. Чи намагаєтеся якимсь чином повернути зароблені кошти: розмовляєте з керівництвом, звертаєтеся в інстанції?

— Знаєте, те, що зараз відбувається у вітчизняному футболі, коли футболісти виграють суди в Лозанні, а їм нічого не повертають, якось не додає оптимізму у спробі повернути гроші. Хоча справді звертався в певні інстанції, але на даний момент результату немає. Також аналогічна ситуація в моїх друзів, які теж виступали за «жовто-зелених»: виграли суди, проте їм навіть частинами нічого не повертають. Нині ж усі мовчать, ніхто про це не говорить.

— Отож готові забути про винагороду за свою гру?

— Уважаю, що готовий до цього. Тим паче, знаю, що воно так і буде. Поки що наша країна переживає безлад у футболі. Якби люди відчували, що за їхні дії існує не адміністративна, а кримінальна відповідальність, імовірно, щось би змінилося.

— А зараз, коли в «Ниви», за словами президента ФК пана Мдінарадзе, з’явилося стабільне фінансування, в команду не кликали? Гадаю, допомогли би їм.

— Ні. Мені навіть ніхто не телефонував із цього приводу.

— Можливо, мають місце образи на вас?

— Не знаю, образи це чи ще щось. Я завжди намагався робити так, аби люди відповідали за свої слова, тож не боявся висловлюватися. Вочевидь, їм не потрібна така людина в колективі, котра стояла би за команду. Напевне, так спокійніше.

— Наостанок хочу звузити коло ФК, у якому ви можете опинитись. На якому рівні виступає команда, з якими ведете перемовини?

— Це, скоріше за все, буде варіант із закордоном.

— Отож в Україні ми вас не побачимо?

— Я завжди готовий до того, щоби виступати в українському чемпіонаті. Зрештою, побачимо, як воно складеться. Певне, в першій лізі до зими я вже більше не з’явлюсь. А далі — все можливо.

— Якщо нині все вирішиться позитивно, чи буде змога зразу виступати у чемпіонаті? Чи, можливо, радше готуватиметеся до другої частини сезону, пройшовши зимові збори з новим колективом?

— Ні, розглядається варіант, аби я приїхав і зразу почав грати. Хоча левова частина кола вже пройшла, маю змогу влитися вже впродовж сезону.

Євген ДЕМЯН.