Правда про динамівських воротарів

Як відомо, у суперечках народ­жується істина. Це правдиве тверд­ження згадав під час спілкування зі знайомим, із яким разом працювали в інших ЗМІ. Колега щиро висловив таку думку: «Подивився, хто за останні десять сезонів (включаючи поточний) грав у чемпіонаті у воротах «Динамо». Нарахував вісім воротарів: Рева, Шовковський, Луценко, Рибка, Богуш, Бойко, Коваль, Кичак. Шовковського обтирає­мо мокрою ганчіркою й вішаємо в червоний кут хати, кадилом люто виганяючи спогади про Любляну. Реву та Луценка взагалі викреслюємо — вони були давно, й грали тільки тому, що не грав Шовковський (Рева, як і Филимонов, колись розглядався першим номером, але дуже скоро стало ясно, що не тягне). Кичака викреслюємо, як такого, що не отримав справжню можливість себе проявити. І хто залишається? Залишаються люди, якими всерйоз намагалися замінити нев’янучого Шовковського.

Одна людина їла заборонений сечогінний препарат, тикала факи вболівальникам і мочила ногами Матюка (до речі, де він?). Друга, віч­но травмована, людина, яку терміново купили після дивацтв Луценка в грі з «Дрогедою» та яка через сезон РАПТОВО травмувалася на всі наступні роки (хоча й провела один вдалий сезон — найкращий у новітній історії «Динамо»).

Третя людина забила у свої ворота м’яч дупою гравця «Шерифа», була спроваджена від гріха, а тепер ось (не інакше образу причаїла) ледь не відправила на той світ свого колишнього партнера по команді. Четверта — вкрай нестабільна людина, й краще його від гріха на баночку посадити, а то й у дубль спровадити».

Я не забарився з відповіддю: «А чим тебе динамівські воротарі не влаштовують? Я вважаю, що це — найкраща школа в Україні: Рибка витіснив П’ятова з «основи» «Шахтаря», повернувся до Києва, де став основним. Кичак просто блискуче почав весняну частину сезону у «Волині». Бойко, основний у «Дніпрі», навесні ще жодного разу не пропускав, а цього сезону взагалі грає без замін. Худжамов — номер один у «Іллічівці», зацікавив «Металіст», минулого сезону єдиний з усіх футболістів прем’єр-ліги, хто провів 30 матчів із першої до останньої хвилини…»

Колега сказав наступне: «Школа — однозначно хороша. І зі спортивної точки зору всі згадані товариші, безумовно, якісні гравці. Але чомусь за останні десять років не знайшлося нікого, хто витіснив би Шовковського — теж далеко не безгрішного. До кожного є питання… Те, що люди грають по волиням-іллічівцям — чудово, нехай грають і доб­ра наживають. Тільки ось «Динамо» від усього цього якось ні холодно, ні спекотно. Чи ти вважаєш, що Рибка зараз прийшов усерйоз і надовго, став розсудливим і подорослішав?».

Моя репліка: «Мені дуже подобався Коваль, але після того, як він облажався в Лізі чемпіонів, він перестав для мене щось значити, а динамівські воротарі, де би вони не виступали, помиляються дуже рідко, тому що є школа, є такий тренер, як Михайло Михайлов та інші. Не забуваймо, що Дмитро Непогодов, який став основним у «Ворсклі», також вихованець «Динамо» — тренера Олександра Лео­нідова. Стосовно Шовковського, то все просто: він нікому не давав проходу, влаштовував провокації, шантаж, вивозив конкурентів у ліс, садив на голодний пайок, заклеював рот скотчем і погрожував переламати спочатку ліву, а потім праву руку…»

Якщо серйозно, як додав ще один колега, просто Шовковський — найкращий воротар в історії УПЛ. А підібрати воротаря, який погоджується сидіти на лавці, завжди складно.

Наразі Шовковський відновлюється після травмування. Тим часом серйозно заявили про себе інші голкіпери-вихованці динамівської школи, які зараз закріпилися у шести з 15 команд прем’єр-ліги. На цьому хотілося би докладніше зупинитися.

