Представляємо дебютантів

Ігор ЖАБЧЕНКО: «Уже давно не бачив першу лігу»

Наставник комсомольського «Гірника-Спорту» повідав про зміни після підвищення в класі

Шлях

— Найперше, нашому тріумфу сприяла інфраструктура. Зрозуміло, що не останню роль зіграли бажання, підбір виконавців і ювілей клубу, котрий наближався, — все співпало. Отож, удалося зробити подарунок нашому місту на честь 20-річчя місцевого ФК.

Поталанити може один-два рази, а ось 18 поєдинків поспіль не програвати — тут уже мовиться навіть не лише про фарт. Тим паче, що з них — три нічиї, а все решта — перемоги з гандикапами в три-чотири м’ячі. Вочевидь, у нас зібралася добротна команда, котра формується з класних футболістів. Відтак завдяки спільній ідеї нам вдалося здобути путівку до першої ліги, посівши провідне місце.

Кадри

— Стрижень колективу (13-14 гравців) залишиться. Зрозуміло, що люди, котрі випадали з основи, навряд чи можуть допомогти нам у сильнішому чемпіонаті. Отож п’ять-шість виконавців вищого рівня, скоріше за все, поповнять нашу команду. Перша ліга — крок уперед, тому необхідно посилювати конкуренцію. Щодо стартового складу, вважаю за доцільне підсилити принаймні дві позиції, а серйозніше основа не зміниться.

Гра

— У нас є свій шлях і стратегія, яких притримуємося: нехай суперники під нас підлаштовуються. Ми вміємо грати у футбол, тому це буде злочином, якщо не демонструватимемо того, що робимо вже «на автоматі». «Гірник-Спорт» цього прагне, відтак намагаємося підсилити потрібні місця. Звичайно, що це сприятиме агресивній грі в нападі та надійній — у захисті. При цьому, важливий критерій у футболіста — швидкість, аби він усе виконував управніше, ніж його суперник на полі.

У другому дивізіоні, коли лише стартував турнір, комсомольці відштовхувались од свого рівня, тому не завжди грали у відкритий футбол: проти «Славутича» чи «Сталі». Помічалося, що кадровий потенціал у них вищий, тож потрібно було варіювати свою гру та тактику. У згаданих випадках акцентували увагу на контратаках. Після зимового міжсезоння наш колектив підсилився, тому підо­пічні стали виступати агресивніше. У першій лізі не можна так: шашки наголо та полетіли. Тут потрібно аналізувати кожного суперника: з кимось можна грати на атаках, когось пот-
рібно зразу зустрічати на своїй частині поля. У будь-якому випадку манера гри змінюватиметься в залежності від опонента.

Завдання

— Перед нами ніколи не оприлюднювали цілі: ні в другій, ні в першій лігах. Ми з командою спільно вирішуємо, які завдання стоятимуть перед нами. Це ж абсолютно не привабливо для глядачів, аби команда боролася за прописку в першості. Цікаво, коли клуб змагається за якісь нагороди. Нині розраховувати на комплекти медалей буде складніше, адже бюджет деяких ФК удвічі більший за наш. Вони можуть фінансовими механізмами здобувати результат, підсилюючись якіснішими гравцями. Усе ж упирається в те, як створити боєздатний колектив, який хоче продовжувати прогресувати. Ми теж цього прагнемо, проте своїми шляхами. До того ж, запевню, що ви не побачите в нашому виконанні «бий-біжи», адже привчаю своїх підопічних до гри, котра тішитиме вболівальників.

Якщо дасть Бог, то впродовж сезону ставитимемо конкретніше завдання. Поки що складно на цю тему говорити. На жаль, я вже давно не бачив першу лігу: останній мій сезон був 2010 року. Як би вона не змінилася, не думаю, що провідна команда другої ліги чимось слабкіша за п’яту першої. Відтак розраховую на те, що ми обійматимемо місця на чолопку турнірної таблиці.

Темна конячка? Це вже не той час. Уже всі все про всіх знають зав­дяки інформаційному простору.

Фінанси

— Одне слово — стабільність. Відкрию таємницю: в нас премія за перемогу 1500 гривень. Тобто ми не найзаможніші (дозволити собі, як «Сталь» і «Кремінь», установлювати винагороди майже чотири-п’ять тисяч ми не можемо), проте в нас усе виплачується вчасно. Відтак не розумію політику ФК, які, приміром, у першій лізі дають премії по 12 тисяч гривень, а зарплатню — дві тисячі доларів. Який у цьому сенс? Тим паче, що деякі навіть не в змозі виконувати свої зобов’язання.

