«Найбільш представницький півфінал за останні роки»

Ігор КУТЄПОВ, екс-гравець «Металіста» й «Динамо».

«Шахтар» — «Металіст». Уважаю, що цю гру треба, радше, оцінювати, як тренувальний поє­динок. До Львова поїхав дубль, і очолював його наставник дублюючого складу, тому… Треба реально дивитися на речі: після всіх кадрових утрат харків’ян, після поразки в першому матчі 0:2, «жовто-сині» не мали шансів у повторній грі. Тим паче, вони були представлені дублем, а «Шахтар» — основою. Ну, подумайте, що могли протиставити юні гравці Харкова донець­ким бразильцям? У всьому треба бачити позитив, у конкретному випадку — з найкращого боку показали себе деякі виконавці «Металіста», надто воротар Сидоренко.
І не треба акцентувати на тому, що Рахаєв не поїхав до Львова: наголошую, що «Шахтареві» протистояла неосновна команда харків’ян, не було сенсу головному тренеру летіти на цю зустріч. Тим більше, в наступному турі «жовто-синіх» очікує дуже важливий матч із Дніп­ропетровськом. Рахаєв правильно вчинив.

«Динамо» — «Зоря». Цікава гра. Насамперед тим, що ми побачили кількох нових (чи відносно нових) футболістів у складах обох команд. А ще тим, що «Зоря», незважаючи на результат першої гри, реально мала намір поборотися. Принайм­ні, до першого пропущеного м’яча луганці доволі успішно перекривали киян, нічим їм не поступалися. Усе змінив пропущений м’яч: я переконаний, що Беланда не бив по воротах, а навішував, проте для «Динамо» епізод завершився якнайкраще, після чого підопічні Вернидуба фактично припинили боротьбу. Так, був хороший момент у Малиновського, однак видно було, що «Зоря» вже змирилася із ситуацією. Ну, а після другого пропущеного м’яча, зумовленого непоправною помилкою воротаря Сантіні, обидва колективи, здається, почали думати про майбутню зустріч у чемпіонаті, важливу для тих і тих… Що ж, матимемо найбільш представницький фінал національного Кубка за останні роки. Це обіцяє інтригу.

Андрій ПОЛУНІН, екс-гравець «Дніпра».

«Дніпро» — «Чорноморець». Унаслідок серйозного гандикапу, здобутого в першій грі, господарі могли дозволити собі випустити резервний склад. Молодь, уважаю, не підвела, особливо в першому таймі, коли хлопці виглядали дуже солідно, контролюючи перебіг гри. Запам’яталося непотрібне вилучення Чигринського: якщо людині 30 років і в неї такий досвід, вона мусить контролювати емоції. Чому «Чорноморець», навіть після одного вилучення у складі «Дніп­ра», навіть після другого вилучення, не йшов атакувати? На мою думку, справа в молодості одеських вихованців: у них поки менталітет такий, що вони не завжди адекватно оцінюють стан справ на полі. Переконаний, що то не була свідома тактика тренера Бабича: після поразки в першому матчі 0:4, яка різниця, з яким рахунком поступитися в другому — 0:2 чи 0:3? Зіграла роль молодість: одесити психологічно не зуміли змусити себе піти вперед, діючи в більшості.

«Олімпік» — «Ворскла». Не забуваймо, що Ковпак мав два голеві моменти, тож якби він використав їх, далі пройшла би «Ворскла». А так — помилка Дедечка, гравці Полтави не розібралися у штрафному при розіграші стандарту й пропустили. Гадаю, перемога «Олімпіка» закономірна. Насамперед тому, що зустрічалися абсолютно рівні команди. «Ворскла», на мій погляд, нічим не сильніша за донеччан. Єдине, у чому вона переважає їх, — у фінансовій стабільності на рівні клубу. Тому їхні заяви про вихід у Лігу Європи, радше, декларативні: щоби досягти цього, їм потрібно придбати трьох-чотирьох гравців хорошого класу. Бо сьогодні в УПЛ одразу кілька клубів (я не беру до уваги трійку лідерів) переважають полтавців: донецький «Металург» володіє кращим складом, «Зоря» — кращим складом, зіграністю і якістю демонстрованої гри, «Волинь» нічим не гірша. Тому не треба завищувати очікувань од Полтави. І у чемпіонаті, й у Кубку вони на своє­му місці.