По-перше, Олександр Рибка, який, на мій погляд, справді прийшов усерйоз і надовго. У першому матчі з «Валенсією» зі стартових хвилин вийшов Олександр Шовковський, але зразу травмувався й поступився місцем Рибці (примітно, що тренери «Динамо» довірили саме йому, а не Максиму Ковалю). У матчі-відповіді з іспанцями Рибка не пропустив, хоча це й не допомогло киянам пройти в наступний раунд. У дебютному турі весни з «Таврією» зробив просто неймовірний сейв після удару Лучіана Бурдужана, але наприкінці був неспроможний врятувати, коли просто дитячої помилки припустився Євген Хачериді. Із «Дніпром» пропустив два м’ячі, але звинуватити його у чомусь дуже складно, бо схожий на Хачериді «трюк» учинив і Александар Драгович. Нарешті, в двох матчах із «Металістом» чотири рази виймав м’яч із сітки… Звичайно, міг би не допустити подібного, але знову ж: йому тяжко пред’явити якісь конкретні претензії.

По-друге, Денис Бойко, який осінню частину провів без замін, у матчах із «Шахтарем» і «Динамо» зіграв на нуль. Щоправда, з рідною для себе командою завдав страшного удару Олегу Гусєву, що може негативно позначитися на його психологічному стані. Хоча президент киян Ігор Суркіс заявив, що Бойко влітку повернеться в Київ і буде конкурувати за місце у складі (мабуть, Шовковському справді «світить» «пенсія»).

По-третє, Артем Кичак став справжнім відкриттям весняної частини. «Волинь» у трьох останніх турах здобула сім очок, у чому чимала заслуга вихованця «Динамо». Варто лише згадати його неймовірні сейви з «Карпатами», коли він кілька разів рятував, особливо, після виходу сам на сам із ним Олександра Гладкого. Потім у матчі з «Ворсклою» зберіг свої ворота на «замку», а з донець­ким «Металургом» показав прос­то нереальну реакцію після удару впритул Василя Прийми. Пам’ятаю, колись на зборах, під час одного з контрольних матчів за «Динамо», Артем парирував два пенальті, але шансів у столичному колективі так і не отримав. Можливо, в майбутньому ситуація зміниться.

По-четверте, Рустам Худжамов, який у інтерв’ю «УФ» якось заявив, що сам не вірив у свої перс­пективи, коли був четвертим голкіпером у академії «Динамо». Проте зумів чудово проявити себе у ФК «Харків», зацікавив «Шахтар», але в Донецьку йому весь час не щастило. Зате в Маріуполі Худжамов знову нагадав про себе, отримав виклик до лав нашої національної збірної, привернувши й увагу «Металіста». У дебютному весняному матчі з донецьким «Металургом» «Іллічівець» заробив нічию, а Рустам пропустив не через свою провину. Із «Чорноморцем» схибив Іван Ордець, а в останньому турі Микола Павлов випустив на поле Євгена Гальчука.

По-п’яте, Дмитро Непогодов, який пробував сили в «Марселі», донецькому «Металурзі», «Ворсклі», довгий час сидів на лаві запасних. Але цього сезону, після того як Полтаву залишив Сергій Долганський, міцно закріпився в основі. У нинішньому чемпіонаті провів усі матчі без замін. Навесні зберіг ворота недоторканими з «Волинню», з «Говерлою» пропустив прикрий м’яч, але його команда перемогла, а із «Севастополем» йому було тяжко «витягнути» потужний «постріл» Олександра Фертова.

По-шосте, Сергій Погорілий, який у дитячо-юнацькій лізі виступав за «Динамо» і «Зміну-Оболонь». Наскільки розумію, він утратив місце в основному складі «Таврії» після інциденту з Артемом Громовим. Усю осінню частину сезону провів у молодіжному складі. Але після того, як сімферопольців очолив Нікола Костов, Погорілий повернувся до першої команди, провів усі чотири весняних матчі із першої до останньої хвилини. Від «Динамо» пропустив двічі, але довга перерва позначилася, також мав «пробоїни» з запорізьким «Металургом» і «Дніпром». Зате із «Чорноморцем» на виїзді утримав ворота недоторканими, хоча, наприклад, іншому аутсайдеру — запорізькому «Металургу» — одесити «відвантажили» три м’ячі.

Таким чином, можна констатувати, що зараз переважна більшість команд прем’єр-ліги користується послугами воротарів із школи «Динамо». До прикладу, жоден інший клуб не має навіть двох своїх голкіперів-вихованців у командах вищого дивізіону.

Сергій ТАЛИМОНЧИК.