По душу Кравця?

Хто такий Лукаш Теодорчик?

Йому 23 роки. Він високий — 185 см, хоча й приналежний до когорти так званих «легких» форвардів із вагою 76 кг. І він, певне, є братом-близнюком свого видатного співвітчизника Роберта Левандовскі: уродженець Журомина, маючи майже схожі антропомет­ричні дані, так само є тим гравцем, котрого наш експерт Олег Федорчук називає «високим диспетчером». Тобто Лукаш так само вміє не тільки багато забивати, а й часто асистувати, причому без різниці, на яку відстань.

Звісно, поки не доводиться порівнювати ігрові рівні Теодорчика та Левандовскі, однак у молодшого поляка є час для досягнення класу старшого. Причому, як здається принаймні сьогодні, динамівський новобранець думає насамперед про футбол, маючи намір розвиватися й розуміючи: Київ — то далеко не межа мрій, то всього лише сходинка до Західної Європи (припустімо, до тієї ж Німеччини).

У інтерв’ю-коментарі до цієї події столичний наставник зауважив, що Лукаш має головні, на його думку, «плюси»: «він хороший у карному майданчику, а ще прагне фахово зростати». Логічно із цього випливає те, що саме поляк уже невдовзі стане основним центрфорвардом «Динамо», потіснивши з основи українця Артема Кравця. Із цього приводу на фан-сайтах «блакитно-білих» уже піднявся галас: мовляв, щойно наш співвітчизник почав по-справжньому грати, забивати, навіть на хет-трик спромігся, як купили нового легіонера, котрий прийде саме по його, Артемову, душу. І ще кажуть, що сума трансферу (неофіційна, звісно) — чотири мільйони «умовних» — надто велика.

Не знаю… Принаймні на сьогодні скидається на те, що ФК «Динамо» все зробив правильно. По-перше, після продажу Брауна Ідейє й травми Дьємерсі Мбокані в команді залишився, по суті, один номінальний нападник — отой же Кравець. По-друге, не варто переоцінювати здіб­ності останнього: знаєте, забивати «Іллічівцю» та «Зірці» — то одне, але чи вийде взяти ворота… ні, не «Барселони», а бодай суперника рівня умовної «Славії» (особисто в мене відповідь на це запитання є вельми скептичною)? По-третє, після появи Теодорчика тих же центрфорвардів у Києві аж двоє — а якщо один травмується? Так що…

Хотів би згадати ще про один важливий аспект: як свідчать мої колеги, котрі вирішили взяти інтерв’ю в Артема після хет-трику маріупольцям, його характер уже змінився — в бік примітивної «зірковості». (Парадоксально, правда? Те, як українські спортсмени миттєво втрачають голову, щойно в них мінімально налаштується гра). Тому прихід конкурента, та ще й настільки сильного, зобов’язаний зіграти для психіки Кравця роль охолоджувального душу. Нехай не розслабляється.

Володимир БАНЯС.