Олександр УВАРОВ: «Хто зважає на містику, той не крокує до ліги»

Причому передбачали ми вдвох. Іще після перших зустрічей плей-оф нинішньої Ліги чемпіонів ваш кореспондент знайшов знаменитого в минулому голкіпера, учасника ЧС-1990 і багаторазового чемпіона Ізраїлю. Відповідь на запитання, чи згоден Уваров на такий жереб під завісу серпня, звучала ствердно. Проте з одним застереженням — як тель-авівцям, так і «Шахтареві» ще належало пробитися туди. Прямий мандат був лише в київського «Динамо». Згадайте: ізраїльський чемпіон дивовижним голом Ерана Захаві відвоював виїзну нічию з «Базелем»(2:2), а «гірники» повезли з Відня мінімальну перемогу. Отже, за великим рахунком, нічого не було вирішено. Тим не менше, прогноз зрештою справдився: клуб із Близького Сходу розминувся з донеччанами, але опинився в одній групі з динамівцями. Наступну розмову з давнім знайомим я розпочав схвальним вигуком.

— Ну, ви — круті монстри. Вітаю! Понад десять років минуло з попередньої такої участі вашого клубу. Зізнайтеся: коли вдома пропустили першими від швейцарців, подумали про точку неповернення?

— Давайте відверто. За добором і загальним класом гравців сильнішим вбачається «Базель». Треба нам було знайти додаткові внутрішні ресурси, щоби не дозволити таким виконавцям, як Матіас Еміліо Дельгадо, Марек Сухі, Бріл Емболо, Вальтер Самуель, Марк Янко, сповна розкритися. Останній, щоправда, травмувався на початку першого матчу, але в опонентів настільки довга лавка, що перекрити готові будь-яку позицію. Звичайно, 0:1 на одинадцятій хвилині гри-відповіді — приємного обмаль. Однак наші хлопці не заметушилися. Пропустили ефектний з точки зору гостей гол із «стандарту»? Отже надалі повинні уникати порушень!

— До речі, помітив, що в тій домашній зустрічі ваші награли тільки на одну «жовту». Хоча після базельського матчу газети писали, начебто, Омрі Бен-Харуш був упритул до червоної…

— Дещо дивно, адже там попередження отримали інші двоє, причому до середини другого тайму ми взагалі обійшлися без жодного. У Тель-Авіві, навпаки, нашому супернику виписали чотири «гірчичники», й усі — по перер­ві. Мабуть, невипадково.

— Скажіть, Шуро, а те, що обидва м’ячі у вашій зустрічі й аж чотири у львівському поєдинку донеччан із «Рапідом» припали на першу половину, — це якесь новітнє віяння для Євроліги?

— Стосовно «Шахтаря» говорити не можу — бачив лише відео найважливіших моментів. Австрійці вважають, що їм дуже не пощастило з третім голом наприкінці. Можливо, це так. Із іншого боку, базельці переконані, що ми в них нелогічно відігралися на компенсованих хвилинах. Але, вибачте, ви ж і в нас на полі не втримали того самого Захаві, про якого зібрали всю інформацію! Гадаю, нами було застосовано в другому таймі правильну тактику, й клас фаворита не побив порядку в лавах «Маккабі». Ось і все віяння.

— На одному з київських телеканалів є передача «Реальна містика». Історія вашої появи в груповому раунді-2015 доволі збігається з такою назвою. Скажімо, на 70-й хвилині, коли все абсолютно хитко, Славіша Йоканович випускає 20-річного новачка міжнародної арени Переца замість значно досвідченішого нігерійця Носи Ігієбора!

— Ризик був у тім, що юний Дор вийшов на позицію опорного хава, але хлопчина впорався. І це, повірте, підготовка, а не містика. Тим, хто на неї зважає, краще не йти до Ліги чемпіонів. Окрім усього, ми зовсім не накручували команду — натомість наголошували, що здолавши «Вікторію» (Пльзень), ви забезпечили клубу принаймні групу Ліги Європи. Це в будь-якому випадку теж шість матчів на континенті. Але водночас, чому би не дерзнути на більше?

— У принципі, ви довели, що переросли статус «темної конячки»?

— Так їх уже в Європі не варто шукати. Дивіться, наскільки впритул до групової путівки підійшли албанці! Якщо у своїй країні виграєш усе, що команда й здійснила поперед­нього сезону, то потрібно ставити за мету речі значно складніші. (Єдина відносна осічка цього літа спіткала в зустрічі за Суперкубок із «Іроні» з Кір’ят-Шмони — 1:1 за основний час; 2:2 після овертайму та 4:5 у серії 11-метрових. — Є.К.).

