Мабуть, журналістам варто провести окреме розслідування

«Металург» Д — «Іллічівець». Одразу хотів би зазначити, що суботні й недільні матчі арбітри провели на хорошому рівні, тож особ­ливих претензій до них немає. Якщо були якісь дрібні пропуски, то це природно. Що стосується конкретно матчу донеччан і маріу­польців, то в арбітра Олександра Головкова, за великим рахунком, не було проблем у роботі.

«Металург» Зп — «Ворскла». Олександр Іванов, як і його колега Головков, не мав особливих труднощів і відпрацював на належному рівні.

«Шахтар» — «Зоря». Матч вийшов принциповим, і Юрій Мосейчук гідно впорався з його проведенням. Лише кілька нюансів: Максим Малишев, який забив м’яч, повинен був ще до взяття воріт залишити поле через два попередження. У першому випадку арбітр нагородив півзахисника «Зорі» справедливим «гірчичником», але в другому — пожалів, хоча фол був достатньо грубим і тягнув на картку. Мабуть, Мосейчук уважав, що недоцільно так сильно карати футболіста, тим більше, ще в першому таймі. Якби ж Малишев отримав червону картку, він не забив би переможний м’яч. Наприкінці матчу гравці «Шахтаря» почали, як підкошені, падати у штрафному, але ніяких порушень у цих випадках не було — «гірники» просто випрошували 11-метровий, і суддя правильно розібрався, що не вказав на «позначку».

Хотів би наголосити ще на одному цікавому моменті: всі бачили, як на 89-й хвилині Мосейчук показав попередження, очевидно, Ярославу Ракицькому, який не приховував свого обурення рішеннями арбітра й всіляко апелював до нього. Але дивним чином ця картка не зафіксована в протоколі матчу, натомість є «гірчичник» Івану Ордецю на 79-й хвилині. Не знаю, як це розуміти. Мабуть, журналістам варто провести окреме розслідування.

«Карпати» — «Металіст». У Львові відбувся дуже напружений поєдинок. Глядачі побачили шість забитих м’ячів і два незарахованих. Ярославу Козику довелося плідно попрацювати, але він старався тримати високу планку арбітражу, тож, у принципі, із цим упорався. Коли забивав Ярослав Мартинюк, було видно, що він рукою зупинив м’яч. При цьому рука була виставлена вбік. Потім він показував, що приборкав м’яч із допомогою плеча, але арбітр, може, трохи і сумніваючись, правильно розібрався в моменті. У попередньому епізоді з незарахованим голом чудово показав себе як Козик, так і асистент Наталя Рачинська. Було порушення проти карпатівця, проте суддя застосував принцип переваги, дозволив продовжити небезпечну атаку, але гравець, який отримав м’яч, перебував у положенні поза грою. Це чітко зафіксувала Рачинська, хоча офсайд був мінімальним. Підкреслю, що не можна вертати епізод назад через те, що львів’яни не використали свій момент: гравець «Карпат» віддав гострий пас, тільки його партнер був у положенні поза грою. Мене дивують деякі коментарі, коли один із телеведучих увесь час повторює, що в атаки є принцип переваги й незначні офсайди можна не фіксувати. Це — повний абсурд! Нічого подібного в правилах немає. Положення поза грою, навіть якщо це кілька сантиметрів, або є, або його немає. І не має значення, чи атакує команда.

Тобто всі рішення арбітрів були справедливими, й навіть зарахований гол Сергія Болбата, після удару якого м’яч улучив у поперечину, вдарився об газон і вилетів у поле. У даній ситуації Козик не міг бачити, перетнув м’яч лінію воріт чи ні, тож не міг самостійно ухвалити рішення. Це непростий момент. Думаю, допоміг асистент, я точно не помітив, хто саме — Рачинська чи Євген Халамендик. Можна констатувати, що не тільки Козик, а й уся суддівська бригада провела матч на хорошому рівні. До речі, це єдиний поєдинок туру (без понеділкових матчів), де було достатньо неод­нозначних і складних для арбітра моментів, але рішення Козика були правильними.

«Говерла» — «Чорноморець». У цьому матчі не було особливих зауважень до Сергія Скрипака. Лише один момент: на 60-й хвилині мала місце неузгодженість арбітра й асистента. Микола Левко зафіксував порушення, а Скрипак не підтримав це рішення. Такі речі не прикрашають арбітрів. Треба десь підтримати асистента, тим більше не в ключовому моменті.