Володимир МАЗЯР: «Із підвищенням у класі малюнок гри не зазнає змін»

Головний тренер дніпродзержинської «Сталі» розповів про новий етап у житті команди

Шлях

— Почнемо з того, що другий дивізіон був дуже складним турніром. Можу сказати, що напруження в нашій першості нічим не поступалося за аналогічне у сильніших чемпіонатах. До того ж, із боку керівників ФК первинно не стояло конкретного завдання підвищитись у класі. Це вже згодом, упродовж сезону, ми із хлопцями зрозуміли, що можемо боротися за серйозніші завдання. Зав­дячуючи нашим функціонерам, таке прагнення підтримали, тож уже спільними зусиллями «Сталь» досягла бажаного результату. Відзначу, що ми довгий час лідирували в турнірній таб­лиці, та лише під завісу змагань нас посунули на другу сходину. Не битиму себе в груди, заявляючи, що ми були сильнішими за всіх, ми просто вдало налаштовувалися на гру, відтак досягали результату. Хоча прохідних матчів не було.

Кадри

— Пінчука з нами не буде: він залишив команду заради варіанту в Вір­менії. Ще один наш гравець на перегляді в «Говерлі». Алієв серйозно травмувався, тож не зможе нам допомогти. Відповідно, на їхні місця шукатимемо заміни. Відтак запрошуватимемо гравців лише за вибірковим принципом, а основа залишиться тією ж, яка виборювала право на підвищення в класі.

Якщо невелика ротація складу зумовить розслаблення в основних гравців, то потрібно буде працювати над психологією. Це також один із невід’ємних обов’язків тренера. Думаю, що гравці повинні продов­жувати розвиватись, і не дивитися, хто у них за спиною. Недарма ж вони заслужили грати у сильнішому чемпіо­наті? Нехай тепер доводять усім, що їхній рівень відповідає новій першості. Щодо майстерності: вони ще професійно зростають. Не одразу ж усі стають як Мессі. Уважаю, що навіть із нинішнім набором гравців можна досягати непоганих результатів.

Гра

— Малюнок гри не зазнає змін: ми й далі попереду гратимемо агресивно. Сподіваюся, що таким чином ми зможемо потішити місцевих уболівальників. Раніше нам це вдавалося, отож ми не збираємося сходити зі свого шляху. Якщо гратимемо з «Олександрією», чи не ставатимемо вдесятьох у своєму штрафному? Однозначно, ні. Це не наш метод ведення гри. Зараз нам грати насамперед од захисту — нелогічно. Тим паче, що саме мої підопічні забили найбільше м’ячів минулого сезону. Гадаю, варто використовувати свої сильні сторони.

Додам, що не бачу особливої різниці між другою та першою лігою. Хіба перші команди переважають над іншими за рахунок вищої майстерності. Проте, варто розуміти, що майстерність команди залежить од багатьох факторів, а не лише від певних виконавців. Зважаючи на те, що з командною взаємодією в нас проб­лем немає, припускаю, що ми зуміємо привернути увагу глядачів, які все частіше відвідуватимуть наш стадіон. Та, що не менш важливо, отримуватимемо позитивні оцінки нашої гри від ЗМІ.

Завдання

— Перемагати в кожному матчі. Конкретних турнірних завдань перед командою не стоїть. Лише перевіривши на собі матчі першої ліги, зможемо детальніше зрозуміти, на що ми вправі розраховувати у цій першості.

Зізнаюсь, із нетерпінням очікуємо старту сезону в першій лізі: більші стадіони, сильніші суперники, серйозніший футбол. Цікаво, чого ми зможемо досягти після підвищення? Із такими гідними суперниками хочеться перевірити свої сили. Хоча з більшістю з них часто зустрічаємося на зборах, відтак провели вже не один контрольний поєдинок. Зрозуміло, що спаринг суттєво відрізняється від офіційних поєдинків, але ми чудово ознайомлені з рівнем майбутніх опонентів. Подивимося, що в нас вийде.

Фінанси

— Завдячуючи президенту клубу пану Завгородньому, фінансове підґрунтя в нас стабільне. Думаю, що із цим проблем у подальшому не виникатиме. Гарантії? «Сталь» навіть у другому дивізіоні ніколи не згадувалась у контексті фінансових негараздів або зняття з турніру. Повірте, дніпродзержинський ФК — не найбагатший клуб, утім проблем із упевненістю в завтрашньому дні немає. Приміром, у нас, на жаль, відсутня можливість купувати на трансферному ринку нових футболістів, тому лише гравці, котрі не підійшли іншим, заможнішим, командам, попов­нюють наші лави.

