Микола МОРОЗЮК: «Дуже радий повернутися до рідного клубу»

— Миколо, новина про те, що ви залишили «Металург», стала для багатьох неочікуваною, бо трапилося це навіть не по закінченні чемпіонату, а напередодні гри з «Говерлою». У чому причина такого поспішного рішення?

— Справа в тім, що в мене конт­ракт із «МетаДоном» був розрахований ще на рік. Але в донецькому клубі, як, власне, й у всьому українському футболі, ситуація доволі непроста, відтак за обопільною згодою сторін ми припинили трудові відносини. Напевне, так буде краще як для мене, так і для «Металурга».

— Наскільки складна ситуація в донецькому клубі, бо, за чутками, літнє міжсезоння стане одним із найскладніших для «синьо-білих»?

— У клубі справді існує серйозна заборгованість перед гравцями, та й взагалі наразі ситуація там украй непроста. Про майбутні перспективи «Металурга» потрібно говорити обережно, адже подальша доля команди туманна. Отож кожен із гравців «синьо-білих» вирішує свої проблеми індивідуально. Наприклад, я залишив команду без жодних проблем, і дуже цьому радий. Тому ні я, ні клуб жодних претензій один до одного не маємо.

— Миколо, загалом, чи довго вагалися, щоби залишити «МетаДон»? Чи все сталося спонтанно?

— Так вийшло, що довелося всерйоз задуматися про своє майбутнє, адже, як уже сказав, майбутнє «Металурга» опинилося під питанням. Відтак не хотів чекати, вирішив переговорити з керівництвом. У результаті, ми знайшли вихід із цієї ситуації, який задовольнив обидві сторони. Як уже відомо, таким рішенням стало дострокове припинення нашої співпраці.

— Можливо, ви знаєте, хто ще послідує вашому прикладу та залишить колектив П’ятенка?

— Хто ще може піти з команди? Складно сказати напевне. Та я знаю, що в багатьох гравців закінчуються контракти — майже в 10 чоловік. І в зв’язку з тим, що ситуація в клубі непроста, ніхто не може бути впевнений за своє майбутнє. Зрозуміло, що хлопці шукають можливі варіанти продовження кар’єри, бо футбольний вік короткий. Отож про своє завтра потрібно думати вже сьогодні.

— Наскільки зрозуміло, наступного сезону донецький «Металург» може взагалі знятися зі змагань?

— Усе можливо. Хоча що буде наступного сезону, насправді, тяжко спрогнозувати. Але варіант із зняттям «Металурга» із чемпіонату цілком можливий. Наразі доля багатьох клубів в Україні залишається під великим знаком запитання, бо ж існує багато проблем, які на сьогодні просто не вирішуються. Таким чином, багатьох футболістів така обстановка аж ніяк не надихає й упевненості не надає.

— Яке завдання на початку сезону стояло перед командою — боротьба за єврокубки чи з тією ситуа­цією, що виникла, просто дограти першість?

— Говоритиму прямо: перед командою взагалі ніяких задач не стояло. Та, попри все, ми продовжували грати на перемогу, бо з року в рік постійно боремося за місця в п’ятірці. У нас всі звикли до того, що «Металург» завжди претендує на зону Ліги Європи, й десь, можливо, навіть на рівні підсвідомості намагалися тримати марку клубу. Тому, попри всі наші проблеми, ми прагнули увійти до числа найкращих клубів України. Певна річ, коли гравці психологічно пригнічені, мають не найкращий настрій, досягти значних успіхів дуже складно. Зрештою, не можу сказати, що ми видали провальний сезон, однак із цієї ситуації, вважаю, витиснули максимум. Так, за відповідних обставин ми мог­ли й краще виступити, але, повірте, нам було дуже складно.

— Якщо не сек-
рет, наскільки значною була затримка по заробітній платні?

— Ураховуючи те, що я вже залишив «Металург», мені тяжко говорити про поточний стан справ у клубі. Раніше затримки з виплатою заробітної платні та преміальних були значними. Це навіть не те, щоби затримки, а нам просто не до кінця виплачували те, що передбачено за контрактом. Але президент пообіцяв футболістам, що всі фінансові питання будуть вирішені, й усім все виплатять. Отож хлопці вірять словам президента і сподіваються на успішне вирішення проблеми.

— Особисто з вами клуб повністю розрахувався?

— Так, переді мною клуб не має жодних заборгованостей. Як я вже говорив, ми абсолютно нормально розсталися.

— Миколо, вже з’явилася інформація, що ви стали гравцем столичного «Динамо». Чи можете підтвердити, що підписали контракт із командою Реброва?

— Так, я справді став гравцем київського «Динамо». Моя угода з «біло-синіми» розрахована на три роки. Хочу сказати, що дуже радий повернутися до рідного клубу, адже саме в динамівській школі я отримав футбольний вишкіл. Тепер хочу допомогти киянам досягти успіхів як на внут­рішній арені, так і в Лізі чемпіонів.

— А наскільки серйозними можна вважати чутки, котрі відправляли вас на Схід, до далекого Казахстану?

— Це все нісенітниці. Ніхто з представників будь-якого казахстанського клубу на мене не виходив. Більше з цього приводу нічого не можу сказати.

Роман КИРІЄНКО.