Одинадцять місяців сорому
162 
ЗАЛИШИТИ НЕ МОЖНА, ЗВІЛЬНИТИ
Одверто кажучи, коли готувався цей матеріал, я постійно намагався знайти (бодай для себе) хоч якісь слова виправдання стосовно роботи Мойєса на чолі «дияволів». Адже ще минулої весни, коли стало відомо, що сера Алекса замінить саме Девід, чомусь був переконаний, що йому вдасться виправдати із часом очікування вболівальників. Але, згадуючи ледь не всі матчі цього сезону, не зміг зачепитися бодай за один удалий поєдинок (у плані малюнка гри, тактики), який би свідчив, що в нього все ще попереду, що йому треба лише час. Ні, такого не було. Команда повністю провалила сезон, не просто програвши на всіх фронтах, а відверто зганьбившись у кількох матчах із своїми одвічними суперниками. Чого лише варті принизливі домашні розгромні поразки від «Ліверпуля» (0:3), «Манчестер Сіті» (0:3), програші посереднім командам і виліт із кубка Англії вже на початку турніру.
Шалений тиск уболівальників і преси позначився на психологічному стані команди, яка, якщо й вигравала, то тільки завдяки індивідуальним діям своїх зірок. Не більше. Хіба що, за винятком двох зустрічей у Лізі чемпіонів — проти «Байєра» на виїзді та проти «Олімпіакоса» вдома. У решті двобоїв «Юнайтед» виглядав дезорганізованим у захисті та відверто імпотентним, даруйте за таке слово, в нападі. І справді, маючи у своєму розпорядженні таких майстрів, як Руні, ван Персі, Мата, команда грала переважно другим номером, розраховуючи на контратаки. Навіть на своєму полі! Чесно кажучи, це нагадувало той же посередній «Евертон» або «Норвіч», тільки у червоних футболках. Також однією з особливостей МЮ Мойєса була тактика (достоту необдумана) постійних навісів до штрафного суперника. Що й казати, якщо в матчі 25-го туру проти аутсайдера «Фулхема» манкуніанці встановили рекорд ліги цього сезону, здійснивши аж 81 навіс до воротарських володінь лондонців. Тому й виходить, що, крім антирекордів, й згадати нічого. І це дуже прикро, адже саме в Девідові багато хто бачив продовжувача традицій сера Алекса, але йому, на відміну від Фергюсона, багато часу на розкачку так і не дали.
Постає запитання: чи доцільно було звільняти Мойєса саме зараз? Адже сезон уже й так провалено, й тимчасова ротація на граючу легенду Раяна Гіггза нічого нового команді не дасть. Зрозуміло, що всі, кому не байдужа доля МЮ, не могли вже терпіти таких результатів, а такого карт-бланшу, який був у Фергі, Девід не отримав. До речі, Фергюсону знадобилось аж чотири роки, щоби завоювати перший трофей, хоча в перші сезони вболівальники так само просили його залишити клуб через незадовільні результати. Але це все сентименти, адже футбол давно змінився з тих часів, отож і вимоги зараз до тренерів зовсім інші. Усі хочуть результату негайно!
Можливо, керівництво просто вже не могло витримувати цю безвольову гру (наголошую, саме безвольову), тож вирішило перерубати канат зараз. Та чи потрібно все валити тільки на Мойєса? Зрозуміло, що за результат відповідає тренер, але є й інші фактори, які не дозволили «Юнайтед» цього сезону продемонструвати гру, відповідну до статусу клубу. Ще минулого літа боси манкуніанців повністю провалили трансферну кампанію, коли команда найбільше потребувала перебудови: було очевидно, що цей колектив себе вичерпав як чемпіонський. Отож Мойєс був змушений працювати з тим матеріалом, який залишився після Фергюсона, сподіваючись на кращі часи. Однак і зимове трансферне вікно стало розчаруванням для манкуніанців. Ганяючись Європою за опорними півзахисниками й креативними півзахисниками, Мойєс зміг підписати лише одного Хуана Мату, який, по суті, «Челсі» і не був потрібен. Надалі вже повторилася звична картина — Девід не міг вичавити із цих футболістів нічого, постійно застосовуючи ротацію та шукаючи прийнятні варіанти того, чим ще може здивувати суперника. Нічим! Для всіх опонентів МЮ був уже прочитаною книгою. Уболівальникам залишалося лише гадати, як низько впаде їхній клуб. Як виявилось, гепнувся катастрофічно. Команда, яка позиціонує себе ще й вдалим фінансовим брендом, має постійно залишатися на «поверхні». Але вже зараз зрозуміло, що «Юнайтед» залишиться без Ліги чемпіонів наступного сезону, ще й ризикує «пролетіти» навіть повз Лігу Європи. І це все наслідки, на мою думку, тієї бездарної політики керівництва клубу, яку воно проводило, починаючи ще з минулого літа.