— Підкоригуйте мне, Олександ­ре Вікторовичу, якщо помиляюся: в якості чинного воротаря ви зіграли у светрі «Маккабі» на цій основній стадії?

— Не довелося. А ось коли вже став тренером, згадати є про що.

— Веду до того, чи не злякає нинішніх підопічних перелік опонентів на осінь — «Челсі», «Порту», «Динамо»?

— Не повинен! Тоді, в розіграші-2004/2005, в групі з «Ювентусом», «Баварією», «Аяксом», набрали чотири очки. Уявіть собі фурор для ізраїльського вболівальника: обігруємо нідерландців — 2:1, які нас у таблиці випередили тільки за додатковими показниками, плюс граємо внічию з туринцями. Причому майже з тридцятої хвилини ведемо завдяки реалізованому Барухом Дего пенальті, й лише добрячих чотири десятки хвилин по тому Алессандро дель П’єро зрівнює. Разом із ним за італійців грали Пессотто, Каннаваро, Недвед, Таккінарді, Салаєта, а на заміну виходили Ібрагімович і Дзамбротта. Сюрприз був і для Фабіо Капелло. Тоді головним тренером «Маккабі» працював Нір Клінгер, якому я допомагав.

— Наскільки ймовірні аншлаги на іграх у Ізраїлі, в тому числі — з киянами?

— Певно, на сто відсотків. Власники сезонних абонементів уже дали зрозуміти, що виберуть повну квоту місць. На «Блумфільді» проблема зайвого квитка постане точно, отже не виключено перенесення лігових матчів до Національного стадіону в Рамат-Гані. Утім, це клопоти приємні.

— Хоча з часу вашого переїзду на Землю Обітовану минуло майже чверть століття, а стереотипи щодо містечковості тамтешнього футболу ніяк не вивітряться з пострадянської свідомості…

— Маєте на увазі результати чи стиль гри? Клубів чи збірної?

— Один мій знайомий порівняв із демонстрацією повоєнних мод у фільмі «Місце зустрічі змінити не можна» — пригадуєте подіум, жіночки в сукнях дефілюють під… акордеон? Хоча в мене думка протилежна. Навіть більше, ваш клуб сприймається зубастим на тлі збірної.

— Коментувати конкретно не хотілося б, адже віддав штабу збірної дванадцять років, а зараз там інша тренерська бригада. Якщо йдеться про гравців «Маккабі» Т-А, то вони ставляться до виступів за національну команду надзвичайно відповідально. А порівнювати підходи складно, оскільки в клубах серйозні ролі відіграють іноземці. Приміром, комбінацію, що призвела до голу у ворота «Базеля» минулого вівторка, довів до Захаві серб Нікола Мітрович. А він у нас третій рік. Ми не робимо ставку на окремих скрипалів, тільки на ансамбль. Це якщо про музику.

— Немає сумнівів, що ваш безпосередній вихованець Хуан Пабло міг і далі суттєво допомагати колективу?

— Маєте рацію. Другий матч із «Базелем», на мій погляд, виявився для іспанського кіпера найкращим у нинішньому турнірі. Він припустився єдиної помилки на виході, та сам же її виправив. Однак ситуація склалася так, що Хуан розстається з клубом, а контракт уклали з 19-річним Предрагом Райковичем. Це ж не жарт, що попри ніжний вік, він устиг побути капітаном «Црвени Звєзди».

— Отже перетин різних футбольних шкіл зараз не менш корисний, ніж у час, коли українські та російські легіонери активно десантувалися від Хайфи до Єрусалима та Беер-Шеви?

— А просто все геть переплелося. Дивіться, на перший наш матч у Швейцарії спеціально приїздить із Флоренції наставник «Фіорентини» Паулу Соуза, котрий перед цим очолював і «Маккабі», й згодом «Базель». А вчорашній його провідний гравець, парагваєць Дерліс Гонсалес менше місяця як опиняється у складі київського «Динамо».

— І все ж, на що здатний розраховувати «Маккабі» в прийдешніх лігових перегонах?

— Од нашого клубу чекають тільки максимуму. Звичайно, Славіша Йоканович і спортивний директор Хорді Кройфф беруть до уваги, що внутрішня першість стартувала тільки 22 серпня. Команда лише наближається до оптимальної форми (перемога над «Бней-Сахніном» вимагала неабияких зусиль — 3:2. — Є.К.). І все ж, очки та відповідні бонуси дарувати не збираємося. Розраховуємо на себе, а не на містику.

Євген КАРЕЛЬСЬКИЙ,
Тель-Авів — Київ.