«Не думаю, що клуб навмисне знищують, та все може бути»

Про переїзд до Сум. Я не можу однозначно окреслити свого ставлення до цього, хоча це, мабуть, прозвучить парадоксально. Із одного боку, для нашого міста це справжній удар. Я би навіть сказав — великий «мінус». І для клубу «мінус», і для вболівальників. Але з другого, розумію, наскільки складна сьогодні обстановка в Україні, наскільки тяжкий стан справ у нашому футболі, де третина клубів («Шахтар», «Металург» Д,
«Олімпік», «Зоря», «Іллічівець») усі домашні матчі проводить на виїзді. Усі! А в нашому випадку, якщо не помиляюся, йдеться тільки про кілька стартових зустрічей. Тому я, на противагу деяким харків’янам, не можу казати, що ця обставина — трагічна. Також мені достеменно не відомо, у чому справжня причина. Версій дві. Перша — боязнь вибуху у Харкові: як ви знає­те, наше місто тут дуже страждає останнім часом. Друга версія — фінансова: нібито місто хоче від клубу 240 тис. гривень як оплату за кожен матч плюс 100 тис. за місячну оренду. І нібито «Металіст» не може сьогодні дозволити собі такі витрати. Якщо справа у фінансах, то… ну, все дуже сумно.

Про борги по зарплатні. Справді, ходять розмови, що гравці вже чотири місяці не бачать грошей і навіть поставили перед керівництвом ультиматум: мовляв, не заплатите, не вийдемо на поле в зустрічі чемпіонату. Знову-таки, не можу відповісти однозначно. І тому, що не працюю в клубі, тож не знаю ситуації достеменно.
І тому, що не хочу влізати в людські душі. Із одного боку, наскільки мені відомо, така ж ситуація в «Зорі», проте там футболісти не ставлять ультиматумів. Із іншого, я переконаний: кожна праця має бути оплачена. Адже кар’єра спортсмена — річ недовга й непевна: може припинитися будь-якої миті й назавжди. А потім, якщо ти майже інвалід, спробуй знайти роботу й прогодувати сім’ю. Усе ж вірю — досвід підказує, може, інтуї-
ція, що до березня заборгованість ліквідують. Принаймні частково.

Версія про навмисне знищення клубу. Якщо мислити логічно, то такий сценарій видається абсурдним і неймовірним. Але нині час настільки складний, що все може бути. Я розумію людей, які думають, що «Металіст» цілеспрямовано знищують (наприклад, недавнє інтерв’ю Олександра Ярославського вашій газеті наштовхує на такі роздуми: чи то за борги, чи то через великі витрати на утримання великого ФК). Тим паче, незрозумілим здається прихід Олександра Бойцана — всі ми пам’ятаємо, що трапилося з його «Таврією»… Скажу так: мені дуже-дуже жаль. Клуб, який вісім років ходив у призерах, який грав у чвертьфіналі єврокубків, який так довго показував чи не найкрасивішу у ЧУ гру, опускають так низько, як він не був більше десяти років.