… МОЖНА ЩЕ ГУКНУТИ ГЕРОЇВ ДЖОФФА БЕННЕТТА

«Під ковпаком у мюллера»

Вам хочеться побачити наочно гру Агуеро та Демікеліса, Хесуса Наваса й Кліши, Харта й Отаменді? Мабуть, дістати квитка на 24 лютого не буде суперпроблемою, враховуючи примхи погоди. Однак наразі це не актуально, оскільки матч «Динамо» — «Манчестер Сіті» має відбутися без глядачів. Ви ж пам’ятаєте суворий вердикт УЄФА, ухвалений на ґрунті несприйняття расизму. Звісно, є варіант переведення другої для київського клубу санкції на умовну, але чи спрацює апеляція — невідомо.

Загалом же, футбольна Україна змушена шукати нових підходів у справі запобігання хуліганству та всіляким «фобіям». Важливо довести якісь поточні результати до європейських інституцій — інакше ми й надалі хронічно перебуватимемо «під ковпаком у Мюллера». У цьому сенсі привернула увагу січнева нарада за участю керівництва Національної поліції, Федерації футболу України та прем’єр-ліги. За її підсумками ухвалено рішення про залучення співробітників поліції (НПУ) безпосередньо на територію спортивних споруд для реалізації заходів безпеки та громадського порядку до, під час і після футбольних матчів.

Оскільки нині в моді тема боротьби з корупцією, то наші зацікавлені сторони зійшлися ось іще на чому. НПУ призначатиме працівників оперативних і слідчих підрозділів для взаємодії з ФФУ під час розгляду правопорушень у зв’язку з набранням чинності Закону України «Про запобігання впливу корупційних правопорушень на результати офіційних спортивних змагань». Ну, це швидше знадобиться, якщо виникатимуть реальні пі-
дозри стосовно так званих ігор «на контору». Ми ж маємо повернутися до проблеми «МВС на охороні футболу».

… Як відомо, нове — то, переважно, достоту забуте старе. Спортивні, насамперед футбольні арени в Україні завжди належали до певної групи ризику, в сенсі великого скупчення народу й розкутості глядачів у виявленні емоцій. Уболівальники з великим стажем знають, що перший ряд кожного сектора трибун (звісно, йдеться про нижній ярус — а йому не було альтернативи майже до кінця 1960-х) заповнювався військовослужбовцями строкової служби. Зрозуміло, під орудою офіцерського складу. До речі, коли київські динамівці приймали, приміром, ростовський СКА чи ЦСКА (Москва), то дехто припускав, що ці молодики підтримуватимуть гостей під соусом «вони також у погонах». Але добре обізнані глядачі враз спростовували версію сусідів: навколо поля солдати внутрішніх військ, а вони — парафія фізкультурно-спортивного товариства «Динамо». Отож для команд Олега Ошенкова, В’ячеслава Соловйова, Віктора Маслова, Олександра Севидова, відтак Валерія Лобановського ці взводи й роти були безпосередніми однополчанами, чи то пак — одноклубниками.

У більшості випадків сама присутність людей у шинелях слугувала стримуючим фактором, і піднімати їх для опанування бешкетників не доводилося. І все ж, випадки втручання «за повною програмою» увійшли до літопису головного стадіону тодішньої УРСР.

Один такий конфлікт стався у вересні 1956 року, коли арбітр В’ячеслав Богданов спочатку зарахував дещо сумнівний м’яч московських торпедівців, а далі скасував гол господарів. Обурені вболівальники заповнили газон, а невдовзі й дворик біля роздягалень. Скажімо, воротаря гостей Альберта Денисенка міліціянтам було не просто відбити з рук нападників. А гравці ще однієї нашої команди — ворошиловградської «Зорі» — опинилися в епіцентрі скандалу в Тбілісі. Мова про 23 липня 1977 року. Вільнюський рефері Ромуальдас Юшка правильно прочитав епізод картинного падіння форварда господарів і не дав пенальті. Нульова нічия мала таке продов-
ження після фінального свистка, що 20 відсотків рядів трибун треба було відновлювати «з нуля». Розтрощили навіть карету «швидкої». Пристрасті дещо вщухли аж після особистого виходу в маси першого секретаря ЦК компартії Грузії Едуарда Шеварднадзе.

Насправді подібних ситуацій назбиралося значно більше — «Лужники» й «Динамо» в Москві, а також стадіони й прилеглі території Ленінграда, Баку, Єревана, Кутаїсі, республік Середньої Азії тощо. Ті клуби, які обмежувалися стандартними нарядами УВС, відчутно шкодували — звиклі до конвойних місій бійці поралися успішніше.

Єдине, що за всієї специфіки поєдинків на Кавказі, етнічне питання не ставало ключовим — вам це підтвердять гравці старших поколінь. Інша справа, що суто фанатські хвилювання зашкалювали залежно від сприятливого/несприятливого результату.

Чи замінять червону картку на жовту?

Сьогодні, якщо спиратися на візит до нас директора профільного департаменту УЄФА Марка Тіммера, український футбол підводить «низький рівень підготовки стюардів, плюс відсутність належної координації між особами, котрі відповідають за безпеку на стадіоні, та правоохоронцями».

Бачите, зачепилися вони начебто за сигнал спостерігачів FARE, а копнули значно глибше. Добре було би громадськості дізнатися, яка ж альтернатива стюардам? Ваш кореспондент запропонував би героїв знаменитого австралійського серіалу «Морський патруль». Вони, напевне, всипали би перцю бешкетникам! До речі, найперший фільм у творчій біографії режисера Джоффа Беннетта мав назву «Повернення» (англійською The Comeback).

А серйозно? У нас така ж історія — поліція повертається. Й не так легко спрогнозувати, чи матиме це однозначно позитивні наслідки. Гаразд, вартові НПУ ретельніше вилучатимуть піротехніку на зовнішньому периметрі. А впродовж матчів — де їм перебувати? Чув, що обладнуються спеціальні накопичувачі, де патрульні чи якісь мобільні наряди чекатимуть сигналу «Тривога!» від сек’юріті. Утім, це не єдиний аспект.

Варто запастися відеосистемами спостереження й навіть переліком осіб, яким «за попередні подвиги» заборонено відвіду-
вання ігор. Я не жартую, а цензори УЄФА — тим більше. Там не вітають загравання з ультрас у форматі клубу. Коли на грі столичних динамівців з англійцями зачинять лише окремі сектори, а решту — пустять у продаж, ми скажемо, що чинному чемпіону України вельми пощастило. Або, що замінили червону картку жовтою зі сподіванням на «дорослі» висновки.

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ.