Іван ГЕЦКО: «У «Дніпра» немає шансів»

«Порту» — «Динамо». Мені здається, дещо залежатиме від рішення УЄФА щодо расистського скандалу на «Олімпійському». Це нібито дрібниця, та насправді з таких речей і складається життя… Звісно, якщо кияни мають намір виходити в ЛЧ, повинні перемагати португальців. Наскільки це реально, особливо в гостях? Те іще запитання! Уважаю, саме підопічні Лопетегі — найсильніша команда нашої групи. У них і результати найкращі, до того ж, «Челсі» обіграли. Ймовірно, вирішальним для наших стане фактор матчу збірної у Словенії: якщо команда пересвяткує (у що не хочеться вірити, бо заведено вважати, що наші хлопці — професіонали), це завдасть їй великої шкоди, бо більшість футболістів «Порту» не мали додаткового навантаження у вигляді поєдинків збірних; якщо ж усе станеться навпаки, й динамівці отримають позитивний емоційний заряд, можуть на цьому й досягти свого на виїзді. Отож я би не став наперед «ховати» підопічних Реброва, як це робить дехто.

«Шахтар» — «Реал». Майже переконаний, що «Реал» не приїде до Львова основою. Чому? По-перше, вони вирішили турнірне завдання, для чого їм напружуватися? По-друге, в Україні вже холодно, зима на носі, тому… Навіть якщо «вершкові» привезуть основний склад, вони навряд чи виставлять його: навіщо це робити в зустрічі, котра майже нічого не означає, та ще й у холодній країні, на газоні невідомо якої якості? Веду до того, що підопічні Луческу, котрі сьогодні набрали хорошого ходу, мають непогані шанси на здобуття очок. Щонайменше — на нічию. Якщо ж Бенітес вирішить виставити резерв, можемо навіть перемогти. А робити це треба: безумовно, про вихід у плей-оф ЛЧ навіть мріяти не доводиться, проте інша Ліга — Європи — ще вимагає боротьби за себе. «Мальме» зовсім поряд, од цих шведів можна всього чекати: якщо в двох завершальних поєдинках іще більш невмотивованих лідерів групи вони бодай раз зіграють унічию, а ми двічі програємо…

«Лаціо» — «Дніпро». Скажу без евфемізмів і завуальовок: у «Дніпра» немає шансів у Італії. Навіть на нічию. Бо останні матчі команди спонукають до всього, тільки не до оптимізму. А останні повідомлення про внутрішню «кухню» команди заганяють у дикий песимізм. Мабуть, читачам мої слова здадуться банальними, та я все ж промовлю їх: цілий місяць я не бачу в діях підопічних Маркевича головного — бажання. У них очі не горять, хоч як заяложено це прозвучить. Я чітко бачу, що футболісти з Дніпропетровська не хочуть грати. Чому так? У нинішньому їхньому стані вони мають залізобетонну відмовку: нам кілька місяців не платять зарплатню, преміальні не перерахували ще за попередній сезон. Розумію Коломойського: в настільки складному стані, який переживає національна економіка, викидати мільйони на вітер — кому охота? Із другого боку, розумію й Маркевича, навіть більше — дивуюся, чому він досі не «психанув»! Він хоче будувати серйозну команду із серйозними завданнями, для цього потрібні серйозні гроші, а головне — серйозне ставлення до справи. Натомість із боку Коломойського цього не проглядається зовсім. Візьмемо, як прик­лад, літню трансферну кампанію: пішла третина виконавців основи, а замість них узяли вільних агентів, іншими словами — тих, хто нікому не був потрібен. І як із цим «матеріалом» працювати, як досягати турнірних цілей? Іще ті чутки про психологічні проблеми в команді, про відсутність гармонії між наставником і футболістами… Для мене символом нинішнього «Дніпра» є ще донедавна основний правий бек Федецький: останні тижні він узагалі не грає за клуб, навіть у заявку не потрапляє, проте Фоменко запрошує його до національної збірної, випускає в основі, де Артем… Я, коли чесно, «випав у осад» од його дій у Мариборі! Промовистий приклад: він чотири рази кидав аут супернику!!! Ви розумієте, в якому стані готовності перебуває людина?! Хіба не очевидні причини, чому Маркевич ігнорує його?.. Прик­ро, дуже прикро: я впевнений, що Коломойському сьогодні не складніше, ніж, наприклад, Ахметову, й грошей у нього не менше, втім, порівняйте ставлення до справи двох бізнесменів…

Олександр БОГУСЛАВСЬКИЙ.