Максим МАЛИШЕВ: «Герой — це голосно сказано»

— Максиме, у вас, як у вихованця «Шахтаря», була особлива мотивація? Мабуть, хотіли довести, що заслуговуєте виступати у складі донеччан?

— Була звичайна мотивація — як на поєдинок із дуже сильним суперником. Ми так само налаштовувалися й на гру з «Динамо». Прагнули показати свої найкращі якості. А передусім, принести користь своїй теперішній команді.

Узагалі, вийшов трохи несподіваний результат. Але ми серйозно налаштовувалися на гру, хотіли показати хороший футбол і відібрати очки у чемпіона. Думаю, ми не залишили глядачів байдужими, тож радий, що, в підсумку, досягли максимального результату.

— Саме вам вдалося забити переможний м’яч. Отож можна вважати вас героєм зустрічі?

— Герой — це голосно сказано. Виграла вся команда. Ми всі старалися не поступатися в єдиноборствах, боролися за кожен м’яч і віддали всі сили заради результату. Цей гол дуже важливий для нашого колективу, повинен ще більше додати віри у свої сили. Хочу подякувати всім, хто вітав мене після матчу за влучний удар. Було дуже приємно.

— Водночас команді вдалося зберегти свої ворота «на замку». Скажіть, а на тренуваннях так само тяжко забити вашому голкіперу Микиті Шевченку?

— Шевченко справді дуже сильний голкіпер. І на тренуваннях, і в матчах він дуже нам допомагає.

— Який у вас був план на гру? Діяти на контратаках?

— Юрій Миколайович дав установку зустрічати суперників на дальніх підступах, не давати їм вільно почуватися на полі. Також важливо було шукати вільні зони. Зрозуміло, що тренер попросив повністю віддаватися на полі.

— Після матчу Юрій Вернидуб підкреслив, що ви та Пилип Будківський так наполегливо працюєте, що вас можна сміливо викликати в табір нашої націо­нальної збірної. Мабуть, для вас це поки мрія?

— Приємно таке чути від Юрія Миколайовича. Але все вирішує головний тренер збірної. Якщо Михайло Іванович Фоменко вирішить мене запросити, буду на сьомому небі від щастя, адже справді, це моя заповіт­на мрія. Час покаже.

— Перемога над «Шахтарем» показала, що втрата Данило, Тоні Шунича, Янніка Болі — в минулому, чи це, як і раніше, позначається на колективі?

— Без сумніву, це — кваліфіковані футболісти, але нам треба рухатися вперед. Думаю, гра з донеччанами показала, що ми на правильному шляху.

— Ви зараз змінили місце проживання. Наскільки комфортно вам у Запоріжжі?

— Через небезпечну ситуацію в Луганську ми просто вимушені перебратися в інше місто. Але особисто я нормально почуваюся в Запоріжжі. Приємне місто, привітні люди, й у плані роботи немає жодних проблем. Головне, що там спокійно, тож ми можемо повністю сконцентруватися на футболі.

Сергій ТАЛИМОНЧИК.