Олександр ТЮТЮН: «Що буде далі, якщо вже вдаються до СБУ, прокуратури й адмінресурсу?»

— Олександре Яковичу, незабаром (розмовляли 9 лютого. — Є.Д.) відбудеться VII звітно-виборча Конференція КООФ. Яка склалася ситуація напередодні?

— Як на мене, ситуація проста. Є статут КОФФ — конституція, за якою мають жити всі футбольні люди й колективні члени нашої федерації. Починаючи з конференції 2012 року, КОФФ очолював Анатолій Йосипович Присяжнюк — голова Київської обласної держадміністрації. Тоді був яскравий приклад співпраці громадської організації та державної. Тривав розвиток у всіх районах. Достатньо сказати, що чемпіонат області у вищій лізі налічував 16 команд, першій — 28, другій — сім, Кубок області — 47, Кубок регіональних чемпіонів — 24. Коли відбулася зміна влади, пов’язана з утечею Януковича, прибічників екс-президента почали знімати. Анатолій Йосипович написав заяву, що не має змоги очолювати КОФФ. Паралельно відбулася зміна президента ФФУ, розгорталася передвиборча програма Андрія Павелка. Відповідно, з’явилася така постать, як колишній очільник «Борисфена» Ігор Ковалевич. Він вийшов на мене, запропонував кандидатуру на посаду голови КОФФ — Вадима Івченка, про якого ніхто абсолютно нічого не знав. Чули лише білоцерківські члени Виконкому. Я зразу відповів, що Виконком за нього не проголосує, тому що він пропонував Івченка як делегата на Конгрес і члена Виконавчого Комітету ФФУ від КОФФ. Це те саме, що прийде будь-яка людина з вулиці та скаже, що хоче бути делегатом Конгресу і членом Виконкому ФФУ. Сказав, що поставлю на Виконком це питання, але відповідь я знаю наперед. Поставили, проголосували одноголосно. Навіть білоцерківці розуміли, що, віддавши голос за нього, перестануть себе поважати. Відтак усе затихло.

Радив Ковалевичу почитати статут, у якому відбулися суттєві зміни, коли обрали Анатолія Присяжнюка головою КОФФ. Приміром, голова — вища посадова особа КОФФ, перший заступник (тобто я) — найвища посадова особа, кот­ра має право першого підпису. Фактично мої права були вищими, ніж у голови. Анатолій Йосипович нормально до цього ставився.

Свою заяву Анатолій Присяжнюк подав під завісу 2014 року, а 15 січня 2015-го провели Виконком, де не проголосували за делегування Івченка на Конгрес. Наступне питання було, чи є сенс проводити позачергову Конференцію за рік до звітно-виборчої конференції 2017 року. Більшість віддала голос за те, що в першого заступника є всі права для того, щоб очолювати федерацію. Справа ж не в назві.

Згодом, наприкінці літа 2015-го, знову поновилася епопея з Ковалевичем. Почалася активна робота з колективними членами: їздили, вмовляли, напружували. 11 листопада провели в Будинку Футболу (не де-небудь) робочу нараду працівників футбольного активу Київської області, керівництва ФФУ та народних депутатів України щодо планів подальшого розвитку футболу в області. За два дні до цього мені надійшов лист, у якому зверталися до мене, без вказування посади. Утім, хто це такий? Голова колгоспу, сільради, почесний пенсіонер чи безпритульний? Це ж документ на бланку ФФУ. Народний депутат Івченко не має права писати такі листи. Це порушення статуту. Подивіться на підпис: З повагою Народний депутат України, член Виконкому Української федерації футболу. Питав у Вадима Костюченка: «Ви що, змінили назву?».

