Іван ШЕПЕЛЕНКО: «Зимова першість дуже важлива для вітчизняних клубів»

— Іване Степановичу, розкажіть про зимовий турнір із жіночого футболу. Чим він особливий?

— Зимову першість ми проводимо вже вчетверте. Уперше змагання стартували 2008 року, а потім проходили в 2013 та 2014 рр. Найтитулованішою командою на неофіційному чемпіонаті України (саме так йменується зимова першість) є харківський «Житлобуд-1», який виборював золоті медалі двічі. Іще одного разу чемпіоном ставала чернігівська «Легенда». На жаль, чотири роки ці змагання не проводилися, й лише 2013 року ФФУ вдалося їх відродити. Справа в тому, що зимова першість дуже важлива для вітчизняних жіночих клубів у плані підготовки до сезону, а також для наших збірників. Попередні чемпіонати ми проводили у чудовому місті Маріуполь, однак у нинішній ситуації, зважаючи на загрозу життю, ми вирішили знайти безпечніше місце. Потрібно віддати належне як Маріуполю, так і його мешканцям, котрі гостинно нас приймали, тож турнір проходив на високому рівні й у чудовій атмосфері. Дуже хочеться, щоби все, що відбувається на сході країни, якомога швидше закінчилося й настав мир. Аби ситуація нормалізувалася, й наші дівчата знову могли грати в Маріуполі.

— Як виник варіант із Уманню? Керівництво цього міста запропонувало провести зимову першість чи це було колективне рішення учасників змагань та ФФУ?

— Справа в тому, що в нашій краї­ні дуже мало міст, де є футбольні манежі. Майданчики такого типу має столичне «Динамо», дніпропет­ровський «Дніпро» та «Іллічівець». Ось і все. Певна річ, орендувати футбольний манеж у Києві чи Дніп­ропетровську на п’ять днів, і при цьому відміняти всі заходи, що там були намічені, було би нерозумно та недоцільно. Тому ми почали шукати варіанти полів із штучним покриттям. Після ретельного вив­чення ситуації, а ще — порадившись із представниками клубів, ми зупинилися на двох реальних варіантах — Миколаїв і Умань. Ми звернулися до керівниц­тва цих міст, які висловили повну готовність провести у себе зимову першість. Зреш­тою, ми звернулися до клубів, аби вони висловили свою точку зору із цього приводу, й демократичним шляхом вирішили, що оптимальним варіантом для проведення змагань буде саме Умань. Також це пов’язано з тим, що жіночий комітет і федерація футболу знайшли можливість профінансувати харчування та проживання всіх учасників змагань. Повністю взяли на себе оплату арбітражу, інспекторів, оренду полів тощо. Отож у фінансовому плані на клуби фактично залишається лише витрати на транспорт. Не сек­рет, що фінансове становище наших жіночих ФК дуже скромне, відтак навіть така допомога є вагомою для учасників турніру. Повірте, для клубів дуже важливо, що ФФУ змогла взяти на себе організаційну частину витрат.

— Іване Степановичу, із чим пов’язані, після проведення 2008 року зимової першості, причини такої тривалої паузи в змаганнях?

— Об’єктивно мені тяжко говорити про період, коли змагання не проводилися. Працювати в ФФУ я почав 2012 року, тож можу тільки здогадуватися про істинні причини. Гадаю, це пов’язано з оптимізацією роботи комітету жіночого футболу. Ми розпочали зі звичайних практичних кроків: відродили зимовий чемпіонат, після десятирічної перерви відновили першу лігу, взяли на себе витрати по арбітражу. Допомога ФФУ стала конкретнішою, що, безперечно, значно допомогло в розвитку жіночого футболу в Україні.

— Звідки взагалі виникла ідея проведення зимового чемпіонату України?

— Це ініціатива комітету жіночого футболу ФФУ. Потрібно розуміти, що в жіночих клубів немає великих грошей, і вони не можуть собі дозволити проводити підготовку за кордоном. Наприклад, у чоловічому футболі грошей знач­но більше, тож практично всі клуби зимову підготовку проводять у Туреччині, Іспанії та в інших придатних для цього країнах. Але пот­рібно реально дивитися на речі, й наші жіночі команди, крім більш-менш заможного харківського «Житлобуду», в зимове міжсезоння готуються вдома. Тому знаходимо можливість, щоби наші клуби не тільки тренувалися, а й мали серйозну, ґрунтовну ігрову практику. Формат зимової першості передбачає участь восьми команд, що, на наш погляд, є оптимальною кількістю. Насправді, є багато бажаючих і з першої ліги, та провес-
ти у стислі терміни такий турнір із великою кількістю клубів дуже складно. Тому ми прийшли до вис­новку, що восьми учасників буде цілком достатньо. На жаль, не зможе цьогоріч зіграти в турнірі «Донеччанка». Ситуація в Донецьку ві­дома, тож ми призупинили участь цього клубу в турнірах України.
Але щойно вони зможуть проводити матчі, їх права будуть поновлені, й донецький клуб без якихось додаткових відборів повернеться до вищої ліги. Відтак з’явилося
вакантне місце, яке посів представник першого дивізіону — «Тер­нопільчанка». За регламентом
змагань, замінити «Донеччанку» мав переможець першої ліги,
яким стала полтавська «Ніка», однак ця команда не підтвердила свою участь. Наступною за «Нікою» йшла «Тернопільчанка», тож саме цей колектив і отримав право взяти участь у зимовій першості. Окрім того, тернопільський клуб уже наступного сезону збирається підвищитися в класі, відтак можна вважати, що на сьогодні на турнірі гратимуть усі найсильніші вітчизняні ФК.

— Як гадаєте, хто цього року зможе тріумфувати в малому чемпіонаті України? Загалом, якщо не брати до уваги визнаних лідерів — «Житлобуд-1» і «Легенду», чи є в когось шанси поборотися за чемпіонство?

— Мені, як працівнику ФФУ, некоректно віддавати комусь перевагу. І я до всіх команд ставлюся з великою повагою. Інша справа, що в когось із фінансуванням і підбором виконавців проблем немає, а в когось вони суттєві. Однак, зважаючи на результати попередніх турнірів, у кожному турі там були свої сюрпризи, й нерідко скромні колективи створювали сенсації. Гадаю, всі клуби мають хороші шанси на успіх.

Роман КИРІЄНКО.