Іменини травня: кубкові, єврокубкові, особисті
160 
1994-й: ОСТАННІЙ ТРОФЕЙ «ЧОРНОМОРЦЯ»
29 травня у фіналі національної Чаші одесити у серії післяматчевих пенальті здолали «Таврію».
«У цього матчу був цікавий підтекст: зустрічалися перший чемпіон країни («Таврія») та перший володар Кубка («Чорноморець»). Тренери перед грою прогнозували перемогу саме своєї команди. І, слід сказати, гра підтвердила, що суперники справді гідні один одного.
Уже в дебюті матчу після удару головою Антюхіна тренер сімферопольців Анатолій Заяєв радісно скочив із тренерської лави. Однак, як з’ясувалося, зарано: м’яч, оминувши Суслова, влучив у штангу. За кілька хвилин Опарин завдав сильного удару метрів із 25-ти, але не точно.
Одесити ж за весь тайм створили лише один небезпечний момент: Гусейнов потужно пробив головою, однак м’яч із-під поперечини витяг Левицький.
Слід сказати, що юний голкіпер «Таврії» надалі ще не раз рятував свою команду від неприємностей. Один лише Єремєєв разів сім бив по рамці «а-ля Куман», та воротар діяв безпомилково. Щоправда, одного разу Левицького «підстрахувала» поперечина.
Те, що не вдалося Єремєєву, на 9-й хвилині додаткового часу міг єдиним ударом зробити Парахневич. Нападник «Чорноморця», отримавши відмінну передачу, наблизився до штрафного майданчика, й потужно пробив… М’яч пролетів метрів на 20 вище воріт…
Останню ж нагоду замінити нуль на табло одиничкою мав Опарин. Півзахисник «Таврії» завдав потужного удару, та, на жаль (для сімферопольців, звичайно), Суслов, хоча й з величезними труднощами, але впорався з м’ячем.
Отже, пенальті. Перші троє гравців б’ють без промаху. І тут до позначки підходить Фурсов. Удар у лівий кут воріт — і Суслов у стрибку забирає цей м’яч. Потім точно виконують удари Корнієць, Волков, Телесненко та Опарин. І, нарешті, кульмінація: останній удар. Хто ж його виконуватиме? До позначки виходить герой серії голкіпер Олег Суслов! Невеликий розбіг, удар — гол!
Усі, без винятку, одеські гравці кидаються обіймати свого воротаря. А за кілька хвилин тренер «Чорноморця» Віктор Прокопенко вдруге після річної перерви здіймає над головою такий бажаний Кубок. Що ж, нам залишається лише поздоровити одеситів із заслуженим успіхом, хоча, чесно кажучи, прикро, що перемогу не можна поділити на двох. Їй-Богу, «Таврія» заслуговувала на неї не менше» («УФ» № 18 за червень 1994).
2004-й: МІРЧА ЛУЧЕСКУ — НОВИЙ КОУЧ «ШАХТАРЯ»
18 травня румуна призначено тренером, а за чотири дні він уже провів свій перший матч.
«Керівництво гірників, треба визнати, добре поводило всіх за носа, до останнього приховуючи інформацію щодо наступника Бернда Шустера. Але, зрештою, таємне стало явним. Той, кого найбільше згадували, часто-густо навіть суперечливо, з огляду на роботу в «Шахтарі», з’явиться на тренерському містку віце-чемпіона України. Мірча Луческу — новий наставник клубу (контракт укладено на три роки) був єдиним кандидатом на вакантну посаду. Із цього повідомлення розпочав учорашню прес-конференцію президент «Шахтаря» Ринат Ахметов. Потім слово було надане румунському фахівцеві.
