Михайло КОПОЛОВЕЦЬ: «Інколи на Йовичевича дивимося як на футболіста»

— Михайле, зважаючи на неприємне прощання з Ужгородом, очевидно, що попередній матч був особливий для вас.

— Готувався, як завжди. Хоча, справді, на «Говерлу» зайвий раз мотивувати мене не потрібно, позаяк дуже погано ми з ними розій­шлися, та й з тренером не склалися стосунки. Грозний хотів підняти закарпатський футбол, однак із ким він хотів його підняти, якщо зі складу забрав місцевих: мене, Пуканича, Микуляка. Надя, котрий до цього всі матчі грав, зараз узагалі в дубль відправив. Якщо ужгородським уболівальникам це подобається, то тамтешнім футболістам навряд чи. Дуже радий, що вибрався з того «капкану», на який свого часу повівся.

— Чи розцінювали цей поєдинок як можливість довести В’ячеславу Вікторовичу, що ви кращий футболіст, ніж він собі гадає?

— Авжеж! Пригадайте момент у грі, коли я сам бив, а не адресував м’яча Худоб’яку, котрий зі своєї позиції, скоріше за все, забивав би. Правда, після фінального свистка я вибачився перед Ігорем, сказав, що в іншому двобої я 10 з 10 можливих передач йому віддав би в аналогічній ситуації. Він відповів, що розуміє мене, тому залишимо цей епізод у минулому. Повірте, я не скупий на паси, проте в той момент мені більше хотілося відзначитися голом. Іще перед зустріччю подумав, що хочу забити не «Говерлі», щоби засмутити вболівальників, а Грозному. Проте це не було найвагомішим завданням для мене, головне, що «Карпати» виграли.

— Припускаю, що бажання зробити хороший подарунок Йовичевичу на день народження було не менше?

— Так-так. Напередодні його іменин ми багато розмовляли на цю тему із хлопцями та керівництвом. Було би дуже погано, якби не склалося цього дня подарувати наставнику перемогу. Перший тайм не вийшов таким, як планували, грали трішки мляво. Після перерви справи пішли краще, а Вова Костевич забив просто незбагненний м’яч. Завжди хочемо грати красиво, втім, того дня потрібно було зробити хороший результат для тренера та президента.

— Як це — здобувати третю перемогу й мати при цьому всього троє очок у турнірній таблиці?

— Спочатку було тяжкувато у цьому контексті, коли почали віднімати очки. Тяжко налаштовуватися на матч, коли знаєш, що в тебе можуть відібрати зароблене. Із іншого боку, вболівальники все одно ходять на стадіон, ми ж для них граємо. У нас можуть віднімати бали, проте ми то знаємо, скільки набрали. Зреш­тою, підраховуватимемо їх весною, а не зараз.

— Зважаючи на проблеми «Чорноморця», чи розраховуєте знову набирати очки?

— Однозначно! Хоча, зізнаюся, тяжко налаштовуватися на останню гру року. Перед «Говерлою» такого не було, а ось зараз ловиш себе на думці, що після фінального свистка в Одесі прийде розуміння, що зав­тра вже немає тренувань, того режиму, можеш зайве з’їсти, більше погуляти, пізніше заснути. Однак не думаю, що тренер дозволить про таке думати, щоби ми розслаблені поїхали до «Чорноморця». Про недооцінку й мови бути не може.

— Можливо, вже й відпустку спланували?

— Чесно, ще ні. Лише є думки поїхати кудись за кордон: у Будапешт — обов’язково, на море — відсотків 90, й на малу батьківщину завітаю, в Межигір’я. Думок багато, проте все вирішуватиметься в останню мить.

— Певне, ще й кондиції підтримуватимете, адже Йовичевич не так часто довіряє вам місце на полі?

— Ще б пак! Утім перших днів десять точно не буду нічого робити. Потім, звичайно, готуватиму себе поступово. У нас команда молода, тому мені, щоби тримати себе у формі, потрібно більше притримуватися режиму, частіше приділяти увагу певним компонентам. До зборів, зазвичай, я підходжу у хороших кондиціях, тому на тестах показую пристойні показники. Не думаю, що я підведу тренера.

— Які бачите весняні перспективи в нинішньої молодої команди?

— У нашої молоді є чудові шанси згодом підсилити національну збірну. Мовиться про Костевича, Страшкевича, Чачуа. Так, вони ще юні, проте, друзі, вони в 20-22 роки виступають у прем’єр-лізі! На мій погляд, вони вже непогано грають, а на що сподіватися за рік-другий, коли вони ще набудуть неоціненного досвіду? Їм дуже пощастило, що політика клубу спрямована на довіру до своїх вихованців. Пам’ятаю, я в їхні роки, коли допускав помилку, то мене тренер на наступний матч уже вилучав із складу. А зараз, навіть якщо ти помилишся, в тебе вірять, що ти гратимеш іще краще. Це просто рай для них. Вони мають «хапатися» за таку можливість, аби із часом виправдати отримані аванси. Пригадайте, раніше хлопці їхнього віку дуже рідко виходили на поле, переважно виступали одні «дідусі». До того ж, у нас молодий, амбіційний, харизматичний тренер. Не подумайте, що це я компліменти йому роблю, це всі бачать. Інколи на Йовичевича ми дивимося не як на тренера, а як на ще одного футболіста в команді. Думаю, перспективи з ним дуже великі, тільки треба ще трохи часу. Гру ми вже показуємо, залишилося лише більше отримувати дивідендів од створених можливостей. Поки нападники небагато забивають, тому нехай Костевич у кожній грі «кластиме» такі м’ячі.

Олександр САЄНКО.