Однак завершимо цей розділ на позитивній ноті. Мойєсу таки вдалося зробити дещо корисне для МЮ — це підписання нового контракту з Уейном Руні. Ще наприкінці минулого сезону Сер Алекс заявив, що форвард попросив виставити його на трансфер (вочевидь, через не дуже теплі особисті стосунки), тож тепер, за словами Фергюсона, це питання вирішуватиме Мойєс. Ледь не всі англійські ЗМІ кілька місяців прогнозували, в який же клуб перейде Руні. Але він залишився в Манчестері, підписавши новий контракт (нехай і захмарний в плані фінансів) із «дияволами». Мойєсу вдалося залишити головну ударну силу в колективі, навколо якої й надалі будуватиметься команда. Але вже без самого Девіда…
РЯТІВНИК. ХТО ВІН?
Тепер, після звільнення Мойєса, постає інше, важливіше питання: хто здатен підняти команду з колін? У футбольних колах одразу почали називати ймовірних кандидатів із-поміж визнаних тренерів, які здатні витягнути МЮ з кризи. Одним із перших згадується чинний наставник дортмундської «Борусії» Юрген Клопп. Справді, він міг би «струсонути» команду, запропонувавши зовсім інший погляд на гру. До речі, і футбольна філософія німецького фахівця й МЮ дуже схожі. Це — атакувальний, не боязкий футбол, за яким фани «Юнайтед» уже давно скучили. Він би став ідеальною кандидатурою, але є одне «але» — Клопп є порядною людиною, тож, за його словами, за всієї поваги до Манчестера, не може зірвати свою теперішню угоду з дортмундцями. Тому цей трансфер здається малоймовірним.
Дієго Сімеоне також називається серед потенційних наставників МЮ. Однак, як і у випадку з Клоппом, аргентинець надто тісно пов’язаний контрактом із мадридським «Атлетико» ще й духовно. Дивлячись на його емоції, поведінку, розумієш, що це — його команда, заради якої він здатен відмовитись од найспокусливіших фінансових пропозицій. Навіть якщо в міжсезоння «розберуть» усіх футболістів «матрацників», дон Дієго, я переконаний, залишиться будувати новий колектив. Отож вірогідність побачити Сімеоне наставником манкуніанців наступного сезону я би назвав мізерною.
Найвірогіднішим претендентом на тренерське крісло МЮ є легендарний Луї ван Галь. Цього літа, після завершення чемпіонату світу в Бразилії, голландець припинить трудові відносини зі збірною Нідерландів, отож буде відкритим для пропозицій. Послужний список фахівця не потребує коментарів, бо його вміння досягати поставленої мети, працювати з обдарованою молоддю та творити завжди видовищний футбол роблять ван Галя, на моє переконання, найкращим варіантом. МЮ потрібен, зрештою, визнаний фахівець, а не черговий нащадок чи вихованець Фергюсона. Зрозуміло, що новий тренер не матиме можливості розгойдуватися кілька сезонів, адже часи Фергі вже давно минули. І керівництво МЮ це розуміє, бо, певне, не хоче, щоби манкуніанці перетворилися на черговий клуб-атракціон із призначення тренерів щосезону. Водночас, МЮ вже ніколи не буде колишнім, адже нинішній футбол диктує нові умови, де треба якнайшвидше давати результат, або… вилетіти з еліти. А «Юнайтед» уже давно звик бути серед найкращих, і, безсумнівно, ще повернеться!
Антирекорди Мойєса в МЮ:
— Поточне сьоме місце у чемпіонаті — найнижчий показник після сезону-1989/1990.
— МЮ вже точно завершить цей сезон із найменшою кількістю балів за всю свою історію в прем’єр-лізі.
— Найгірша форма в історії клубу — вже сім поразок на домашній арені за кілька турів до завершення чемпіонату.
— МЮ залишився без Ліги чемпіонів уперше з 1995 року.
— МЮ програв три матчі поспіль уперше з 2001 року.
— МЮ вперше у своїй історії програв «Суонсі» на «Олд Траффорд».
— МЮ програв уперше з 1972 року «Ньюкаслу» на «Олд Траффорд».
— МЮ вперше з 1978 року програв «Вест Бромвічу» на «Олд Траффорд».
— МЮ програв уперше з 1984 року «Сток Сіті» на «Олд Траффорд».
— Уперше за всю історію прем’єр-ліги МЮ програв обидва матчі «Манчестер Сіті» та «Ліверпулю».
Володимир БОБИР.