Український футбол
Младен БАРТУЛОВИЧ: «Уже доводилося проходити через одну війну. У Югославії усе страшніше було»
Хорватський вінгер «Ворскли» розповів «УФ» про виліт із єврокубків од «Жиліни», серію нічиїх у чемпіонаті та чому залишився в Україні

Од «зелено-білих» сподівалися, що вони підійдуть до старту кваліфікації ЛЄ в оптимальній формі. Натомість полтавці не були готовими, на жаль, ні до єврокубків, ні до чемпіонату. Як наслідок, чотири поспіль нічиї в першості та виліт од команди середньої руки за європейськими мірками — «Жиліни». Здавалося, що підопічні Сачка потраплять у психологічну яму, а надалі ситуація лише погіршуватиметься. Втім, полтавці несподівано відібрали бали в «Шахтаря», що подарувало їхнім уболівальникам промінь надії щодо покращення результатів цього сезону. Шкода, проте з дійовими особами після таких негативних результатів було складно поспілкуватися. Єдиний, хто погодився розповісти, як усе відбувалося зсередини, був Бартулович — головний новачок «Ворскли» в літнє міжсезоння.

Полтавці сильні духом

— Младене, емоційно вже відійшли від вольової нічиї з «Шахтарем»?

— Авжеж, адже після безуспішних матчів із «Жиліною» хотілося якомога швидше реабілітуватися перед уболівальниками. Перші дні після вильоту з Ліги Європи було дуже складно… Вочевидь, добре, що зараз довелося зійтися на полі з «Шахтарем», тому що налаштуватися було легко. Якби була якась інша команда, то, можливо, виникли би проблеми з настроєм. Тішимося, що забрали залікові бали в «гірників». Зважаючи, що досягли результату, забивши на останніх хвилинах.

— Із огляду на зустріч із донеччанами витікає, що «Ворскла» не потрапила в психологічну яму?

— Однозначно. Повірте, в нас сильний колектив. Ми вміємо зібратися всі разом. Зрештою, життя не завершується на поєдинках із словаками. Відтепер потрібно набирати очки в чемпіонаті. Ми сильні духом. Це показали в матчі з «Шахтарем» після дуже складної та емоційної зустрічі з «Жиліною».

— Після вильоту критики «прой­шлися» по Ковпаку, кот­рий не реалізував свої моменти, проте саме він приніс очко з віце-чемпіо­ном. Напевне, команда підтримувала Олександра?

— Це хіба що критики «прой­шлися» по Сані. В колективі його всі підтримували. Всі розуміють, що в кожного подібне може статися. Звинувачувати одну людину в загальній поразці — відмовки для слабких. Ми беремо участь у колективному виді спорту, тож неправильно звинувачувати когось одного. Відтак підтримує­мо один одного та здобуваємо свої результати.

— Закриваючи тему єврозмагань: на вашу думку, що сталося на останніх хвилинах у Полтаві?

— Думаю, вина, чому ми не прой­шли далі, закладалася в Словаччині, де ми провели невпевнений двобій і пропустили два м’ячі. Невдовзі гол на виїзді відіграв ключову роль, адже вони скористалися своєю
нагодою, а ми своїми — ні. Дуже прик­ро, що не прой­шли «Жиліну», всі прагнули грати на міжнародних змаганнях. Ці матчі стануть уроком для нашої команди. Зараз зробимо все, щоби набирати очки та заслужити місце в турнірній таблиці, що дозволить виступати в Лізі Європи.

— Негативний досвід — теж досвід?

— Звичайно. Тепер потрібно зробити правильні висновки. Думаю, в майбутньому ця поразка допоможе багатьом хлопцям у кар’єрі.

— Якщо говорити про внутрішню арену. Як оціните виступи «Ворскли» в першості?