— По-перше, скажу, що в Донецьку дуже люблять футбол. Я не чекав такого ажіотажу. Знаю свою майбутню команду за виступами на євроарені, стежив за румунськими «гірниками». Знайомий з президентом «Шахтаря» ще з минулого року, тоді відмовив Ринату Леонідовичу через чинність контракту з турецьким «Бешикташем». Ахметов прилетів до Стамбула, у нас відбулася шестигодинна розмова. Я обіцяв за рік очолити «Шахтар», якщо трапиться така нагода. 18 травня об 11.00 я офіційно подав у відставку з посади головного тренера турецького «Бешикташа» і за півгодини по тому уклав угоду з «Шахтарем». Прагнутимемо вийти до Ліги чемпіонів. Гадаю, мій міжнародний досвід допоможе «гірникам» затвердитися у Старому Світі. У чемпіонаті України боротимемося лише за перше місце. Навіть у сезоні-2003/2004 зброю не складатимемо.
— Які мали пропозиції, крім запрошення Ахметова?
— Кликали до англійського «Портсмута», грецького «Олімпіакоса», румунського «Рапіда», національної команди Кореї. Але я дотримав слова. Пан Ахметов випередив усіх.
— Чи можлива поява в «Шахтарі» відомого форварда Андріана Іліє?
— Усе можливе. (Ринат Ахметов: «Після детального знайомства з командою, новий наставник визначиться з колом потрібних нам футболістів!).
— Ви прийняли колектив у розпалі сезону…
— У мене вже була схожа ситуація, коли працював з міланським «Інтером». Нині я думаю про Лігу чемпіонів. Обміняємося враженнями з Віктором Прокопенком, з яким я маю хороші стосунки, і визначимо подальші напрямки роботи.
— Як оцінюєте потенціал нинішніх футболістів «Шахтаря»?
— Команда має шість-вісім гравців європейського рівня.
— Хто входитиме до вашого тренерського штабу?
— Поки що запросив Карло Ніколіні, він допомагав мені ще в італійській «Брешії».
— Долатимете мовний бар’єр?
— Моя дружина народилася на Одещині, тож маю вдома вчителя — кохана завжди зі мною. Окрім того, російську вивчав ще у школі.
— Що скажете про рівень українського чемпіонату?
— За перше місце поки що борються дві команди, проте невдовзі, вважаю, ситуація зміниться. Коли за першість сперечатимуться чотири-п’ять команд, тоді можна буде говорити, що чемпіонат вийшов на високий рівень.
— Ви підтримуватимете стосунки з наставником національної команди України?
— Я завжди так робив, де не працював би. Запитайте у турка Шенола Гюнеша, вісім гравців з мого «Галатасарая» виступали на Мундіалі-2002. Сьогодні в Крайові відбудеться прощальний матч Георгія Попеску. Зіграють збірні Румунії та світу. За перших гратимуть Рац та Стойкан, за других — Андрій Воробей. Партнерами нападника «Шахтаря» стануть такі «зірки», як Марко ван Бастен та Клаудіо Таффарел» («УФ» № 74 за 19.05.2004).
2009-й: ТРЕТІЙ ЄВРОТРОФЕЙ ДЛЯ УКРАЇНИ
20 травня донецькі «гірники», здолавши у фіналі останнього розіграшу Кубка УЄФА німецький «Вердер», увійшли до історії.
«Чомусь перед фіналом була впевненість, що Кубок УЄФА приїде в Донецьк! І причини на те були. Донеччани набули досвіду в єврокубках, що підтвердила нинішня весна. У розпорядженні Мірчі Луческу був оптимальний склад, близький до ідеального, який тільки можна уявити для української команди. Та й проблеми «Вердера» додавали впевненості.
Мірча Луческу вирішив зіграти в атакуючий футбол у фіналі. Ні, звичайно, в старті не вийшли два форварди, але класичним опорником був один Маріуш Левандовський. Хюбшман через дискваліфікацію грати не міг, але в основі ми чекали побачити Дуляя, а не Вілліана. Поза сумнівом, Фернандиньо повинен був допомагати, але бразилець все ж таки більше диспетчер і, напевно, Луческу, перш за все, розраховував на креатив від бразильської п’ятірки. Загалом, Мірча хотів виграти цей фінал красиво, і його можна зрозуміти в цьому прагненні, особливо після вдалої реалізації плану…
Перші п’ять хвилин команди провели обережно. Сигналом до активних дій послужив постріл Луїса Адріано з-за меж штрафного. Жадсон, знаходячись в оточенні трьох суперників, зумів розвернутися і зробити точну передачу, але його співвітчизник з вигідної позиції трішки схибив. Лише хвилині на десятій німецька команда змогла зачепитися за м’яч, однак жодного загострення «Вердер» створити не міг. Тим часом «гірники» активно задіювали правий фланг, де Срна з Ілсиньо, за підтримки Фернандиньо, закрутили таку карусель, що німці почали сипатися.