Василь ІВЕГЕШ: «Вибороли путівку в першу лігу з гаслом: «Програєте — вас не буде»

Очільник ФК «Тернопіль» не приховував, що перед командою стоять скромні завдання

Шлях

— Наша команда сформувалась іще сім років тому — 2007-го. Виступали у чемпіонаті області, студентській лізі. Могли навіть похизуватися здобутками: на студентському рівні ставали призерами та чемпіонами Європи, на обласному — чотириразовими переможцями та володарями Кубка. Згодом вирішили спробувати себе в другій лізі. Спочатку в нас не дуже складалося. Зважаючи на те, що в місті два професіональних клуби, якби далі не послідували звитяги, то не знаю, чи ми би продовжили існування. Вочевидь, після такої «підтримки» залишалося лише перемагати, щоби нас не розігнали. Іншими словами, вибороли путівку в першу лігу з гаслом: «Програєте — вас не буде». Тобто впродовж сезону наші думки з трагічних трансформувалися на переможні, коли намагалися посісти ще вищу сходинку. Зрештою, обійняли третю позицію. Як? «Тернопіль» будував свою гру на самовіддачі, командному дусі та згуртованості. Як уже згадував, ми довго працюємо разом, отож зайвий раз хлопцям не потрібно було щось пояснювати.

Кадри

— Команда може змінюватися там, де є гроші. У нас такого немає, щоби з виходом у першу лігу ми могли замінити всю команду та тренерський штаб, адже тут серйозніший рівень. Відтак відштовхуємось од того, що нинішній склад заслужив на таке право. До того ж, зараз такий час, що клубів — обмаль, а футболістів — море. Повірте, мені щодня чимало агентів телефонують. Плетеницький у нас травмувався, тому вже підписали контракт із Русаном із «Арсеналу-Київщини». Нині ведуться перемовини з одним нападником із Івано-Франківська, проте ще не знаю, як воно буде. Ми не збираємося змінювати шило на мило. Тут така справа, що хороший футболіст вимагає хороші умови та велику зарплатню, а нам тяжко таких задовольнити. Хоча до нас аж просяться деякі футболісти, котрі нам не підходять. Але нічого. Підемо в бій з тим, що в нас є. Сподіваюся, що останніми в лізі із цим складом не будемо. Було би добре, якби навкруги десятки «крутились».

Гра

— Коли два роки тому ми боролися за чільну шістку, то це була одна команда. Як усі тоді говорили: «Вони грають у вертикальний футбол!». Але, попри все, ми здобували результат. Однак зараз усе змінилося: ми більше працюємо над тим, як цей м’яч опустити, як віддати пас, як подовгу не втрачати його. Повірте, щодня проводимо дворазові тренування, на яких постійно займає­мось із м’ячем. Ми піднялися вище рангом, отож варто відповідати новому рівню. Менше з тим, ніхто не забуватиме про нашу бойовитість і самовіддачу. А для цього потрібно мати належну функціональну підготовку. Приміром, гравець технічний, але бігти не може, то яка користь із його вміння? Отож, чергуємо заняття фізпідготовки з роботою з м’ячами. Ми знаємо, куди йдемо.

Завдання

— Нам спочатку було страшно в другій лізі, проте змогли підвищитись у класі. Зараз знову навряд чи стоятимуть чіткі завдання. Якщо все ж спробувати їх сформулювати, то виглядають так: удома перемагати, радуючи місцевих глядачів, а на виїзді «чіплятися» за очки. Як уже казав, будемо в десятці — добре. Замахнемося на вищі місця — ще краще. Із іншого боку, мої підопічні нарешті мають змогу заявити про себе, адже за другою лігою ніхто не стежить, а ось першу селекціонери моніторять постійно.

Фінанси

— «Тернопіль» — бюджетна команда, котра утримується за кошти міста. У нас такого немає, щоби грошей було надмірно. Отож зарплатня та преміальні залишаються на попередньому рівні: зарплатня, максимум, три-чотири тисячі, а з преміальними ще не визначилися. Підняти їх — нереально. Усі ж бачать, яка ситуація в Україні. Не думаю, що нам нині буде складніше у цьому аспекті, адже відстані на виїзні матчі залишаються майже такими, які були в другій лізі. Зараз заглянути в бюджет і вибити якісь суми — неправильно. Запитаємо владні структури про це, а нам дадуть відповідь: «Шукаємо гроші на каски та бронежилети». Залишається лише опустити голову, розуміючи, що ми не знаємо, що таке війна. Ніколи футбол не стояв вище людських життів. Думаємо, що в будь-якому випадку виживемо. Ми з командою — місцеві, нам простіше.

