Олександр ПЕТРАКОВ: «Я хлопцям сказав прямо: «Прогулянки в Новій Зеландії не буде, хто приїхав на екскурсію, може залишатися вдома»
188 
Зворотний відлік
— Олександре Васильовичу, з 11 по 18 травня ваша команда в Україні готувалася до світової першості, після чого вилетіла до місця проведення змагань — Нової Зеландії. Розкажіть, яку програму виконали на підготовчому етапі в Києві?
— Команда зібралася разом 11 квітня в містечку Бородянка, що під Києвом. Тут ми провели збори, зіграли кілька спарингів, а 18 травня — курс на Нову Зеландію. Перший спаринг із аматорською «Чайкою» ми програли з рахунком 3:4, а другий з «Колосом» виграли — 3:0.
— У якому стані перебувають наразі викликані футболісти та коли чекаєте появу в збірній представника «Дніпра» Лучкевича?
— За попередньою домовленістю з тренерським штабом дніпрян, Лучкевич до нас приєднається вже безпосередньо в Новій Зеландії. 27 травня на «Дніпро» очікує фінал Ліги Європи, й тільки після цього Валера прибуде до лав нашої команди. Скоріше за все, першу гру з господарями він пропустить.
— Чи вже відомо, де розміщуватиметься ваша команда в Новій Зеландії? Чи під час жеребкування придивилися найоптимальніший варіант базування для своїх підопічних?
— Справа в тім, що в Новій Зеландії зовсім немає спеціалізованих футбольних баз. Там є готелі, стадіони, тренувальні поля, але баз, як у нас, немає. Ми мешкатимемо в готелі «Puman» у Окленді, а на тренування їздитимемо автобусом за двадцять кілометрів. Там нам виділять тренувальне поле.
— Наскільки відомо, в Новій Зеландії світова першість проходитиме на аренах, котрі збудовані для таких видів спорту, як регбі та крікет. Це якимось чином заважатиме?
— Чесно кажучи, не можу відповісти на це запитання, бо ми ще не грали на таких стадіонах. Коли їздив на жеребкування, бачив лише ті арени, на котрих ми виступатимемо в груповому раунді. Приміром, у Окленді арена розрахована на 25 тисяч, тоді там стояли ще регбійні ворота. Але організатори запевнили, що під час чемпіонату світу поставлять футбольні.
— Якість газону, певне, не з найкращих, якщо там проводять регбійні змагання?
— Так, якість газону була дуже низькою. Це був лютий, і нам сказали, що до початку першості все відповідатиме міжнародним стандартам. Як воно буде насправді, складно сказати. Приїдемо, подивимося, тоді робитимемо якісь висновки.
— Нова Зеландія географічно розташована в іншому часовому поясі та має інші кліматичні умови. Із адаптацією проблем не виникне?
— Не можу нічого передбачити, бо в нас грають молоді хлопці, котрим по дев’ятнадцять, вісімнадцять років. Певна річ, у кожного свій функціональний стан організму, тож як наші футболісти пристосуються до тамтешніх умов, насправді, велика загадка. У тому числі, й для мене. Практично ніхто з наших хлопців на інші континенти не виїжджав. Лише Богдан Сарнавський і Віктор Коваленко у складі першої команди «Шахтаря» їздили до Бразилії. Зрештою, в нашому розпорядженні буде 10 днів, за які ми маємо адаптуватися в Новій Зеландії. Гадаю, все буде нормально.
— Себто 10 днів для адаптації має вистачити?
— Упевнений, так. Добре, що нам узагалі надали можливість провести збори й в Україні, й у Новій Зеландії. Це великий плюс для нашої команди. Отож нам гріх на щось скаржитися.
— Стосовно суперників у груповому раунді. У групі «A» разом із нами опинилися молодіжні збірні США, М’янми та Нової Зеландії. Найперше, цікаво дізнатися про команду М’янми, котра на зимових зборах переграла 4:1 «Шахтар» U-19. Судячи з усього, від «темної конячки» можна очікувати сюрпризів?
— Розпочну з того, що ми не боїмося М’янму. Просто в нас усі думають, що це взагалі не команда. Це неповага до країни, котра розвивається шаленими темпами. Потрібно до кожного суперника ставитися з повагою, а не казати, хто вони такі. Хочу зазначити, що в М’янмі наразі вкладаються великі гроші у футбол, спорт, і їхня поява на світовій першості далеко не випадковість. Щодо поєдинку команди Кривенцова на зимових зборах із М’янмою, то чотири м’ячі випадково залетіти не можуть. Один-два — так, але не чотири?! Тому на кожну гру потрібно налаштовуватися, викладатися, а не грати абияк. Ось зіграли із «Чайкою», й програли 3:4. І сталося це тому, що люди ще не перелаштувалися. Наші футболісти вважають себе великими зірками, а аматори їх обіграли. Ми, тренери, їм допоможемо, але якщо вони не будуть самі над собою працювати, нічого не вийде. Якщо вони, виходячи на поле, за честь країни не віддаватимуться на всі сто відсотків, не битимуться до кінця, ми їм нічим не зможемо допомогти. Я хлопцям сказав прямо: прогулянки в Новій Зеландії не буде, тому хто приїхав на екскурсію, може залишатися вдома.
— Волею жеребу Україні випала честь зіграти в матчі-відкритті проти новозеландців. Наскільки непростим буде цей поєдинок для нашої команди?
— Це буде дуже непростий, нервовий і важкий матч. Зрештою, згадайте, скільки в нас футболістів виступає у вищій лізі, тож чого їм боятися? Гадаю, нічого страшного у цьому немає, що саме ми відкриватимемо турнір, і на стадіоні збереться численна аудиторія. Навпаки, ми маємо прагнути грати перед великою кількістю глядачів. Тому наші гравці радуватися повинні, що за ними спостерігатиме увесь світ, і тиснутимуть трибуни.
