Олег КІРШОВ: «До 18 липня плануємо визначитися з новим президентом клубу»

— Олеже Івановичу, за кілька тижнів поновлюються змагання в першій лізі. Як загалом проходить підготовка команди? Як у місті сприйняли повернення Олега Федорчука на тренерський місток?

— Підготовка в розпалі. Ледь не щодня на оглядини прибувають нові виконавці. Стабільно в таборі перебуває 25-30 гравців. Хотів би акцентувати увагу на тому, що на зборах перебувають і п’ять-сім місцевих вихованців.

За час зборів уже зіграли один контрольний матч із новокаховською «Енергією» (5:1). 10 липня (розмова відбулася у вівторок. — О.Т.) плануємо спаринг із «Чорноморцем» на його базі. Після матчу з одеситами до кінця тижня плануємо визначитися й щодо гравців, із якими підпишемо контракти.

У понеділок був у Києві на засіданні Центральної ради ПФЛ. Нас заявили на новий сезон та видали атестат. А вже 18 липня маємо пройти заявку на чемпіонат. Без усіляких відтермінувань плануємо бути готовими. Окрім того, сподіваємося до цього часу визначитися зі спонсорами та президентом клубу.

Щодо Федорчука, то тренер поглинутий роботою. Як уже говорилося раніше, він не був звільнений, тож акціонери повернули наставника в команду. Чому тоді за його тренерства не пішла гра, я відповіді не знаходжу, адже підготовка пройшла плідно, й на зборах бачив готовність колективу до сезону, та й старт нам удався. А потім… Зрештою, керівництво довірило команду знову Федорчуку, щоби він довів, що торік мав місце банальний збіг обставин.

— Недавно в Миколаєві стався дуже неприємний інцидент. Гравці команди, в яких, як я зрозумів, закінчилися терміни дії контрактів, доволі критично висловилися на вашу адресу, заявивши, що за Олега Кіршова місцеві футболісти не будуть розвиватися. Як розуміти такі заяви?

— Почати варто з того, що у цих гравців закінчилися контракти. Хоча, не можу оминути увагою і спортивної складової. За підсумками минулого сезону, ці виконавці посіли 16 місце в турнірній таблиці, після цього ми вирішили не продовжувати з ними співпрацю. І замість того, щоб із цим змиритися, хлопці вирішили нагадати про себе всьому місту. До речі, якби в ПФЛ не скасували спортивного принципу, новий сезон «Миколаїв» розпочав би в другій лізі. Не хотілося би зайвий раз повертатися до цього випадку. Більше того, ми вирішили, так би мовити, не копирсатися в брудній білизні й не стали з’ясовувати, хто з них до останнього викладався на полі, а хто змирився, що ми вилітаємо, й, відштовхуючись од цього, демонстрував і відповідну гру…

Але що найцікавіше, минуло лише трохи часу й деякі з тих гравців уже просяться в команду. Один із них — Федорченко, який вже тренується разом із колективом. Чи залишиться він у команді, вирішувати вже Олегу Федорчуку.

— До речі, після їхніх заяв, у інтерв’ю прес-службі клубу ви сказали, що проти вас діє «сімейний клан». Кому в місті цікаво змістити вас із займаної посади?

— Знайшлися незадоволені люди, але вони із часом усвідомили свою помилку й вчасно зупинилися. Отож не хотілося би знову повертатися до цієї теми розмови. Скажу лише, що деякі футболісти, які підписували звернення, його навіть не читали. Отож можу припустити, що за цими виконавцями стояли люди, які банально хотіли увійти до складу керівників ФК.

— Спостерігаючи збоку за боротьбою за місце президента клубу, складається враження, що ця посада відкриває низку небачених до цього можливостей…

— Щось у цьому є. Але хочу зауважити, що на сьогодні ми готові розглянути будь-які пропозиції від людей, які прагнуть надати фінансову підтримку клубу. Але це не означає, що завтра прийде нова людина, виділить кошти на місяць, і ми після цього оберемо її президентом клубу. Давайте разом фінансуватимемо клуб, а потім, навіть після першого кола, зберемося й визначимося з очільником. Ніхто з нас за свою посаду не тримається.

