Непотрібний баласт чи золотий запас?

Зимове міжсезоння — це не лише пора трансферів та підготовки команд до весняної частини чемпіонату. У цей період ми вирішили також присвятити увагу тим гравцям, які через різні причини тимчасово залишили українські поля та виступають за провідні і не дуже клуби Європи та решти світу. Тож давайте поглянемо, як і хто себе проявив останнім часом із наших легіонерів, яких назбиралося аж на цілий стартовий склад, навіть із запасними.

БРАЗИЛЬСЬКИЙ ДЕСАНТ

Розпочнімо із чинного чемпіона України «Шахтаря», який донедавна був представлений трьома бразильцями, котрі перебували в орендах за кордоном. Але наразі вже двома, адже Дентиньо, який перебував до теперішнього часу у «Бешикташі», повернувся до команди Мірчі Луческу і приєднався до тренувального збору. 2011 року бразилець перейшов до «гірників» із тамтешнього гранда «Корінтіанса» за 7,5 мільйонів євро та отримав контракт на п’ять років. Вважалось, що він має стати одним із ключових виконавців донеччан, однак так і не зміг пробитись до стартової одинадцятки. Рік тому, у січні 2013-го, він був відданий в оренду турецькому клубові, за який відіграв небагато — вісім ігор та жодного разу не відзначився забитим м’ячем. Тому не дивно, що стамбульський клуб не захотів скористатись правом викупу футболіста і не подовжив конт­ракт із бразильцем. Проте, схоже, і в «Шахтарі» Дентиньо не затримається надовго — подейкують, що бразилець знову піде в оренду. Цього разу — до «Флуміненсе».

Інший бразильський легіонер «гірників» — півзахисник Бруно Ренан, про якого вже, мабуть, багато хто забув, продовжує свою кар’єру на батьківщині за скромний клуб «Крісіума». Маючи п’ятирічну чинну угоду із командою Мірчі Луческу (до 2015-го), Ренан за весь час відіграв за основний склад донецького клубу лише двічі — у 1/8 фіналу Кубка України та у чемпіонаті проти «Ворскли». Не зумівши застовпити за собою місце в основі, більшість часу юний легіонер проводив за дублюючий склад «гірників», забивши навіть кілька голів. Повернувшись до Бразилії у 2013 році, Ренан не став основним гравцем і в тамтешньому клубі «Крісіума» — на його рахунку лише 9 матчів за команду, та жодного гола чи вирішального паса. Отож, як бачимо, і цей трансфер не можна вважати вдалим для донецького гранда.

Завершує список представників «Шахтаря», які нині перебувають в оренді, ще один бразилець Алан Патрік. Ще 2011 року до півзахисника «Сантоса» проявляла інтерес низка європейських клубів, серед яких були французький «Лілль» та навіть наше столичне «Динамо». Однак тоді бразилець вирішив продовжити кар’єру саме у «Шахтарі», підписавши п’ятирічну угоду. Подаючи великі надії як один із найперспективніших гравців Латинської Америки (входив до складу молодіжної збірної Бразилії), Патрік провів за «гірників» лише п’ять матчів за майже два роки і відзначився одним забитим голом. 2013 року, через відсутність ігрової практики, був відданий в оренду до іменитого «Інтернасьоналя». Проте говорити, що і цейфй перехід для нього став вдалим, не можна. Адже досі бразилець зіграв лише у шести матчах за «народний клуб», так і не ставши основним гравцем і там. У своєму нещодавньому інтерв’ю бразильським ЗМІ Алан сказав, що не втрачає надії проявити себе у «Інтернасьоналі».

ХАРКІВСЬКІ АРГЕНТИНЦІ

Якщо бразильська футбольна діаспора яскраво представлена у «Шахтарі», то у харківському «Металісті» на перших ролях саме аргентинці. Одним із найякісніших та найбільш вдалих трансферів команди Мирона Маркевича можна вважати перехід півзахисника Хосе Соси. Прийшовши із «Наполі» 2011 року до «Металіста», аргентинець все частіше ставав ключовим гравцем харків’ян, через якого будувались усі атаки срібного призера чемпіонату України минулого сезону. Саме тому куди більш неочікуваним був перехід Соси на умовах оренди цього трансферного вікна до іспанського «Атлетико». Хоча, якщо розібратись, зрозуміти мотиви від’їзду півзахисника до столиці Іспанії можна. Попереду чемпіонат світу у Бразилії, а аргентинець бажає бути постійно «на олівці» у головного тренера національної збірної, аби потрапити на мундіаль. Оскільки в чемпіонаті України перер­ва триває аж до весни, а іспанська прімера грає вже із початку січня — варіант із «Атлетико» є ідеальним. Під керівництвом свого старого наставника Дієго Сімеоне, Соса здатен неабияк «спалахнути» на такому високому рівні. Вже зараз він все частіше підпускається до стартового складу команди, зумівши вже у перших своїх матчах відзначитись голевим пасом. Чомусь здається, що Соса стане «своїм» і в Мадриді, що, можливо, може дещо змінити його плани щодо повернення до складу харків’ян наприкінці сезону.

Інший аргентинець, Марко Торсільєрі, який перебуває в команді Мирона Маркевича із 2011 року, перейшовши зі «Спортинга», також впевнено на правах оренди із 2013 року дислокується в Іспанії. Хоча його теперішній клуб є більш скромнішим за статусом — «Альмерія», це аж ніяк не заважає Марко впевнено у ньому виступати. Захисник провів за іспанський колектив 12 поєдинків, та навіть одного разу відзначився забитим голом. Чомусь здається, що, маючи контракт із «Металістом» до 2016 року, Торсільєрі ще отримає шанс проявити себе у складі харківської команди.