Не бракує проблем, зате із хорошим настроєм
— Серед викликаних гравців, певне, найбільше занепокоєння викликає воротарська позиція, бо ні Підківка, ні Сарнавський не мають стабільної ігрової практики, а третій голкіпер Гриценко виступає в другій лізі. Чи немає у вас побоювань щодо надійності останнього рубежу?
— Не думаю, що воротарська позиція наша найбільша біда. Те, що голкіпери не мають ігрової практики, скоріше збіг обставин. Насправді, від мене тут мало що залежить. Я ж не можу сказати Йовичевичу чи Луческу, щоби вони ставили воротарів збірної. Вони воротарі хороші, але не мають ігрової практики. Проведемо спаринги, побачимо, хто в якій формі, й на світовій першості вже визначимося, кого поставити у ворота.
— Цьогоріч нашими спаринг партнерами були збірні далеко не топ-рівня — Грузія та Білорусь. Чи не вважаєте, що для того, щоби підготувати команду до чемпіонату світу належним чином, потрібно змагатися із суперниками вищого калібру?
— Звісно, але в нашій ситуації нам цього зробити не вдалося. Я неодноразово просив керівництво ФФУ допомогти нам із спарингами. У березні зірвався турнір у Іспанії, де мали брати участь збірні, котрі гратимуть разом із нами на чемпіонаті світу. Там мали бути збірні Катару, Узбекистану й Австрії. Але змагання, на жаль, зірвалися. Збірну Узбекистану запросили зіграти спаринги проти Уругваю та Португалії, тож вони прийняли їхню пропозицію. Катару, як виявилося, не скрізь можна грати. А до Австрії приїхала збірна Мексики. До нас же ніхто їхати не хоча. Через ситуацію на сході України, торік скасували меморіали Банникова та Лобановського. На жеребкуванні я просив учасників світової першості, щоби вони з нами провели спаринг. Португальці нам відмовили, мотивувавши це тим, що вони не грають у рік світової першості з європейськими збірними. Багато команд запросили нас зіграти контрольні поєдинки в Австралії, але ж раніше ми не можемо поїхати до Океанії.
— Чому? Невже, розуміючи всі труднощі з адаптацією, федерація не пішла вам назустріч і не спромоглася організувати, скажімо, на тиждень раніше збори в тій же Австралії чи Новій Зеландії?
— Про що ви говорите… Тут такий скандал, що я футболістів забрав. Телефонують із клубів, вимагають повернути хлопців на гру… Хто би нас раніше відпустив? Це взагалі з області фантастики. На жаль, наші клуби посередньо ставляться до збірної. У інших країнах чудово розуміють, що збірна їде на світову першість, раніше відпускають хлопців. А в нас… Збірна — це обличчя країни. Одні поїхали готуватися до Австралії, інші в Європі проводять збори. Але я не жаліюся. Задоволений тим, що мені взагалі дозволили провести бодай такі збори.
— Порівняно з Євро-2014 ваша команда за кадровим потенціалом стала сильнішою чи слабшою?
— Тяжко сказати. Можливо, вони стали мужнішими, досвідченішими. Хтось, можливо, трошки й професіонально зріс. Загалом, мені тяжко дати відповідь на це запитання. Адже останнім часом рівень УПЛ значно впав, відтак багато хлопців штучно потрапляють до основних складів. Легіонери поїхали, складне фінансове становище, тож кому грати, як не молодим виконавцям, рівень майстерності яких далеко не відповідає рівню прем’єр-ліги. Що можу напевно сказати, так це те, що вони подорослішали на 10 місяців. Окрім того, футболісти стали багатшими: переважна більшість приїхала на дорогих, фешенебельних авто. А в плані футболу, я не побачив, що в них очі горять. Але ось грошей у них стало набагато більше.
— Представник «Шахтаря-3» Дмитро Білоног, який ще торік уважався одним із лідерів вашого колективу, нині навіть не потрапив до заявки. Ви говорили з Дмитром, чому він не грає у своєму клубі?
— Лідером Дмитро був у 16-17 років. У середині лютого я йому зателефонував і спитав: «Що ти робиш?». Йому у «Шахтарі» запропонували хороший контракт, проте він навідріз відмовився його підписувати. Я йому кажу: «Що ти робиш разом із своїм агентом?». На що Дмитро відповів, що хоче грати в Європі, відтак свого майбутнього в донецькій команді більше не бачить. У нього контракт закінчується 1 червня, й, якщо людина не хоче його продовжувати, в донецькому клубі вона просто бігає кроси. Дмитро навіть не бере участі в тренувальному процесі. Отож я побажав і йому, і його агентові успіхів. Така ж історія й з Радченком. Він разом із своїм агентом почав каламутити воду, а тепер приїхав доводити свою профпридатність. Можу сказати, що Артем проти «Чайки» так відіграв матч, що поїде додому. У них є агенти, вони вже нікого не слухаються. Гадаю, це наша хвороба.
— Зважаючи на всі труднощі зі складом і підготовкою, з яким настроєм вирушите до Нової Зеландії?
— Із чудовим настроєм ми їдемо. Поговорю із хлопцями серйозно, проведу профілактичну бесіду. Поразка від «Чайки» — для нас хороший дзвіночок, на який маємо відреагувати. Добре, що це сталося зараз, а не під час світової першості. Нічого страшного, поговоримо із хлопцями відверто, вирішимо всі наші проблеми й вирушимо до Нової Зеландії.
Роман КИРІЄНКО.