Український футбол
Мирон МАРКЕВИЧ: «Із Рахаєвим давно не розмовляв, частіше спілкуюся з Красніковим»
Інтерв’ю «УФ» дав керманич «Дніпра», який разом із «Металістом» шість разів ставав бронзовим, а одного разу срібним призером національної першості, а зараз очолює принципового суперника харків’ян.

— Мироне Богдановичу, насамперед хотів поцікавитися про травмованих гравців «Дніпра». Наскільки швидко проходить процес відновлення Матеуса, Євгена Коноплянки та Руслана Ротаня?

— Усе відбувається за попереднім графіком. Хлопці працюють із нашим реабілітологом. Сподіваюся, найближчим часом усі троє відновлять свої кондиції.

— Ваші збірники повернулися в табір «Дніпра» без зайвих проблем?

— Так, із хлопцями все гаразд. Зараз разом із іншими вони готуються до наступного матчу.

— За нашу національну команду зі Словаччиною зіграли два представники «Дніпра» — Артем Федецький і Роман Зозуля. Вам не соромно за їхні дії?

— Уважаю, Федецький добре зіграв, не забував відпрацьовувати в обороні та підключатися до атак. Зозуля хоч і не забив, але намагався бути якомога кориснішим команді, тримав у напрузі оборону суперників. Моменти в нашої збірної були, треба було просто забити. Скажу більше, в нашої команди було три-чотири 100-відсоткові можливості, які гравці так і не використали, тоді як словаки скористалися своїм шансом.

— Збірна України вже не вперше так невдало починає відбірковий етап у рідних стінах…

— Думаю, коли одужають усі травмовані, наша команда стане набагато кращою. В Україні не так багато висококласних футболістів, пара гравців випадає — й зразу проблеми. Хоча не можу сказати, що в останньому матчі команда грала погано, ні — хлопці старалися, показали велике бажання досягти позитивного результату. На жаль, не склалося. Але у футболі не завжди виграє той, хто краще грає.

— Ви згадали, що на нашій збірній позначилася відсутність кількох ключових виконавців, у тому числі й ваших підопічних — Коноплянки та Ротаня. Для «Дніпра» це також вагомі втрати?

— Звичайно. Ці хлопці, як і Матеус, провідні гравці нашого колективу, ведуть за собою партнерів, отож їхня відсутність відчувається. І не так просто їх замінити. Але нічого не залишається, як шукати вихід із цієї ситуації. Зараз з’являється шанс у інших футболістів. Нехай доводять.

— Чи можна сподіватися якихось сюрпризів у складі «Дніпра» в матчі з «Металістом»?

— Та ну, про що ви?! Ніяких сюрпризів не варто чекати. У нас є обойма футболістів, із яких і будемо вибирати.

— Може, дасте шанс молодому Валерію Лучкевичу, який добре себе зарекомендував у матчі з «Карпатами»? Чи ще рано про нього говорити?

— Ну, чого рано? Лучкевич уже грає потихеньку. За першу команду провів три повноцінних матчі: два — в прем’єр-лізі та один — в Кубку країни з «Десною». Загалом, ми задоволені його діями, може, й випустимо з «Металістом». Але треба на нього ще подивитися, адже хлопець лише повернувся з розташування нашої юнацької збірної, де, до речі, відзначився голом. Організм у нього ще молодий, головне тут — не переборщити.

— У паузі між турами ви зіграли контрольний матч із запорізьким «Металургом», якому поступилися 0:2. Рахунок не порадував?

— У цьому випадку результат не мав особливого значення. Це товариська зустріч, до того ж, грали без багатьох футболістів основного складу, намагалися подивитися в ділі молодих хлопців, як кажуть, найближчий резерв. Можу сказати, що непогано себе проявляє Олександр Мігунов. Потихеньку підпускаємо хлопців до складу, треба дивитися вперед.

— У вас залишились якісь згадки про харківський етап кар’єри? Досі переживаєте за цю команду?

— Я дев’ять років працював у «Металісті». Цей період не можна просто взяти й викреслити із життя. Ми довгий час збирали команду під високі задачі, під Лігу чемпіонів. На жаль, цієї команди вже немає. Звичайно, залишається осад.

— Наскільки зараз небезпечний «Металіст»?

— Команду залишило 10 футболістів, а вона все одно жива, показує хороший футбол. Можна лише уявити, як діяли би харків’яни, якби зуміли зберегти всіх виконавців. Хоча й досі у складі харків’ян чимало сильних виконавців.

— Із колишнім вашим помічником — Ігорем Рахаєвим — не підтримуєте зв’язок?

— Давно ми не розмовляли. У кожного свої справи. Частіше спілкуюся з Євгеном Красніковим. Скоро зустріч між нашими командами, тож, сподіваюся, буде хвилька поспілкуватися й з Рахаєвим.

— Здається, гра «Металіста» не сильно змінилася з тих часів, коли ви там працювали.

— Точно не знаю, як працює Рахаєв. Але в будь-якому випадку він по-своєму впливає на команду, йому доводиться враховувати всі обставини, будувати нові схеми. Але дивлюся: за змістом гри майже все збереглося.

— Чи можна дізнатися про Олександра Рикуна, якого ви запросили в «Металіст» тренером-селекціонером? Він і досі працює у Харкові чи разом із вами перебрався в Дніп­ропетровськ, де займається його син?

— Не скажу вам. Краще спитайте у самого Рикуна.

P. S. Хотів ще спитати в Мирона Богдановича, на яку реакцію він чекає від харківських уболівальників, але тренер сказав, що поспішає, і час припиняти інтерв’ю. Тепер залишається всім разом розгадати цю загадку у суботу, під час матчу.

Сергій ТАЛИМОНЧИК.


стрічка новин