Якщо і до того оборона бременців не здавалася непрохідною, то на 25-й хвилині вона відверто провалилася: після передачі з глибини поля й пропуску м’яча Ілсиньо на побачення з голкіпером вийшов Луїс Адріано. Спритна підсічка над Візе, який падав бразильцю в ноги, — і м’яч у воротах — 1:0! Трибуни закипіли! Під шумок «гірники» провели ще дві перспективні атаки-близнюки. Але в першому випадку Адріано з кута штрафного бив вище, а в другому — м’яч у ближньому нижньому куті після пострілу Вілліана накрив Візе.
Але не минуло й десяти хвилин, як «Вердер» відновив статус-кво. Звичайний штрафний прямо по центру, Налдо б’є повз стінку, а П’ятов допускає промах, один з, на жаль, поки що регулярних в його кар’єрі. Від рук нашого воротаря м’яч відлітає не на кутовий, не над поперечиною, а точно в кут. Як тут не пригадати домашній матч з «Барселоною», коли на останніх хвилинах П’ятов не втримав м’яч після легкого флангового прострілу, що призвело до взяття воріт Мессі. Ех, що коїться з нинішніми українськими воротарями! То Богуш ляп допустить, тепер — знову П’ятов. А не за горами гра в Загребі з Хорватією.
У час, що залишився до перерви, перевагою володіли, як і раніше, «помаранчево-чорні». Гравці «Вердера» двічі насилу виносили м’яч із штрафної, а потужний постріл Левандовського, якому в понеділок виповнилося тридцять — до речі, він самий віковий гравець на полі в «Шахтаря», — прийняв на себе воротар. Другий тайм «гірники» за інерцією почали активніше. Срна ударом з власноруч заробленого штрафного примусив Візе відбити м’яч кулаками, а пару хвилин опісля реакцію кіпера збірної Німеччини пострілом у протилежний кут перевірив вже Жадсон. Після цього гра на якийсь час заспокоїлася.
На відміну від першого тайму, в другому більше активності в донеччан проявляв лівий фланг Вілліана. Срна кросами з протилежної половини поля забезпечував м’ячем бразильця, що активізувався, але того уважно стеріг на підступах до власного штрафного досвідчений Клеменс Фрітц. Гра до цього часу заспокоїлася остаточно і вибухала лише епізодично. Здебільшого всі дії суперників зводилися до провокацій в діях. Хвилини до 75-ї з’явилося відчуття, що 90 хвилин для з’ясування сильнішого суперникам буде недостатньо. Однак все міг вирішити один епізод, особливо якщо будуть фоли поблизу власних воріт. Так, на 78-й хвилині П’ятов реабілітував себе за помилку в першому таймі, парирувавши небезпечний удар головою Піцарро в нижній кут після навісної передачі з штрафного. Справа таки дійшла до овертайму.
У додатковий час у «Шахтаря» відкрилося друге дихання. Практично весь перший екстра-тайм він атакував, а найголовніше — забив. Гладкий влучив у захисника, хитрий удар Срни парирував Візе, а третя спроба вдалася на всі сто. Срна чітко вивернув з правого флангу м’яч на набігаючого в штрафний Жадсона, який в дотик завдав хитрого удару. Візе дістав м’яч, але, як і П’ятов у першому таймі, не перешкодив йому потрапити у ворота. Від руки воротаря м’яч покотився і перетнув лінію воріт в самому їх куті — 2:1. Німці відразу могли відігратися, але П’ятов вдруге в цій грі врятував «Шахтар» і засмутив Піцарро. «Шахтар» отримав титул і заповітний трофей, а «Вердер» залишився лише з… нардами, дарованими організаторами кожному учасникові фіналу напередодні зустрічі» («УФ» № 72 за 22.05.2009).