Український футбол
НАШ «ХОФФЕНХАЙМ» ІЗ РАЙОНУ БОССЕ
Позаду майже половина першого кола в прем’єр-лізі, а її новачок «Олімпік» тримається в квартеті лідерів, набравши понад 50 відсотків очок

Якщо нагадати про неможливість проведення домашніх зустрічей у рідному місті, то подібний здобуток здається ще сенсаційнішим. Донеччани, власне, після чотирьох «сухих» на старті в Одесі зазнали лише однієї відчутної поразки — від земляків із «Шахтаря», але ж хто тільки не отримував від «гірників» на горіхи? Так, у підопічних Романа Санжара мінусова різниця м’ячів і надто мало забитих (може, саме ті поє­динки й спричинили цю арифметику), однак в інших турах гра молодої команди справила дуже приємне враження. Присутні й тактика, й прагматизм, і експромти. Звісно, версія «якби нині фініш, то пробилися б у єврокубки» — скидається на забіг поперед паротяга. Та набрати двозначну суму балів за півтора місяця до снаги не кожній, навіть досвідченішій, команді.

У таких випадках мимоволі шукаєш аналогії в якихось елітних чемпіонатах. Ми вправі послатися на історію «Хоффенхайма». Пригадуєте, в бундеслізі-2008/2009 цей дебютант першим прийшов на проміжний фініш. Правда, в підсумковій таблиці порушники спокою виявилися сьомими, але те, що побули у статусі «осіннього чемпіона», — оцінила вся Німеччина. Репортери тут же відмотали кіно далеко назад, коли хлопці з Баден-Вюртемберга дрейфували між шостим і нижчими дивізіонами. Прогрес розпочався з того, що колишній їхній футболіст, відтак мільярдер Дітмар Хопп виділив 10 тисяч дойчмарок на придбання нових м’ячів і деякого тренувального обладнання.

… До буремних подій весни 2014 на Донбасі «Олімпік» не відчував економічних проблем, рухаючись до своєї мети — перемогти в першій лізі. На стадіон, розташований у пролетарському районі Боссе, охоче йшли вболівальники. Фішкою було те, що склад спирався на місцевих вихованців. Граючий президент клубу Владислав Гельзін не розкидався грошима на купівлю статусних профі, немов би заохочуючи команду до вирішення завдань силами свого гурту без «варягів».

І ще одна специфіка. Клуб розвивався цілком автономно, не декларуючи якихось альтернатив «Шахтарю». Та не позиціонуючи себе в ролі дочірнього підприємства. Тим паче, не беручи за приклад те ж запорізьке «Торпедо», на противагу сусідньому й популярному «Металургу», чи бурштинський «Енергетик» — наввипередки з «Прикарпаттям». Мені здається, що Гельзіну хотілося перевіритися насамперед на відповідність словосполученню self-made man (людина, яка сама себе зробила), а принагідно переконатися, що це стосується й усього клубу. Такий підхід мав на меті убезпечити створену ним структуру від плинності долі.

Свої враження вирішив перевірити, поспілкувавшись із спортивним директором «Олімпіка» Олексієм Антоновим.

— Ми не ведемо мови про якісь грандіозні завдання, зважаючи на ситуацію в країні. Звичайно, найперша мета — закріпитися, адаптуватися. На щастя, ми знайшли золоту середину між тими, хто давно причетний до клубу (Володимир Доронін, Заурі Махарадзе, Валерій Лебідь, Іса Шериф, Кирило Дорошенко), і досвідченими майстрами, котрі посилили колектив у міжсезоння — Володимир Лисенко, Ігор Тищенко, Олександр Ситник, Ігор Литовка. Усе починається з голови, а наш президент робить так, аби трималися як одна сім’я.

— Ви згадали двох голкіперів. Наскільки вдалим було запрошення Литовки?

— Власне, ви й відповіли. Є нормальна конкуренція із Заурі, в деяких аспектах вони рівноцінні. Ігор доводить, що наразі є першим номером, достатньо згадати два його неймовірні сейви з МД. Але для будь-кого в нинішньому складі найважливіше — результат команди.

— Хто ініціює запрошення новобранців — Гельзін, ви чи селекційна служба?

— Є нормальна система, але скажу вам, що основний мотиватор у цьому питанні — головний тренер. Він надає перевагу чесним роботягам, і не визнає, щоби хтось потрапив сюди за протекцією. Стабільність (постукаємо по дереву, щоби не наврочити) дозволяє Санжару відверто питати кандидата про його наміри, амбіції, людські якості.

— Олексію Георгійовичу, давайте ще один момент з’ясуємо. Із літа ви — за межами Донецька. Футболісти, надто сімейні, відчувають через це дискомфорт?

— Так, поїхали на Київщину ще у червні, але нині більш-менш владнали побут. Орендуємо одруженим квартири в Києві на Лівобережжі чи в передмісті. Коротко про все не розповіси, але настрій намагаємося підтримувати. Ще раз наголошу: ще із часів другої ліги в «Олімпіку» ніхто не скаржився на заборгованість. Якщо з’явиться в когось пропозиція від іменитішого клубу, будемо лише за нього раді. Але, зрозуміло, що вправні гравці нам і самим потрібні. Окремі невдачі нас лише робитимуть сильнішими.

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ.


стрічка новин