Олександр КАДЕНКО: «Серед наших юнаків у майбутньому будуть зірки, за якими ганятиметься увесь футбольний світ»

— Пане Олександре, підбийте підсумки фінального розіграшу «Шкіряного м’яча».

— Хочу привітати наших переможців — команду із Харкова. Я розумію, що для юнаків це величезна праця, і вони — молодці, адже добилися цього результату завдяки наполегливій роботі. Власне, наразі вже пройшов перший фінал кубка «Шкіряного м’яча» серед дванадцятирічних юнаків. Надалі на нас очікує фінал у Іллічівську серед хлопців 2000-го року народження, який відбуватиметься тринадцятого червня. Якщо зазирнути ще далі, то восени (десятого вересня) у Сумах відбудеться фінал серед хлопців 2001 року народження.

Принагідно хотів би висловити величезну подяку всім партнерам — Міністерству молоді та спорту України, Міністерству освіти і науки України, Федерації футболу України, вам, шановні журналісти, та, безумовно, компаніям «Coca-Cola», «Adidas», які підтримують ААФУ та дитячий спорт.

Я сподіваюся: якщо ми й надалі будемо разом йти, то серед наших юнаків у майбутньому будуть зірки, за якими ганятиметься увесь футбольний світ.

— Як вам, власне, сам вирішальний поєдинок, адже справді було на що подивитись…

— Безперечно, сьогодні був один із найкращих фіналів за рівнем гри за останні кілька років.

— Як вважаєте, чим, насамперед, корисні такі поєдинки для юних футболістів?

— Думаю, що подібні матчі, в першу чергу, загартовують їхній характер і дають додатковий стимул розвиватись у футбольному та просто в людському плані на майбутнє.

— Розкажіть, як саме обирали двох найкращих гравців з-поміж торішніх команд-переможниць «Шкіряного м’яча», які тепер вирушають до Бразилії та візьмуть участь у міжнародному футбольному таборі?

— Тут усе доволі просто: хлопців обирала сама команда. Ми розробили анкети, які направили до команд. Діти самі обирали того футболіста, якого, на їхню думку, вони можуть рекомендувати, як найкращого. Звісно, що, крім себе. Скажу також, що в переможців немає якоїсь величезної переваги в голосах. Різниця є у чотири, п’ять чи шість голосів.

— Тобто, вибір цілком прозорий?

— Звичайно, адже тут усе залежало саме від команди, від юнаків. Це ж діти, а їх обманути дуже тяжко. Вони просто обирали найкращого гравця у своїй команді, а потім уже їм повідомили, що найбільшу кількість голосів отримав певний футболіст. Ось і все.

— Як вважаєте, який позитив може бути у хлопців од цієї подорожі до Бразилії?

— Позитив має бути величезний. І це, в першу чергу, залежить од вас, журналістів. Коли діти повернуться в Україну, потрібно буде інформацію про те, що вони відчували, як там їм було, донес­ти до всіх інших дітей. Аби вони бачили, що потрібно займатися футболом, здоровим способом життя і що в них, завдяки спорту та футболу, буде можливість побачити весь світ.

— Що отримують переможці фінальних змагань? Які перед ними відкриваються можливості?

— Переможець серед гравців 2002 року народження мав їхати на міжнародний турнір «Шкіряний м’яч», але зараз ми не можемо сказати, чи поїдуть вони, адже турнір має проходити у Сочі. Тому ми будемо дивитись, як розвиватиметься у нас ситуація загалом… Також додам, що для них така перемога дуже корисна навіть із того боку, що вони вірять у власні сили та знають, що вони є найкращими в Україні. Розумієте, в них є цілі, є орієнтири, до яких хлопці бажають далі рухатися. Ви ж самі знаєте, що перемоги ніколи легкими не бувають, і футболісти проходять крізь усі емоції, перш ніж добитися бажаного результату. Вони вже самі усвідомлюють, що просто так нічого не дається й не здобувається. Я вірю, що в майбутньому в них буде можливість вирости, в першу чергу, в порядних і гарних людей.

Володимир БОБИР.