Ігор РАХАЄВ: «Додаткового ажіотажу довкола гри з «Дніпром» не відчуваю»
341 
— Ігоре Володимировичу, наступної суботи у вас особливий матч: ви вперше протистоятимете своєму вчителю…
— Жаль, і ви про це… Мені прикро, що журналісти так розпалюють цей момент: раніше писали, мовляв, між нашими клубами складні стосунки, і фанати ворогують, а тепер узялися за протистояння Маркевич — Рахаєв… Для мене це не «особливий матч», як ви сказали, а звичайна календарна зустріч. Жодного додаткового ажіотажу довкола неї не відчуваю. Ми з «Дніпром» — різні команди, в кожного своє завдання, яке й намагаємося виконати.
— Перепрошую, а що означає фраза про «різні команди»? В Україні дніпрян і харків’ян сприймають у контексті однієї «вагової категорії» — як кандидатів до Ліги чемпіонів!
— Але ж при цьому ми залишаємося різними ФК! Я мав на увазі ось що: «Металіст» і «Дніпро», попри все, є клубами, які існують кожен своїм життям, у кожного своя система координат, зводити все тільки до цілей у чемпіонаті не можна.
— Улітку, коментуючи появу в Дніпропетровську нового наставника, відомий експерт сказав мені, що Маркевичу буде складно без вас: мовляв, останні два роки саме ви проводили всі тренування «Металіста». Це правда?
— Без коментарів… Ось тренерський штаб, у ньому є керівник і його підлеглі, керівник курирує всю роботу, розподіляючи її між підлеглими. Я всього лише виконував свої обов’язки, відведені мені Мироном Богдановичем.
— Про чемпіонат: після п’яти турів ви набрали сім очок, а втратили — вісім. Чи не забагато?
— Забагато, старт сезону мені складно назвати успішним. Безумовно, хотілося бачити більшу кількість турнірних балів, але ми самі винні в тому, що втрачаємо. У більшості випадків мали місце наші промахи, а не клас опонента.
— Остання втрата — несправедлива нічия з донецьким «Металургом»: за логікою гри ви мали його громити. Утім, я не про це: одним із найкращих у складі команди П’ятенка був Нойок, який на правому фланзі за весь матч, здається, не програв жодного єдиноборства. Дивлячись на це, не жаліли, що відпустили його? Навіть пам’ятаючи про Кулакова та Вільягру.
— Ситуація з ним була такою: він у нас грав, як ви знаєте, на позиції опорника, де в «Металіста» велика конкуренція; в Олександра не виходило пробитися до основи, тому якогось моменту він підійшов до мене та сказав, що має цікаву пропозицію від донеччан; ми його й відпустили. Чому? Бо для нас головне, щоби футболіст мав змогу грати, тим паче у випадку з виконавцем збірної. Як бачите, цей трансфер зіграв на користь усім.
— Іще про кадри. За останній рік у Харкові ви стали свідками разючої зміни: починали працювати в колективі, де переважали іноземці, а тепер під вашою орудою закордонних виконавців дуже мало. Як такі речі сприймаються наставником?
— Нормально сприймаються. Головне, вважаю, те, що підопічні розуміють, чого я хочу від них. А те, якої вони національності, якими паспортами володіють, не суть важливо. Працювати з іноземцями чи з українцями — різниця невелика. Хоча, справді, треба визнати: така зміна все ж позначається на грі… До того ж, я не вважаю, що сьогодні ми слабкіші, порівняно з кінцем 2013-го.
— Завершуючи тему кадрів: чому в «Заявці А» на групу Ліги Європи немає Радченка? Розумію, що на тій позиції грає Ребенок, Болбата недавно взяли, та все ж і Артем непогано виглядав у проведених матчах.
— Зрозуміло, що на нього ми розраховуємо, він перспективний півзахисник, у нього може бути хороше майбутнє. Просто не забувайте, що Артем — 1995 року народження, ми скористалися цим моментом і елементарно внесли його до «Заявки Б».
— Чи часто доводиться розмовляти з легіонерами, пояснюючи їм, аби ті не надто переймалися війною на сході України?
— Та вони ж дорослі люди, самі все розуміють! Їм, у принципі, достатньо вийти на вулиці Харкова, щоби побачити: в нашому місті все спокійно. Так, вони дивляться телевізор, там багато жахіть показують, однак ми намагаємося заспокоїти їх, аби вони не переживали за себе і свої сім’ї… Тут я помітив парадокс: через згадану ситуацію на Донбасі ми не маємо особливих труднощів із іноземцями, які грають у «Металісті», натомість великі проблеми з тими, хто повтікав і вирішив не повертатися.
Володимир БАНЯС.