Олег ФЕДОРЧУК: «Корупція схожа на торф’яники: їх ніхто не бачить, але ж вони горять!»

Не дуже помилюся, сказавши, що від деяких матчів УПЛ (про першу й другу ліги взагалі мовчу) стає погано — суто фізіологічно. Розуміння того, що над тобою, іншими глядачами, зрештою, над самою суттю прекрасної спортивної гри знущаються, неодмінно посилюється відчуттям безсилля: бачиш злочин, але нічого не можеш удіяти, оскільки документальних доказів — катма. Втім, опускати руки за такого стану справ — останнє діло, тому «УФ», як кажуть, «шукає варіанти». Цього разу в розмові з Олегом Федорчуком.

СТАН СПРАВ І ЧОТИРИ ФРОНТИ БОРОТЬБИ

— Почну здалеку: видимо проб­лема «матчів на контору» почалася чотири-п’ять років тому в першому дивізіоні. Тоді в них були замішані винятково люди, причетні до клубів, які стояли на межі припинення існування: такі гравці з тренерами хотіли, як мовиться, «заробити наостанок». Сьогодні ж оця проб-
лема, без перебільшення, набула розмірів метастазів: окрім усіх трьох професійних ліг, обширно зачепила першості дублерів та U-19. Злочин отримав таке розповсюдження, що очевидно: його ніхто не контролює — ні Черепанова, ні правоохоронні органи, ні громадськість. А це якраз злочин, бо договірні матчі й маніпуляції з тоталізаторами — один із чисельних проявів корупції. Поки що в нас усе обмежується туманними заявами, чутками, кулуарними розмовами плюс єхидними натяками телеведучих. Мусимо зрозуміти: це не жарти, тут розвивається тяжка хвороба, котра здатна призвести до стагнації всього зараженого організму. У конкретному випадку — футболу України. Битва з оцим злом повинна бути комплексною, тому я пропоную чотири її напрями.

ПЕРШИЙ ФРОНТ БОРОТЬБИ: «СИЛОВИКИ»

 — Його слід закріпити за правоохоронними структурами: МВС, СБУ, Національною поліцією та Генеральною прокуратурою. Вже є якісь зрушення: Верховна Рада ухвалила антикорупційний закон проти договірняків, який нев­довзі підпише Президент. Треба продовжувати, наприклад, у вигляді створення окремих органів у структурі міліції, поліції та прокурорській сфері, органів, які мали би суто футбольну специфіку. Проб­лема цього напряму протидії корупції в тому, що відповідні фахівці не зможуть ефективно працювати без допомоги з боку, позаяк не знають усіх тонкощів спортивних злочинів.

ДРУГИЙ ФРОНТ БОРОТЬБИ: ФУНКЦІОНЕРИ

 — Правоохоронцям зобов’язана допомагати спеціалізована структура — ФФУ. Вона перебуває на вершині піраміди національної гри, маючи простий і дуже дієвий механізм — ліцензія (атестація). Тобто Федерація може «всього-на-всього» відкликати ліцензію — клубу, конкретного гравця (тренера), — й для цього їй не пот­рібен дозвіл громадського суду. Але ж бачимо, що цього не робиться. Чому?

ТРЕТІЙ ФРОНТ БОРОТЬБИ: «БОРЗОПИСЦІ»

 — Сьогодні вже всім очевидно: найвищі чиновники теж замішані в корупційних схемах. В інтересах ФФУ не виносити сміття з хати, тому вона не тільки не бореться з проблемами, я би сказав: бореться з боротьбою проти них! Аби все було навпаки, потрібен третій учасник антикорупційного фронту — журналісти. Згадайте міжнародний досвід: падіння спрута, утвореного Блаттером (у світі) та Платіні (в Європі), почалося тільки після того, як за справу взялися британські журналісти. Є й наш досвід: саме телевізійники змусили Федерацію зайнятися проблемою квитків на матч Україна — Словенія, саме через погрози у вашій газеті подати на Черепанову в суд остання прислала трансферний лист екс-півзахиснику збірної Богданову. Й т. д. Не пот­рібно боятися! Хоч я помітив, що специфіка віт­чизняних ЗМІ не у страхові, а в бажанні бути причетними до системи, щоб отримувати від неї різні преференції (зокрема, їздити за рубіж). А має бути по-інакшому: є дим — одразу бити на сполох! Корупція схожа на торф’яники: їх ніхто не бачить, але ж вони горять! Як було влітку в Києві: лупить дим, складно дихати, а пожежники кажуть, що все погасили! В інте­ресах пожежників казати саме так, і не інакше. В інтересах суспільства, щоби журналісти писали правду!

ЧЕТВЕРТИЙ ФРОНТ БОРОТЬБИ: «МАЛЕНЬКІ УКРАЇНЦІ»

 — Існує стовідсоткова закономірність: найбільше «сумнівних» матчів грають клуби без уболівальників. Немає сенсу називати їх, читачі самі знають. Як це пояснити? Відчуйте різницю: ось ти футболіст, і на кожному поєдинку тисячі людей — це один варіант, другий же — на твою команду приходять кілька сотень (або й того менше). Розумієте? Якщо тобі відомо, що, у випадку чого, почуєш багатоголосе «Ганьба!», наступного разу замислишся. Зворотний варіант — спокійно продовжуєш чорну справу. Нічого дивного, що сьогодні, коли відвідуваність УПЛ катастрофічно впала, в геометричному прогресі зросла кількість ігор із великими ставками в букмекерських конторах. Звідси виходить останній напрям антикорупційної битви — мова про роль уболівальника. Він теж не може залишатись осторонь, звісно, якщо хоче мати нормальний здоровий чемпіонат. Якщо ж його задовольняє перегляд по телевізору першості Англії — значить, так і буде. Втім, треба усвідомлювати: у брудному озері немає чистих закутків, у корумпованому чемпіонаті підозра падає на всіх, навіть на того, хто сторониться злочинів.

Записав Володимир БАНЯС.