Нам потрібно 18 команд у «вишці»!

— Давайте будемо чесними: зваживши на об’єктивний стан справ, наразі можемо тільки гадати, розмірковувати, яким боком усе обернеться. Адже зрозуміло: подальша доля вітчизняної першості цілком залежить од того, наскільки швидкою та успішною буде АТО на Донеччині та Луганщині.

Якщо колорадів не вдасться вигнати найближчими тижнями, якщо, як подейкують, озброєні найманці на сході затримаються там на місяці, то все буде так: команди із цих регіонів — маю на увазі ті, в яких наявне бажання виступати в Україні, — гратимуть домашні матчі на виїзді або на нейтральних полях…

Я абсолютно не вірю в те, що 24-й чемпіонат почнеться восени. По-перше, тоді ж стартує у відборі Євро-2016 наша національна збірна — уявіть, в якому стані будуть вітчизняні футболісти без ігрової практики! По-друге, єврокубки: десь до середини серпня, коли тривають попередні раунди, нам потраплятимуть переважно слабкі суперники, проте ближче до вересня — серйозні й дуже серйозні, відтак для перемог потрібна та ж практика, котру не здобудеш із непочатою першістю.

Тому, гадаю, наприкінці липня — на початку серпня благополучно стартуємо. Про це я можу казати з упевненістю. А ось про інше питання — в якому форматі існуватимуть наші професіональні ліги — волію краще не говорити. Добре, що маємо півтора місяця до середини літа: сподіваюся, то достатній час для стабілізації…

Про Крим говорити ще складніше. Із одного боку, я не сумніваюсь у тому, що ФІФА та УЄФА не дозволять місцевим ФК брати участь у російських лігах. Із іншого, там настільки патова ситуація — через відомі причини їхати на півострів ніхто не хоче, та це ще й проблемно, що багато хто у футболі України щиро зрадів би нагоді «здихатися» севастопольців, сімферопольців, армянців. Мене дуже потішили слова генерального директора «Таврії» про те, що, мовляв, у нашій першій лізі вони не виступатимуть. Що ж, виступатимуть у чемпіонаті Криму. Це тільки їхні проблеми — чого вони хочуть або не хочуть, а реальність розставить усе по місцях.

… Найголовніше, як на мене, питання стосується кількості колективів у прем’єр-лізі. Я на всі 100% підтримую думку, висловлену недавно експертом Олегом Федорчуком: нам потрібно 18 клубів у «вишці» — не більше, але й не менше! Бо за нинішніх обставин, якщо елітний дивізіон скоротять до 14, 12 учасників, ми втрачаємо цілі футбольні регіони й макрорегіони. До останніх я відношу три — захід, північний захід і центр: тут є низка областей — Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Хмельницька, де немає жодного клубу навіть у другій лізі. А ще більше регіонів — Закарпаття, Волинь, Тернопільщина, Вінниччина, Херсонщина, Миколаївщина, Черкащина, Чернігівщина, Сумщина — презентують один-два колективи, та й ті нижчолігові.

Ми ж самостійно рубаємо під собою живильний корінь! Адже є проста закономірність: більше команд — більше футболістів, більше футболістів — кращий вибір у наставників різних українських збірних. Нам, переконаний, треба було давно взяти на озброєння досвід Португалії: там є чотири сильні ФК, а половина учасників вищого дивізіону складаються з орендованих у клубів-грандів виконавців. Ви подивіться: «Порту», «Бенфіка», «Спортінг», «Брага» щороку віддають в оренду по 20–30 своїх гравців, і ті мають змогу пройти таку необхідну «обкатку» в матчах офіційного рівня. Так і в нас має бути! Мені заперечать, що, розширивши «вишку», ослабимо першість неготовими до неї командами. Та не ослабимо! Якщо умовну «Буковину» запустити в УПЛ, це, по-перше, дасть потужний поштовх популяризації гри в тих краях, по-друге, заповнивши команду чернівчан талановитими молодими виконавцями з «Динамо», «Шахтаря», «Металіста», «Дніпра», зробимо корисне для всіх, а насамперед — для національного футболу.

Й тоді приклади Ордеця, Бутка, Худжамова, Рибки, Макаренка будуть набагато чисельнішими! Подумайте тільки: я недавно спілкувався з білоруським чиновником, так вони, в країні з населенням у п’ять разів меншим, аніж у нас, із наступного сезону збільшують свою вищу лігу до 14-ти команд, а ще за рік — до 16-ти! І все тому ж: нині молоді футболісти не мають достатньої змоги «обкатуватися».

Діяти завжди треба з думкою про перспективу — банальні слова, зате правдиві! Так, розширивши УПЛ, отримаємо кілька не зовсім готових колективів, але вони будуть такими певний період, а із часом обов’язково підтягнуться.