Петро КАПЛУН: «Якби знали, що підвищать у класі два ФК, торік не «відпустили» би «Сталь»

Переглядів 6
UkrFootball.ua
UkrFootball.ua
0 голосів
Президент «Гірника-Спорту» дав «УФ» бадьоре інтерв’ю, в якому порушено питання виступів, амбіцій, життєдіяльності ФК і чинного регламенту

— Петре Матвійовичу, які емоції збурюють цього сезону виступи комсомольців? Особливо цікавить дебют першості.

— Що вам сказати? Святкували довго! 20 років клубу було, потім — бронзові медалі. Люди розслабилися трішки. Хтось недограв, недобіг, тому й стартували так. Окрім того, позначалися травми гравців і суддівські помили. Нам усе «залітало» впродовж цієї «ямки», зате ми не могли занести м’яч у чужі ворота. Зараз уже ситуація покращилася. Хоча в останньому матчі з «Динамо-2» не дотиснули суперника. Не вистачило свіжості. Відчувається, що команда проводить четверту зустріч за 12 днів. Уважаю, виступи налагодилися, стабілізувалися, проте хочеться кращого.

— Під час того складного періоду Жабченко говорив, що роздає гравцям «піндюлі».

— Та це він розповідає лише так, нормально ми спілкувалися. Сенсу горланити на футболістів не було. Вони ж не розучилися грати. Просто тяжко входили в чемпіонат. Можливо, подумали, що наше місце на чолопку заброньоване. Футбол такого ставлення не терпить — одразу скидає з п’єдесталу. Головне — не панікувати. Бачили, що гравці сумлінно тренуються, виконують указівки. Проте гра мільйонів тим і цікава, що непередбачувана.

— Як вважаєте, те, що за короткий проміжок часу команда піднялася з 14-го на шосте місце, свідчення сили колективу?

— Більше того: дивився поєдинки проти клубів, що перебувають вище, й не скажу, що вони нас переграють. Зараз немає непереможних команд, яким неможливо протидіяти. Повірте, навіть із «Нивою» нелегко грати. Лідер «Зірка» в Тернополі мучилася-мучилася, ледве перемогла. Дещо впав рівень футболу, немає стабільних колективів у лізі, котрі виокремлюються на тлі інших. Потрапили на найкращу гру «Динамо-2» — зіграли внічию, натомість «Гірнику» дістався найгірший матч киян, і криворіжці спокійно перемогли. З цього і складається весь чемпіонат.

— Чомусь так заведено, що президенти не бажають довго довіряти наставникам. Утім, помічаю, що Жабченку не заважають працювати зайві думки.

— Я ж постійно з командою, а не перебуваю бозна-де. Ходжу на тренування, дивлюся, як гравці займаються, виступають. Так, у мене часом є претензії до них, але… Розумію, що в нас немає куплених зірок, практично всі — доморощені виконавці. Беремо лише тих людей, яких дозволяє запросити наше становище. Бачу, що вони прогресують. Виграти потужну другу лігу, потім узяти «бронзу» першої — таке випадково не може відбутися. Навіщо нам шарахатися?

— Що заважає замахнутися на ще щось вище?

— Ми ж не штучно тримаємо команду. Утім, вище голови стрибнути не можемо. Усе залежить од інфраструктури, котра ще не готова. У «Гірника-Спорту» все відбувається планомірно. Зараз маємо проекти щодо освітлення та трибун. Покращуємо матеріальну базу. Ну посядемо ми зараз першу сходинку, а де згодом будемо грати? Як «Сталь», у Дніпропетровську?

— За вашими прогнозами, коли в Комсомольську буде готове все для прем’єр-ліги?

— За рік-другий. Якщо все, що намітили, розпочнеться наступного року, то після завершення реконструкції ставитимемо максимальні завдання. Хоча все залежатиме від обстановки. Зараз криза, а ми залежимо від спонсорів, які займаються у сфері металургії. Якщо в наших партнерів буде все гаразд, то й у нас так буде. Цей фактор теж потрібно враховувати. А так — психологічно ми готові.

