Кількість не має значення?

Чемпіон України довгий час мовчав на трансферному ринку цієї зими. Здавалося, що нових імен уболівальники «Динамо» зараз так і не почують. Однак за останні два тижні ситуація змінилася докорінно. Новачки до команди Сергія Реб­рова стали прибувати ніби за розкладом. Нагадаю, все розпочалось із купівлі півзахисника мінського «Динамо» Микити Корзуна, якого вважають ледь не «другим Хацкевичем». За день після цього кияни здивували трансфером вільного агента Олександра Яковенка, який розірвав свою угоду із «Фіорентиною». Але й на цьому столичний гранд не зупинився. Останнім (поки що) новачком клубу став Валерій Федорчук — іще один вільний агент, який залишив у грудні «Дніпро». Здавалось, усе би нічого, українські гравці дісталися «Динамо» задарма (крім білоруса Корзуна, який, за чутками, обійшовся киянам у 2 млн євро) — всі вони мають підвищити конкуренцію в команді за місце у старті. Однак склалася доволі цікава ситуація: нині у складі «Динамо» вже (увага!) дванадцять півзахисників! І це ми ще не беремо до уваги Андрія Ярмоленка, який, згідно з заявкою команди на майбутній матч із «Манчестер Сіті», — форвард. Ось і виходить, що на кожну позицію нині в команді ледь не по три виконавці. Особливо це стосується опорної зони, де тепер між собою конкуруватимуть Гармаш, Корзун, Петрович, Рибалка, Сидорчук, Велозу і Федорчук. Зрозуміло, що португалець, скоріше за все, піде наприкінці цього сезону. Але чи не забагато гравців на одну й ту ж позицію? Тренеру, звичайно, видніше, однак уже зараз очевидно, що далеко не всі футболісти матимуть стабільну ігрову практику. Добре, що з тим же Яковенком і Федорчуком було вирішено підписати контракти лише до кінця цього сезону, а не на років п’ять, як це робилось раніше. Якщо ж гравці не зможуть себе проявити, клуб не буде обтяжений багаторічним контрактом і вирішенням питань щодо різноманітних оренд.

Одверто кажучи, поки що не бачу, за рахунок чого Яковенко чи Федорчук (який ще лікуватиметься два місяці після травми) зможуть претендувати на роль основних у команді. У вигляді необхідного резерву — так. Особливо зважаючи на той факт, що обидва досить дов­гий час перебувають без ігрової практики. Із іншого боку, мотивація з підписанням цих виконавців зрозуміла — клуб прогнозовано йде шляхом українізації (враховуючи всі нюанси сьогодення), яка зараз є просто неминучою. Та ось головне питання: чи буде користь од такої кількості футболістів? До того ж, ми забули про ще один вагомий аспект: що робити з підростаючим поколінням? І ми ще потім дивуємося, чому молоді вихованці клубу майже постійно змушені йти по орендах. Пробитися до старту основної команди за таких умов майже неможливо.

«УФ» звернувся за коментарем до колишнього тренера «Динамо» Йожефа Сабо, який ось що думає на цю тему: «Зараз дуже складно сказати, чи підуть на користь команді нові придбання. Зрозуміло, що Корзун — молодий футболіст і його брали, напевно, з думками про майбутнє. Хлопець має зростати й прогресувати. У нього для цього є всі передумови. Що стосується решти, того ж таки Федорчука, то він нині травмований. Говорячи про Яковенка, то, скажу відверто, я його не бачив у дії. Лише читав про те, що він виступав то в Бельгії, то в Італії… Але ж, по суті, він ніде не грав, проводячи більшість матчів у запасі. До того ж, Олександру вже 28 років. Але Сергію Реброву видніше. Чи зіграло тут роль те, що обидва дісталися клубу безкоштовно? Сьогодні найголовніше те, що Яковенка взяли всього на півроку. Можна лише здогадуватись, який саме там контракт. Мабуть, усе ж, є якась домовленість: якщо футболіст підійде команді, з ним продовжать співробітництво. Думаю, десь так. Усе залежатиме від Яковенка-молодшого. Давайте зрозуміємо, що півроку — це перегляд гравця. І все вирішуватиме саме Сергій Ребров. Із іншого боку, чи може це зашкодити молодим вихованцям «Динамо», які можуть піти в оренду? У принципі, й «Динамо», й «Шахтар» — молодці! Вони віддають своїх футболістів у оренди, думаючи про ігрову практику своїх вихованців, які поки що не підходять для першої команди. Це абсолютно нормальна практика. Гравець у такому випадку має можливість зростати. Якщо є потенціал, футболіст неодмінно прогресуватиме.

Володимир БОБИР.