У продовження теми: мені пригадалися часи, коли ще в Миколаєві працював нинішній президент ФФУ Анатолій Дмитрович Коньков. Здається, це був 1998 рік, коли з фінансами також було не все гаразд. Ми з ним пішли на зустріч із уже спочилим мером Анатолієм Олійником. На тій зустріч од Конькова я почув фразу, яку пам’ятаю й до сьогодні: «Футбол — це дуже дорога іграшка». Так ось, уже стільки часу минуло, а я її дедалі частіше пригадую, бо як були, так і залишаються люди, які цього не розуміють. Володіючи незначною сумою коштів, вистачає охочих, які прагнуть усе управління клубом перебрати у свої руки. Такого не буде… Лише уявіть, у нас із 1992 року змінилося вже більше десятка президентів. До керма приходили футбольні люди, але траплялося й таке, що керівники просто любили цю гру, не усвідомлюючи, що насправді являє собою професіональний футбол. І поки вони це зрозуміли, було витрачено вже дуже багато коштів.

— До речі, ви згадали про пана Конькова. Буквально перед розмовою з вами з’явилася інформація про приїзд президента ФФУ до Миколаєва. Яка мета його візиту?

— Сам із ЗМІ дізнався про візит очільника ФФУ. Здається, мета візиту — проведення місцевого виконкому обласної федерації. Що там вирішуватимуть і чому приїде сам Коньков, я, чесно кажучи, навіть не знаю.

— Коли ж нарешті закінчаться всі ці інтрижки, й «Миколаїв» отримає законного президента?

— Оскільки ми вже майже визначилися із засновниками, то, сподіваюся, до початку заявкової кампанії розберемося й зі всіма посадами в клубі.

— До речі, в уже згаданій заяві прес-службі ви заявили, що готові будь-коли передати клуб новому керівнику, який пред’явить фінансові гарантії. А взагалі про яку суму йдеться?

— Якщо оперувати цифрами, то мінімально мова йде про 500 тисяч, і це без боргів, екіпіровки та грошового внеску в ПФЛ.

— Доларів?

— Та ні, гривень. При покійному Гургену Оронюку ми це фінансування мали. Потім частина спонсорів відмовилася. Відповідно, щоби дограти чемпіонат, змушені були запросити на кілька місяців уже згаданих вище гравців. Аби зберегти клуб і дограти до кінця чемпіонат, платити довелося й зі своєї кишені. Тоді як на сьогодні маємо майже 50 акціонерів, двох віце-президентів, а ще людей, які просто допомагають. Отож, якщо хтось погодиться взяти клуб під своє крило й гарантує стабільне та надійне фінансування, ми не будемо сперечатися й довіримо це право новому керівнику.

— Під час останньої нашої розмови ви говорили, що зустрічалися з мером, який також по­обіцяв підтримку клубу. Наскільки вона серйозна?

— Коли закінчився минулий чемпіонат, ми розуміли, що новий фінансово не потягнемо. На виборах голови Миколаєва 25 травня команда підтримувала Юрія Гранатурова, який і переміг. За кілька днів по тому я зустрічався з мером. Коли ж запитав про долю «Миколає­ва», він мене запевнив, що футбол був, є й буде в нашому місті. Про це потім ще багато говорили та писали. Усі розуміють, що за нинішньої ситуації в країні футбол далеко не на першому місці. Та вже за те, що команда тримається на плаву, маємо завдячувати саме пану Гранатурову. Мер і допоміг знайти спонсорів, які нині допомагають «Миколаєву». За його клопотання, сподіваюся, ми назбираємо необхідні 500 тисяч, а далі шукатимемо додаткової підтримки.

— Як вважаєте, чи має «Миколаїв» перспективи стати таким собі клубом для реалізації серйозних бізнес-планів, можливо, навіть заробітку? Адже публіка на домашніх матчах у вас чи не найбільша серед усіх представників ліги.

— Такі перспективи є. Утім, пот­рібно розуміти, що Миколаїв — це місто, де немає олігархів. Отож, аби був помітний результат роботи, потрібно спільними зусиллями допомагати клубу й не залишатися байдужими до місцевого футболу.

Олександр ТРАВЯНКА.