Микола ПАВЛОВ: «Молодим футболістам не вистачає стабільності»

— Миколо Петровичу, перший тайм матчу проти «Чорноморця» був надрезультативним. У чому головна причина того, що вже після 45-ти хвилин ми побачили аж шість забитих м’ячів?

— У таких ситуаціях інколи хтось думає, що погано зіграла оборона, але я завжди шукаю позитив. Переконаний, що у цьому поєдинку дуже добре зіграла група атаки обох команд — «Іллічівця» та «Чорноморця». До речі, в нас уже дуже давно не було такого, щоби команда в першому таймі забивала три м’ячі на виїзді. Але ще приємніше — ми двічі зуміли відігратися впродовж поєдинку, що робить честь моїй молодій команді.

— Відчувається, що ви дуже задоволені молоддю, яка зуміла проявити характер…

— Звичайно. Вони зіграли до кінця, а в другому таймі, думаю, за певних обставин, могли б і дотиснути «Чорноморець». На останніх хвилинах зустрічі футболісти Григорчука, вочевидь, вже думали про майбутній поєдинок у Лізі Європи, тому ми мали нагоди, щоби завоювати три пункти.

— Що ви сказали в перерві своїм футболістам, адже попереду був ще цілий другий тайм, в якому можна було й вирвати перемогу?

— Я завжди, коли щось говорю в роздягальні, то це стосується лише тих людей, які перебувають у цій роздягальні, а не для оточуючих.

— Скажіть, чи позначається на настрої футболістів те, що команда вимушена з початку сезону грати свої поєдинки лише на виїзді?

— Уявіть собі, що ми три дні (один до гри й решта після) проводимо в літаку, автобусі. Це все переїзди, пересадки. Для молодих футболістів, середній вік яких у стартовому складі проти «Чорноморця» був 22 роки, думаю, це взагалі рекорд чемпіонату України за всю історію. Звичайно, що це впливає на молодь. Із одного боку, вони нібито це все швидко забувають, але нам із Іваном Дмитровичем Баланом, якому вже за 60, їздити з молоддю стає дуже тяжко. Враховуючи, що за добу до цього я не літаком летів, а їздив на гру дуб­люючого складу автівкою, то мушу вам сказати, що досить серйозно втомився.

— Після матчу першого туру з «Волинню» (лучани виграли 1:2. —В. Б.), чи були у футболістів вашої команди, якісь проблеми з мотивацією перед грою з одеситами?

— У нас так складалася гра з «Волинню»: ніби вони й мали територіальну перевагу, але за голевими моментами, думаю, був паритет. А ті два стандартних положення, які вони зуміли реалізувати, говорять про індивідуальну майстерність футболістів «Волині», яка була вищою за вправність наших гравців. Природно, що нашим головним завданням було вивести футболістів із цього тяжкого психологічного стану, адже ми програли гру за п’ять хвилин. Тим паче, що для багатьох це було вперше в кар’єрі. Тому, повторюсь, головне було відновити їх морально перед грою в Одесі. Я думаю, ми впорались із цим завданням.

— Чи не планували перед матчем із «Чорноморцем» якусь кадрову ротацію у складі?

— Зміни можна планувати, коли є ким замінити. За великим рахунком, ми тут дещо обмежені — тиждень не тренувався Микола Іщенко, він травмувався в Луцьку, закінчивши поєдинок на уколах. У нас, власне, не було особливо й кого міняти. Ми зробили дві вимушені заміни — Олексій Довгий вийшов узагалі на цю гру після того, як не тренувався три тижні через перелом. Тому ми дуже задоволені, що Олексій витримав майже до кінця цю зустріч.

— «Чорноморець» вас чимось здивував у тій грі?

— Так виходить, що з командою Романа Григорчука ми завжди вдало граємо. Власне, слідкуємо уважно також і за рештою клубів, які виступають у елітному дивізіоні: продивляємося, готуємо матеріали перед кожною командою. Але з одеситами останні ігри в нас проходять особливо інтригуюче — у цікавій боротьбі, в якій великої переваги, як правило, в жодної із сторін немає.

— А чого не вистачило вашій команді в другому таймі, щоби вирвати перемогу?

— У тому й річ, що молодим футболістам не вистачає стабільності. Тобто, одну 45-хвилинку вони можуть провести на хорошому рівні, а іншу — нікчемно. До того ж, думаю, в кінці матчу нам трохи не пощастило: були хороші моменти для взяття воріт, але наші футболісти дещо поспішили у кількох епізодах із завершенням атак.

— Наступного туру ваша команда зустрічається із «Зорею». Чого чекаєте від цього матчу, зважаючи на те, що луганчани ще гратимуть у Лізі Європи перед очним побаченням із «Іллічівцем»?

— Власне, і «Чорноморець» також грав у єврокубках перед матчем із нами. У нас із «Зорею» завжди складалися дуже хороші стосунки, як серед колег, так і серед футболістів. Ви можете запитати в Юрія Вернидуба, як ми часто проводимо контрольні матчі між нашими клубами. До слова, коли вони звернулися до нас із проханням перенести матч, жодної секунди я не сумнівався, щоби дати позитивну відповідь, так як хотів Юрій Вернидуб. Так ми й учинили — перенесли гру на той день, який вони попросили. Переконаний, що колеги так повинні чинити завжди. Я колись мав нагоду грати в Лізі Європи, а тому знаю, як це складно. Ми пішли назустріч «Зорі», тож будемо дуже за них переживати в єврокубках.

Володимир БОБИР.