У них було бажання зібрати 2/3 колективних членів, що дає право на проведення позачергової Конференції, яку можна збирати за рішенням Виконкому або за наявності підписів 2/3 колчленів. Вони вважають, що на тій нараді було 32 організації. Приміром, стоїть підпис Ігоря Хімича, представника «Росі» (Біла Церква). Телефонував Челнокову, нашому члену Виконкому, він сказав, що не уповноважував його підписувати такі заяви. Коли побачили цю картину, що там немає не те, що 2/3, навіть 1/3 колчленів, я вирішив зробити так, аби вони не збурювалися. Тим паче, до мене застосовували різні методи впливу: прокуратура, адмінресурс, погрози ув’язненням. Щоби вони не тероризували колчленів і спортивну громаду, вирішили піти цивілізованим шляхом, відтак 26 листопада провели засідання Виконкому. На порядку денному стояло питання про рішення від Виконкому КОФФ 15.01.2015. У своєму виступі я зазначив, що за підсумками сезонів 2011, 2012, 2013 та 2014 років КОФФ була визнана найкращою за розвитком аматорського футболу. Наше представництво арбітрів у прем’єр-лізі — чотири рефері та один асистент — такого показника не має жодна обласна федерація. Щодо матеріально-технічної бази: у Київській області побудовано 14 полів із штучним покриттям. Пам’ятаю, питав у Вадима Костюченка: «А в Україні є стільки?».

Я готовий у будь-якій інстанції довести, що на згаданому засіданні не було 2/3 колчленів. Там половина була простих тренерів, які не вважаються колективним членами. На сьогодні є 32 заяви колчленів (із 48), у яких постановлено відправити своїх делегатів на 26 лютого. А для того, щоби Конференція ухвалювала рішення, потрібно 50 %+1 делегат від 48 колективних членів, чого близько не було. Відтак щодня вислуховуємо, що людей залякують, мовляв, усі залишаться за бортом, не братимуть ніде участі.

Інший кандидат на посаду голови КОФФ — Олександр Данченко, народний депутат від «Самопомочі». Уже було звернення до фракції «Самопоміч» у Верховній Раді, що КОДА використовує адмінресурс. Коли була згадана нарада, Вадим Костюченко зателефонував мені і запитав, чому я не присутній на ній, на що відповів: «Це — нелегітимна нарада, це не мій рівень брати участь у цьому». Зверніть увагу, які «футбольні» регіони фігурують у цій опозиційній групі: Тетіївський, Таращанський, Сквирський, Рокитнянський, Згурівський, Іванківський, а провідні районні та міські федерації футболу у цій нараді не брали участі. Вони хочуть 12 лютого провести нелегітимну конференцію.

На зустрічі з президентом ФФУ А. Павелком ним було запропоновано провести зустріч з усіма зацікавленими особами, аби знайти спільну мову. Та нарада відбулася без моєї участі у Верхов­ній Раді.

Домовилися після тієї зустрічі провести засідання представників від колективних членів та за участі трьох народних депутатів: Ярослава Москаленка, Олександра Данченка та Вадима Івченка. Вони з Данченком спокійно приїхали, водночас В. Івченко приїхав із групою айдарівців. Таке враження, ніби потрібно було захищатися від нападу. Усі виступили. Єдиний негативний момент — Івченко сумнівався, що в залі представники колчленів. Міг запитати: «Ось ви хто такий? Навіщо приїхали?». Такими діями він негативно налаштував до себе людей. Коли зібралися після наради народні депутати і я, було вирішено прийняти остаточне рішення на Виконкомі КОФФ 5 лютого, щоби провести спільну Конференцію. Домовилися на п’яте лютого. Із усіма контактували, щоби прийшли на Виконком. Зібралося 16 членів Виконкому, які голосували за 26 лютого, і жодного — з ініціативної. Наші домовленості виявилися пшиком. Готувалось рішення Виконкому, щоби владнати ситуацію, і не було розколу в обласному футболі. Погоджувалися навіть на те, щоби взяти відлік од п’ятого лютого, відтак п’ятого травня провести спільну ЗВК. Вони проігнорували це засідання. Отож ухвалили рішення — провести Конференцію 26 лютого на Президії КОФФ.

— Та 12 лютого може відбутися ще одна Конференція?