Черговим представником аргентинського легіону у складі «Металіста» є Джонатан Крістальдо. Як і його колеги, Джонатан прийшов до колективу Мирона Богдановича у 2011 році, ставши основним гравцем команди. Маючи п’ятирічний контракт, у 2013 році був відданий в оренду до італійської «Болоньї», яка потребувала нападника. Але виступ форварда за славн­озвісний італійський клуб можна назвати неоднозначним. За весь час перебування в команді, аргентинець відіграв 15 матчів та забив лише один гол (у матчі із «Міланом»). Погодьтесь, не вражаючий показник, як для нападника. Саме тому буде дуже цікаво і надалі простежити за виступом Джонатана: чи вдасться обдарованому аргентинцю знову якнайкраще зарекомендувати себе в очах пана Маркевича?

Не можна не згадати і про ще одного латиноамериканця, який нині перебуває в оренді. Мова — про бразильця Вілліана Гомеса. Приїхавши до України 2012 року із «Корінтіанса», Вілліан провів за харківську команду 25 матчів та забив 4 м’ячі. Доволі середній результат, як для нападника. У 2013 році він став частиною угоди по трансферу Дієго Соузи із «Крузейро» до «Металіста», а сам Вілліан відправився в оренду до бразильського гранда. За «лисиць» він нині провів 28 матчів та забив 8 м’ячів, ставши одним із ключових гравців команди та улюб­ленцем місцевих уболівальників. Як бачимо, повернення на батьківщину пішло Гомесу лише на користь. Можливо, він ще отримає другий шанс і в «Металісті».

КИЇВСЬКИЙ ІНТЕРНАЦІОНАЛ

А от хто може похизуватись солідним набором іноземних гравців із різноманітних країн, які нині грають по орендах за кордоном, так це київське «Динамо». І далеко не всі ці трансфери були успішними, скоріше, навпаки. Колись багатообіцяю­чий захисник Горан Попов, який у 2010 році прийшов до столичного клубу із нідерландського «Херенвена», мав надовго закрити питання із лівим флангом оборони киян. Однак із часом його гра не викликала особливої впевненості, і 2012 року він перейшов на правах оренди до «Вест Бромвіча». Власне, і там він не зміг стати основним, дуже часто навіть не потрапляючи до заявки на матч. Що і казати, якщо за півтора сезони македонець провів лише 15 ігор. Саме тому досить туманним його майбутнє бачиться і в основному складі «Динамо», особливо за Блохіна, у якого і так є хороший вибір гравців на позицію лівого захисника (оренда Тремулінаса до «Сент-Етьєна» це лише підтверджує).

Також на кого вже напевно не розраховує головний наставник найтитулованішого клубу України, так це хорват Ніко Кранчар. Прийшовши до «Динамо» у 2012 році з «Тоттенхему», Ніко тривалий час був гравцем основного складу. Однак травми не дали можливості розкритись йому повною мірою, а з приходом Олега Володимировича на пост керманича киян хорват утратив місце у складі. Маючи чудовий останній пас, але досить повільно пересуваючись полем, Ніко аж ніяк не вписувався в ігрову модель Блохіна. Тому 2013 року він був відданий в оренду в «Куїнз Парк Рейнджерс», яким керує його старий знайомий Харрі Реднапп. У складі лондонців він став гравцем основи, відігравши солідну кількість матчів та навіть відзначившись два рази у воротах суперників. Можливо, саме Англія — дійсно його єдина стихія?

Хто також по-новому розкрився у новій для себе команді, так це Адмір Мехмеді. Не зумівши закріпитись в основній обоймі команди Блохіна, після приходу 2012 року, швейцарський півзахисник минулого літа вирушив в оренду до топ-чемпіонату — Німеччини, виступати за «Фрайбург». Саме там він змусив звернути на себе увагу багатьох скептиків та футбольних оглядачів, які сумнівались у його профпридатності. У нинішньому сезоні Адмір є гравцем основи, відігравши вже у 18 матчах внутрішньої першості та забивши 6 м’ячів. Чудовий показник, як для півзахисника, який також здатен відіграти і на позиції форварда. До того ж, Мехмеді отримує схвальні відгуки і у місцевій пресі, яка, як ми знаємо, дуже прискіпливо ставиться до виступів кожного футболіста. Можливо, Олегу Володимировичу слід переглянути свою позицію стосовно цього талановитого гравця?

А от які трансфери відверто можна назвати провальними для «Динамо», так це придбання тріо — Андреса Ескобара, Факундо Бертольо та Марко Рубена. Не витримавши конкуренції у першій команді киян, колумбієць та двоє аргентинців дружньо вирушили в оренду до французького «Евіана». Однак і там їх не можна назвати гравцями основи, адже вони із початку нинішнього сезону або проводять увесь матч у запасі, або виходять на поле лічені рази. До слова, усі троє мають п’ятирічні угоди із столичним грандом.

Проте завершимо наш огляд на позитивній ноті. Нападник Лукас, який чудово знайомий українським вболівальникам за виступами у львівських «Карпатах» та трансфером до столичного «Динамо», перейшов на правах оренди 2013 року до грецького ПАОКа. Саме там йому вдалося знову вийти на свій колишній рівень і стати одним із головних футболістів команди Хуба Стевенса. За іспанського форварда говорить статистика — у 17 матчах забив 5 голів та віддав 8 голевих передач. Солідний показник. Зазначимо, що із 2014 року Лукас є повноправним гравцем грецького колективу.

Володимир БОБИР.