Геннадій ПРИХОДЬКО: «Глобальних задач перед нами не стоятиме»

Коуч криворізького «Гірника» поділився враженнями від нового виклику

Шлях

— Погоджусь із своїми колегами: цьогоріч склад другої ліги був дуже сильним. У нас було багато конкурентів за місця, котрі гарантують підвищення в класі, тож нам приємно, що виконали завдання керівництва — вихід у першу лігу. Насамперед, уважаю, що нам вдалося здобути хороший результат за рахунок згуртованості колективу. Відчувалося, що всі хлопці перейнялися спільною ідеєю, відтак хотіли довести, що гідні грати у футбол на серйознішому рівні. Разом із цим, на полі мої підопічні демонстрували свою гру, ніколи не підлаштовуючись під свого візаві. Не скажу, що ми були на голову сильнішими за них, утім наші аргументи були серйознішими.

Кадри

— Як і більшість тренерів, хочу залишити попередній стрижень команди. Підсилення, звичайно, буде. Завжди потрібно вливати нову кров у колектив. Однак додам, що поповнення буде вибірковим: лише на проблемні позиції. Це дуже важливо навіть для тих гравців, які продовжують виступи в «Гірнику», щоби вони, відчуваючи серйознішу конкуренцію, не зупинялись на досягнутому. У якому обсязі відбуватиметься ротація? Думаю, що небагато в нас буде новачків. Якщо вдасться знайти сильніших виконавців, зрозуміло, що не «маринуватимемо» їх на лавці. Ніхто не відмовиться від класного гравця. Тобто той гравець, який буде сильнішим, — гратиме в основі. А так, головне — знайти принаймні не слабкіших футболістів, аби вони боролися за право вийти в першій 11-ці.

Гра

— Наша команда завжди прагнула грати в красивий, комбінаційний і навіть видовищний футбол. Утім, раніше в нас траплялися провали: багато пропускали, хоча все одно нерідко засмучували воротарів опонента. Сподіваюся, цей сезон не стане винятком, тому продовжимо радувати наших уболівальників. Навіть у протистоянні з лідером першості не стоятиме завдання — перемога за будь-яку ціну. Для нас головне — якість футболу. Так було в другому, так буде й у першому дивізіоні. Нічого не змінюється, адже нас цікавить лише своя гра. Як кажуть, ми суперника не боїмось, утім поважаємо. Відтак скоріше виступатимемо на зустрічних курсах, ніж відбиватимемося, закрившись у своєму карному майданчику, та ловитимемо суперника на контратаках. Отож, «Гірник» продовжить йти своїм шляхом, попри все.

Завдання

— Конкретних завдань іще не оприлюднювали. Припускаю, що зустріч із цього приводу з керівниками клубу відбуватиметься радше напередодні поновлення змагань. Зрозуміло, що не варто забувати, що в першій лізі ми — новачки. Попервах потрібно призвичаїтися до тутешнього рівня, побачити, який ми маємо вигляд у сильнішому чемпіонаті. Усе-таки для нас це — новий етап у розвитку команди. Думаю, глобальних задач перед нами не стоя­тиме. Лише після того, як озирнемося навкруги та відчуємо себе в першій лізі, можливо, з’являться конкретні цілі. Далі — життя покаже.

Повторю, що зараз ми долатимемо новий, серйозніший виклик у нашій кар’єрі. Не знаю, на що ми можемо тут розраховувати. Я довіряю своїм підопічним, мені було приємно працювати торік. Відтак вірю, що всі вони можуть проявити себе в першій лізі. Тим паче, що зараз проходить серйозна підготовка до сезону. Маю надію, що виступатимемо не гірше, ніж раніше. При цьому, за нашою участю відбуватимуться цікаві поє­динки. А різноманітні фактори та, зокрема, суддівство не зможуть уплинути на їхню привабливість і закономірність. Чекаємо цього шансу, щоби заявити про себе.

Фінанси

— Фінансова складова ФК — стабільна. Завдячуючи нашим спонсорам, команда відчуває, що для нас роблять усе, що в їхніх силах, задля досягнення хороших показників. Уважаю, що в нашому випадку жалітися — грішно. Принагідно можу лише подякувати інвесторам, що вони нас підтримують у настільки нелегкий час для нашої країни. Гарантувати щось навряд чи зараз хтось може. Самі бачите, яка ситуація на наших теренах. Ніхто не може бути застрахованим од банкрутства, тому не варто зарікатися. Однак на даний момент у цій площині в нас немає проблем.