Український футбол
Мирон МАРКЕВИЧ: «Сьогоднішній максимум «Дніпра» — третє місце»
Керманич дніпрян прокоментував нічию з донецьким «Металургом», розповів про кадрові проблеми та що для його команди значить Ліга Європи

— Мироне Богдановичу, першу половину матчу з «МетаДоном» ваша команда провела досить непогано: створила чимало моментів, багато комбінувала, повністю переграючи опонента. Чому ж не вдалося забити другий м’яч і піти на перерву переможцем?

— Мабуть, уся справа в майстерності футболістів, адже такі моменти необхідно реалізовувати. На превеликий жаль, нам не вдалося відзначитися вдруге, й, зрештою, зустріч закінчилася внічию — 1:1.

Момент із пропущеним голом від Мораєса ви вже з командою розбирали? Хто там недопрацював, хто винен?

— Так, розбирали. Пропущений гол од Мораєса схожий з тим, що ми пропустили від «Інтера». Спершу програли боротьбу, потім м’яч відскочив, а підібрати його нікому. На жаль, у нас усі захисники однопланові, немає такого виконавця, котрий читав би всі ці відскоки. Вони доб­ре діють у індивідуальній грі, персональному опікуванні, а щоби читати гру — це трохи інше. Тому для мене — це головний біль, і нам будь-що потрібно знайти такого гравця, котрий міг би читати гру, передбачати епізод.

— Після матчу з донеччанами ви також сказали, що вашій команді потрібен лівий захисник і плеймейкер. Уже є якісь кандидати на ці позиції?

— Насправді, нам чимало потрібно нових футболістів, якщо створювати серйозну команду. Якщо ж просто грати, третє місце ми візьмемо. Для того, щоби на рівних змагатися з «Динамо» та «Шахтарем», команда потрібна зовсім іншого рівня. Якщо перші півроку я ще приглядався до хлопців, то зараз уже очевидно, що необхідне якісне підсилення. Не потрібно дурити ні себе, ні людей, сьогоднішній максимум «Дніпра» — третє місце.

— Що трапилося із Зозулею? Чому Роман за півроку так і не зміг відзначитися забитим м’ячем ні за збірну, ні за «Дніпро»?

— Це в Романа потрібно запитати, чому він перестав забивати. Я стараюся його ставити, довіряю йому, в збірній йому довіряють, а чого він не забиває, тяжко сказати. Значить потрібно до себе претензії пред’являти, розбиратися, чому так відбувається.

Питання зі Стриничем закрите? Він залишить клуб?

— Так, Іван взимку йде з «Дніпра».

— Наскільки серйозною для вашого колективу є втрата хорватського бека?

— Чесно кажучи, для нас втрата будь-якого футболіста — це серйозна проблема, а тим паче, такого рівня, як Стринич! Іван — це один із тих стовпів, на якому тримається «Дніпро». Джуліано пішов, Стринич також зараз іде, Матеус іще далекий від оптимальних кондицій. Окрім того, з Коноплянкою ситуація перебуває в підвішеному стані. Усе це накладається одне на одне, а звідси й виходить такий результат.

— А ви з Коноплянкою розмову мали? Як на нього взагалі впливають усі ці трансферні чутки, закінчення контракту з «Дніпром»?

— Звісно, розмовляв. Йому також некомфортно працювати в такій атмосфері. Жені потрібно або підписувати новий контракт із «Дніпром» і працювати далі, або переходити в інший клуб. Гадаю, всім піде на користь, якщо Євген нарешті визначиться. Якщо ж Коноплянка все ж таки вирішить піти, так тому й бути, тут вже нічого не вдієш. Але, однозначно, йому пот-
рібно визначатися, адже нинішня ситуація не йде на користь ні йому, ні команді.

— Мироне Богдановичу, як команда готуватиметься до наступного матчу чемпіонату проти «Зорі»?

— А як за таких погодних умов можна готуватися? Команда тренується в манежі, де зовсім інше покриття. На «Дніпро-Арену» вийшли — вже не те. Затягнули цей чемпіонат чорт знає куди. Навіщо зараз грати, для кого? Морозно, поле вкрите снігом, відтак для футболістів зростає можливість отримати травму.

А як почувається Руслан Ротань? Ураховуючи його проблеми з коліном, заняття в манежі навряд чи підуть йому на користь?

— А що робити, де йому займатися? На вулиці снігу під два метри, дванадцять градусів морозу. Руслан тренується з усіма. Зрештою, хлопці в нас не вимог­ливі, тренуються на совість, попри всі обставини.

— Виліт із Ліги Європи стане для «Дніпра» трагедією?

— Та чому трагедією? Якщо, скажімо, на наступний рік ми знову потрапимо до єврокубків і гратимемо в них за межа­ми Дніпропетровська, нащо таке взагалі потрібно? Грати за порожніх трибун немає жодного сенсу.

— На «Сент-Етьєн» своїх підопічних по-бойовому будете налаштовувати?

— Звичайно, іншого виходу в нас немає. Як мовиться, відступати нам нікуди, будемо битися до останнього та сподіватимемося, що Фортуна нам усміхнеться. Як воно вийде, інше питання. «Сент-Етьєн» — непоступливий та хороший суперник, проте спробуємо його переграти.

Роман КИРІЄНКО.


стрічка новин