Олександр КОБАХІДЗЕ: «Що тепер кричати?»

Легіонер із Грузії намагався зав’язувати якісь комбінації та атаки. Багато чого вдавалося, але у підсумку на табло — невтішний рахунок для його «Волині».

— Цікавий матч, чи не правда?

— Маю надію, що глядачам сподобався. На мою думку, «Волинь» і «Шахтар» грали добре. Було багато результативних ударів, щоправда, в наших воротах м’ячів побувало більше. Але, скажу вам, якби більше талану, ми могли би зрівняти рахунок. Однак не реалізували свої моменти. Результат, звичайно, невтішний. У нашій команді все розвалилося в останні хвилини гри. Проте будуть наступні матчі, тож ми будемо набирати свої очки.

— Не кожній команді вдається забити у ворота «Шахтаря» два м’ячі…

— Воно то так, але я переконаний, що краще досягти вдалого результату з меншим числом пропущених м’ячів. Що із цього, що ми два забили, адже пропустили — шість. Не можна так багато пропускати.

— Чи можна сказати, що «Арена Львів» і надалі залишається нещасливою для вашої команди?

— Я цього не можу підтвердити. У футболі так буває, що хтось перемагає, а інший йде з поля переможеним. Стадіон тут ні до чого. До речі, тут, у Львові, дуже якісний газон, а публіка — вищий клас!

— Тренер роздратований таким результатом…

— Віталій Володимирович —
емоційна людина, тож, звичайно, йому, як і нам, футболістам, не подобається такий рахунок. Що тепер кричати? Ми програли, і цим усе сказано.

Олександр ПАУК.