— Можливо, бо чинять тиск. Та хто там і скільки буде, не можу уявити. Зробили запит депутатам міської ради, які представляють ФК області. Думаю, відправимо й лист у ФФУ про, м’яко кажучи, свавілля, котре твориться цією ініціативною групою. Скажу більше: опозиційні колчлени вже телефонують, що вони нікуди не поїдуть. Кажуть, що вже все зрозуміли. Спочатку їхні думки були такі: «Ой, це ж нардеп! Викликають у ФФУ. Боже мій, це ж необхідно поїхати!». Та вони збагнули, що це пряме порушення статуту. Начальник відділу дитячо-юнацького футболу ФФУ Валерій Золотухін телефонує людям, аби вони приїжджали 12 лютого. Це нормально? Питав Костюченка, чи може він уявити ситуацію, що готується конгрес ФФУ, а штаб-квартира ініціативної групи розташовується в УЄФА? Повторюю: доведу на будь-якому рівні, що на 11 листопада 2/3 колчленів апріорі не було. Це все фальсифікація. Якби це було так, вони би принесли відповідні документи до КОФФ. Утім, цього ніхто не зробив. Не кажу, що ФФУ це «кришує» чи підтримує. Та хай це буде на їхній совісті, що повірили на слово цій ініціативній групі.

— Який інтерес у них захоплювати владу рейдерськими методами?

— Це лише спроба рейдерського захоплення. Навіть у таких складних умовах різного характеру ми продовжуємо свою роботу. Знову, в двадцять перше, на високому рівні провели Меморіал Олега Макарова. Попри всі психологічні навантаження, прокуратури, СБУ, вплив адміністрації. Ми йдемо правильним шляхом, не порушуючи статуту та загальнолюдські норми.

Питав у президента ФФУ, чи чув він, аби я колись щось погане сказав про когось чи образив? Андрій Васильович сказав, що такого не може бути в принципі. Подивимося, що буде далі. Знаю, що колективним членам уже телефонують із словами: «Вам навіть не потрібно голосувати, ви, головне, приїдьте. Відправимо по вас машину, привеземо». Тобто в людей ґрунт із-
під ніг зникає, бо все ближче дата ЗВК. А вони не зможуть ухвалити рішення, коли немає відповідної кількості колективних членів. Упевнений, ми вистоїмо. Хлопці трішки загралися.

— Не бачите зв’язок між тим, що відбувається нині, з тим, що свого часу не підтримали Андрія Васильовича?

— Це не зовсім так. Якщо не сказати, що це зовсім не так. По-перше, на Конгресі всі три наші делегати проголосували за Павелка. По-друге, всю ось цю антирекламну роботу почав неправильно проводити Ковалевич, начебто представляючи Київську область перед кандидатом у президенти ФФУ. Я зробив паузу, зателефонував Павелку: «Андрію Васильовичу, чиниться щось не те». Відтак відбулася зустріч його з футбольною громадою Київщини, яка пройшла в конструктивній обстановці, ставили нормальні питання, на які відповідав професійно кандидат в президенти ФФУ, і було вирішено одноголосно підтримати Андрія Павелка на посаду президента ФФУ.

Зараз готується Конгрес ФФУ, на який обрані делегати від КОФФ — Тютюн, Москаленко й Челноков (екс-президент «Росі»). Утім, на думку Івченка, делегувати потрібно Москаленка, Данченка та його, що викликає як мінімум подив.

— Якщо в п’ятницю відбудеться інша Конференція, чи слідуватиме за нею розкол?

— Ми робимо все можливе, щоби цього не сталося. Пропонував уже будь-яку дату, та безуспішно. На що розраховує ініціативна група, не знаю. Що буде далі, якщо вони вже вдаються до СБУ, прокуратури й адмінресурсу? Не здивуюся, якщо 12 лютого збереться 10 людей, а вони це подаватимуть як легітимне зібрання. Та є ж телебачення, наші представники. Не маємо права проігнорувати такий захід.

— Як гадаєте, який подальший розвиток ситуації?

— Складно передбачити. Проте точно знаю, що 50 %+1 делегатів від колчленів не буде. Даю гарантію. Ми проведемо ЗВК 26 лютого, де буде кворум, легітимні делегати, й зробимо все за законом. Не хочемо допустити розколу, бо це впливатиме на роботу. Приміром, оті члени, котрі делегуватимуть представників на 12 лютого, 26-го проголосувати не зможуть.

Зрозумійте, це не наші методи роботи — зводити з кимось рахунки, потрібно працювати й шукати компроміси. Не хочу опускатися до їхнього рівня. Я так вихований, що ніколи не відповім поганим на погане. Сподіваюся, справедливість візьме гору.

Євген ДЕМЯН.