— Чи змінилося щось у фінансовому плані після загибелі Олега Бабаєва?

— Ми ж від Бабаєва найменше залежали, це «Кремінь» — напряму. Олег Мейданович нас просто курирував, бо були в загальній групі «Ferrexpo». Відтак на фінансування він ніколи не впливав. Тим паче наш клуб — самостійний. У нас немає власника, лише — спонсори.

— Отож у «Гірника-Спорту» все чудово?

— Авжеж! У нас завжди все було чудово. Скажіть, а коли в нас усе було погано? Наш ФК постійно вдосконалюється. Судомлять слова «ми виживаємо». У нас такого ніколи не було, бо ми розвивалися. Уже 20 років займаємося тим, аби клуб поступово прогресував, своєчасно змінюючи пріоритети. Скажу чесно, якби хотіли, то вже давно би виступали в першому дивізіоні. Проте хотіли, щоби все для цього «дозріло».

— Покращите інфраструктуру, відтак чекаємо вас у вищій лізі?

— А чому ні? Там лише три-чотири клуби недосяжні. Решта команд такі, як і ми. Приміром, у неділю столичне «Динамо-2» проти нас зіграло краще, ніж «Говерла» проти «Зорі». Чому наш футбол занепадає? Бо гранди відіграють матчі між собою, а потім із іншими суперниками лише розводять руками.

— До речі, чому в Кубку не спромоглися дати бій «Динамо»?

— Потрібно було серйозніше поставитися до матчу. Не думали, що вони такий склад привезуть. Водночас випустили п’ять дублерів. Зате наші вболівальники побачили таку команду, котрою динамівці ніде не грають, навіть у Лізі чемпіонів. Я вам серйозно кажу. Проти нас вийшли всі основні гравці. Називається: вирішив великий клуб покарати маленький за те, що ми посміли їм суперечити.

— Позначилися слова заступника гендира киян Мохника про «убогий сільський клуб»?

— Як бачите, вони знайшли своє підтвердження. Усі здивувалися, чому приїхали такі футболісти? Тому що була вказівка — покарати! У футболі таке теж рано чи пізно відгукнеться, не можна так робити. Думаю, вже відгукнулося — в зустрічі проти «Шахтаря».

Якщо торік взяли «бронзу», то зараз хочете здобути дорожчий метал?

— «Срібло» та «золото» — це ж прем’єр-ліга…

— Звідки ви це взяли? Мені Макаров напередодні сезону казав, що лише один ФК йде на підвищення.

— На зібранні прем’єр-ліги постановили: якщо відповідатиме інфраструктура, дві команди йдуть напряму, а третя через плей-оф.

— Що це за приховане зібрання таке?

— Ось бачите, вони все хитро роб-
лять. Пригадайте лише, як «Сталь» «тягнули». Потрібно буде, заявлять: «А ми ж говорили, що буде 16 команд». А якщо ні: «А ми ж говорили, що буде 14». Це як зараз із трактуванням пенальті: поставив — молодець, не поставив — теж молодець. І в нас усе так побудовано. Наче в Візантійській імперії.

— Розпач викликає така ситу-­
ація…

— Звичайно! Повинен бути чіткий регламент. Якби знали, що підвищать у класі два ФК, торік ми не «відпустили» би «Сталь». Чесно скажу, грали б із ними зовсім по-іншому.

— То яку мету переслідуєте цього чемпіонату?

— Знали, що цього разу буде складніше виступати, проте все одно планували бути в призерах. А як воно буде… Зрозумійте, зараз усі хочуть нас обіграти, «вискочити» перед нами. Хоча, з іншого боку, це приємно. Таке ставлення було ще з початку сезону. Ніхто не може повірити, що торік виграли другу лігу. Досі ніяк уторопати не можуть. Отож уже звиклися.

Євген ДЕМЯН.