Іван МАТЯЖ: «Саратовський «Сокіл»? Розмежовую поняття «політика» й «спорт»

— Іване, чому й як залишили запорізький «Металург»?

— Це питання до керівників ФК. Це вони не виявили бажання продов­жити зі мною співпрацю.

— Не здивувала ситуація: добігають контракти в низки гравців, а про своє рішення (не продовжувати договори) ніхто не повідомив?

— Звичайно, це було неправильно з їхнього боку. Якщо вже вирішили, що вам не потрібні люди, то повідомте про це чи принаймні попередьте. А так вийшло, що всі поїхали у відпустку, чекали анонсованого телефонного дзвінка, щоби зрозуміти, як побудувати свою подальшу долю.
І, зрештою, прочекали всі канікули, а
дізналися про все з Інтернету.

— Од вас теж вимагали здати екіпірування, на якому було ваше ім’я та номер?

— Так, останню форму довелося повернути.

— Образи не залишилося?

— Та ні! Значить, я десь недопрацював, аби бути на голову сильнішим за інших. Намагаюся, насамперед, у собі шукати причини, а не в комусь.

— Після «Металурга» вистачало варіантів для продовження кар’єри?

— Не сказав би, що мене «засипали» пропозиціями. У підсумку, перейшов в «Іллічівець», чим задоволений.

— Чи правда, що взимку побували в Криму на перегляді в саратовському «Соколі»?

— Так, їздив до них на збори. Велися перемовини, проте не вдалося домовитися.

— Не боялися реакції в Україні?

— Знаєте, я — спортсмен, а не політик. Отож розмежовую поняття «політика» й «спорт». Вважаю, що так і має бути.

— Варіант із маріупольським ФК виник після розмови з Павловим чи агенти допомогли?

— Ні, Микола Петрович особисто мені не телефонував. Зі мною зв’язалися представники клубу та запропонували приїхати до них, запевнили, що Павлов хоче мене бачити. Відтак, не довго думаючи, зібрав речі й поїхав у розташування команди.

— Відомі навантаження Миколи Петровича витримали безболісно?

— Справа в тому, що я приєднався до «Іллічівця» під завісу зборів, залишився лише тиждень підготовки. За цей час нічого надприродного для мене не було. Зрозуміло, що навантаження були більшими, ніж у «Металурзі», проте все було терпимо й у межах норми.

— Якими були перші враження від команди?

— Я задоволений, що обрав цей варіант, адже мені все подобається. Бачу, що в нашого колективу є хороші перспективи. Боротимемося, щоби залишити останнє місце в турнірній таблиці.

— Дебютний матч у чемпіонаті проти «Чорноморця», вочевидь, запам’ятався якістю поля.

— Погоджуся, що футболу було мало. Відтак на перший план вийшли бійцівські якості та бажання. На такому газоні справді складно показати якийсь комбінаційний футбол. Напевно, в прем’єр-лізі мені ще не доводилося грати на такому полі. Після гри потрібно було довго відмиватися від багнюки.

— Уже налаштовуєте себе на гру проти «Зорі»?

— Зразу після фінального свистка в Дніпропетровську всі наші думки пов’язані лише з матчем із луганцями. Прагнемо продовжувати набирати очки. Не думаю, що після кубкового матчу вони будуть стомленими, адже в них довга лавка та досвід гри за такого насиченого календаря. Для нас це точно не перевага.

— До речі, яка ситуація нині в Маріуполі?

— Та все нормально. Правда, коли їхав сюди, мені теж говорили, що тут небезпечно. Хоча мене ніхто не відмовляв і я навіть не думав жертвувати варіантом із «Іллічівцем» через ситуацію на сході країни. Окрім того, уже десять днів мешкаю в Маріуполі, жодного разу не чув звуки вибухів. Усе тихо й спокійно, тож нормально готуємося.

Євген ДЕМЯН.