«Із оптимізмом дивлюся на майбутній матч проти Ісландії»

Про майбутній матч. Ми можемо лише гадати на кавовій гущі, якою видасться зустріч із ісландцями. Але якщо абстрагуватися від чинної ситуації, то можемо пригадати, що історично наша молодіжка у важкі моменти нас приємно дивувала. До слова, це стосується усіх вікових категорій збірної України. Чим важчий суперник — тим більш несподіваний для нас результат. Ми чудово пам’ятаємо яскраві виїзні перемоги, починаючи ще із команди 1985 року народження, якою керував Павло Яковенко. Пригадую, як ми вдома поступились збірній Бельгії (1:2), але зуміли їх перемогти на виїзді.

У нинішній молодіжці є багато гравців, які грають в основних складах своїх команд. Важливо, що вони мають постійну ігрову практику. Саме тому я із оптимізмом дивлюся на майбутній матч проти лідера нашої групи. Головне, аби тренерський штаб правильно налаштував своїх підопічних у психологічному плані. На мій погляд, у збірній на перший план завжди виходить саме психологічний аспект, адже немає часу, аби поставити гру, підтягнути технічні і функціональні показники. Тому усе залежить від того, як головний тренер зможе достукатися до своїх підопічних. Лише у цьому контексті можна розглядати майбутній матч.

Про суперника. Чи можна говорити, що ісландський футбол відчутно додав за останні роки? Потрібно дивитись на це питання ще ширше. Не лише ісландський футбол відчутно додав. Норвегія, Бельгія, Швейцарія — усі вони теж солідно стрибнули у плані футболу. Країни із високим рівнем життя, для яких були полегшені трансферні перепони, маю на увазі членів ЄС, тепер мають у себе висококласних футболістів. Будь-який ісландський гравець тепер вільно може грати в Англії, Німеччині та інших топ-чемпіонатах. Це дає поштовх до розвитку самих збірних, які мають у своєму складі чудових футболістів. Погодьтесь, ми не чуємо, щоб зараз виблискували ісландські чи інші невідомі клуби, але, у зв’язку із тим, що їхні гравці виступають по всій Європі, це приносить успіх їхнім збірним. Згадайте збірну Хорватії, Сербії. У контексті цього успіху ми маємо подумати, як стимулювати появу наших гравців в інших європейських чемпіонатах. Якщо ми пік­луємось про збірну, то не тільки клубний футбол дає для неї результати, потрібно також думати і про наших гравців у інших провідних першостях.

Якщо піти ще далі і пригадати успіх збірної Франції, то і Зідан, і Трезеге, і решта зіркових футболістів «триколірних» тоді грали в закордонних чемпіонатах, а не у французькій лізі. Окремо, звичайно, стоїть збірна Іспанії, але там гравці ментально досить важко адаптовуються в інших країнах. Тому, повторюсь, для нас це прик­лад, як потрібно використовувати можливості європейських «відкритих дверей», якщо ми станемо членами Європейського Союзу.