На нейтральній передачі

«Нічого згадати, немає про що писати», — іще кілька місяців тому ця фраза в контексті команди, котрою керує Мирон Маркевич, прозвучала би дикувато. Утім, нинішнє «Дніпро» Богдановича вже привчає нас до цього…

Ось і Запоріжжя зосталося розчароване колективом, який недавно боровся за Лігу чемпіонів. Принаймні, з огляду на перший тайм п’ятничного матчу. Що й казати, коли за 45 хвилин гості, попри солідну домінацію у володінні кулею, нічого путнього з тієї ситуації не вичавлювали. Більше того: виглядали «блакитно-біло-сині» жахливо — без перебільшення.

Отож для мене символом нинішнього стану дніпрян став момент незадовго до перерви, коли Шахов красивим довгим пасом вивів Руслана Ротаня на рандеву із запорізьким кіпером, але новий-старий капітан срібного призера першості вдарив бездарно. А символічність моменту полягає в тому, що я не сумнівався: 29-й номер схибить. Бо та інертна прямолінійність, яка мала місце в його постаті впродовж єдиного голевого епізоду за тайм, проглядає сьогодні в усьому організмі дніпропетровців…

На щастя для гостей, після 15-хвилинного відпочинку сильніший за класом активізувався. І наче на замовлення, та невеличка активізація доволі швидко увінчалась успіхом, коли Артем Федецький (який усе частіше стає рятівником дніпрян), просунувшись «рідним» правим флангом у карний майданчик опонента, сильно пробив. Так, був рикошет, але заслугу 44-го номера це не применшує.

Опісля зустріч перетекла в звичну для національної першості систему координат, коли «одні не хочуть, інші — не можуть»: «блакитно-біло-сині» діяли на нейтральній передачі, тримаючи в умі, вочевидь, майбутні баталії в Лізі Європі, натомість «червоно-чорно-жовтим» бракувало майстерності. Дуже старалися Юсов та Льопа, саме вони й створили пару напівмоментів. Нічого з того не вийшло. Може, наступного разу.

Володимир БАНЯС.