— У перших двох турах ми протидіяли «Говерлі» та «Волині». Можна справедливо сказати, що в оцих двох матчах ми втратили очки, хоча планували набрати максимальну кількість залікових пунктів. Потім були дві зустрічі з вітчизняними грандами — «Дніпром» і «Шахтарем», у яких зуміли набрати бали. Думаю, це трішки покращило ситуацію. Надалі календар у нас благополучніший. Потрібно старатися здобути максимум у наступних іграх.

— Цього сезону ви не провели жодного матчу від свистка до свистка. Як гадаєте, чому?

— Останнім часом я багато пропустив, скажемо так. Останні півроку виступав за дублюючий склад «Дніпра» — це невисокий рівень. Певне, це зараз дається взнаки. Відчуваю, що наразі поступово набираю форму. Думаю, в найближчих поєдинках повернуся до оптимальних кондицій.

Україна як рідна країна

— Попри це, ви брали участь у всіх офіційних поєдинках полтавців цьогоріч. Судячи з усього, Сачко вам довіряє.

— У нас була розмова з Василем Вікторовичем напередодні підписання контракту. Він запевняв, що розраховує на мене як на футболіста, тож хоче бачити мене в команді. Я сподіваюся, що я виправдаю його довіру та в подальшому не підведу тренера.

— Філософія гри «Ворскли» вам до вподоби?

— Так. Більше того, вона мені підходить. У нас хороша команда й кваліфіковані виконавці. Впевнений, у нас усе вийде.

— До Полтави вже призвичаїлися? Як вам місто?

— Та вже звик. І раніше бував у Полтаві, все подобалося. Зараз же швидко адаптувався. Отож немає жодних проблем у побутовому плані.

— Колись говорили, що Львів подібний до Загреба. На яке місто схожа Полтава?

— Непросто сходу провести паралелі… Ну, може на Львів схожа центральна частина міста: кафетерії, бруківка.

— Легко влилися в колектив? Із кимось раніше виступали разом?

— Дуже просто! Раніше грав із Андрієм Ткачуком у «Карпатах». Із іншими був знайомий. Часто виступали один проти одного. Я тривалий час у місцевому чемпіонаті, де всі знаються між собою. Відтак у цій площині все також було безпроблемно. До того ж раніше доводилося перетинатися з Василем Вікторовичем і головним асистентом, коли вони працювали в «Кривбасі» під очільництвом Кварцяного. Відтак іще разом із Сачком грали в футбол.

— Зараз в Україні аномальна спека. Як тренуватися за таких умов?

— Та в звичайному режимі. Друге тренування починається ввечері — о п’ятій чи шостій годині, тоді й спека спадає. У принципі, в той час, коли й починаються матчі чемпіонату. Звикаємо, це ж не вперше така погода.

— Ви вже багато розповідали про перехід у «Ворсклу», втім у мене є одне питання: ви готові й надалі виступати в України, попри ситуацію на Донбасі, через яку й виник масовий відтік легіонерів?

— Я готовий грати й далі. Мене нічого не лякає. Думаю, скоро все налагодиться. Для мене Україна як рідна країна. Уся моя сім’я (дружина й дитина) живуть тут, хоча батьки — в Хорватії. Мені подобається Україна. Тим паче, вже доводилося проходити через одну війну. Батьки чимало розповідали про події в Югославії, та й сам дещо пам’ятаю. У нас усе страшніше було, ніж зараз на Донбасі.

— Фінансове питання також впливає?

— Усі знають ситуацію: клуби почали врізати бюджети. Якщо їхати кудись дуже далеко, то можна заробляти великі гроші. Водночас в Україні платять приблизно ті ж самі зарплати, що в Європі. Вважаю, що це не найголовніше питання в даний момент.

— Насамкінець, яке завдання стоїть перед «Ворсклою» в поточному сезоні? Є передумови, щоби виступити краще, ніж торік?

— Хочеться і маємо таке завдання — потрапити в зону Ліги Європи. Думаю, нам це до снаги. Відтак зробимо все від себе залежне, щоби пробитися в єврокубки. Вважаю, що це реальна мета для такої команди, як «Ворскла».

Євген ДЕМЯН.


стрічка новин