Призначення пенальті — на відкуп арбітру

«Шахтар» — «Іллічівець». Гра не була насичена боротьбою, але Іван Бондар відпрацював без зауважень, не виникало дискусійних моментів. Правильно визначав правопорушення, до того ж, рішення, які він ухвалював, не викликали нарікань у футболістів. Навіть вилучення Ярослава Ракицького за фол останньої надії проти Владислава Кулача, якого захисник «Шахтаря» залишив без можливості вийти сам на сам із Андрієм П’ятовим, сприймалося самим Ракицьким нормально.

«Говерла» — «Олімпік». Цей матч і наступний — «Динамо» — «Чорноморець» — не викликали особливих питань. В Ужгороді гості забили м’яч і оборонялися. Арбітр Олександр Головков здійснював дисциплінарні санкції, які, можливо, й не варто було виносити. Тому що, наприклад, в матчі, який був справді напружений — динамівців і «моряків», Юрій Можаровський показав лише одне попередження. Якби матч у Києві судив Головков, карток було би набагато більше. Тобто рівень матчів і рівень арбітрів зовсім різний, і це позначалося в процесі ігор.

«Карпати» — «Металург» Зп. Два ігрових дні пройшли нормально, а останній викликав багато нарікань на роботу арбітрів. На «Арені Львів» на останній хвилині основного часу з подачі Дмитра Льопи Микита Татарков відновив рівновагу в рахунку. Усі кажуть, що забив рукою, й винен арбітр Костянтин Труханов. Але Татарков відзначився, перебуваючи в очевидному положенні поза грою. І молодий асистент арбітра Євген Данильченко цього чомусь не побачив. Хоча це не було чимось складним, і можна було спокійно визначити офсайд у Татаркова. А те, що Труханов не побачив гри рукою, то з того положення, в якому він знаходився, це було непросто. Адже видимість судді перекривало багато футболістів. Мабуть, інтуїтивно міг припустити, що було порушення правил, але не був упевнений. Мені згадуються радянські часи, коли арбітрам, залежно від ситуації, рекомендували перебувати не тільки на довгій діагоналі, а при таких стандартах чи кутових — за лінією воріт. Десь у кількох метрах од стійки, де пересікається площа воріт і лінія воріт. Ми часто використовували цю методику, тож якби нею скористався Труханов, міг би чіткіше бачити момент і визначити гру рукою. Це явний ляп суддівської бригади та результативна помилка, яка, на превеликий жаль, уплинула на підсумок гри.

«Металург» Д — «Металіст». Юрій Вакс гідно справився зі своїми обов’язками. Правильно діяв, коли дав другу жовту картку Едуарду Соболю за гру рукою.

«Зоря» — «Волинь». Євген Арановський відпрацював майже без помилок. Десь пропускав незначні фоли, але грубих похибок не допускав.

«Дніпро» — «Ворскла». На закуску — поєдинок у Дніпропетровську, де мали місце два різних тайми. Якщо до перерви було десь 17 порушень на двох суперників, то після — 46! Це надзвичайно багато. Як наслідок, у першому таймі Олександр Дердо не показав жодного попередження, тоді як у другому — зразу шість карток. Це свідчить про напругу, яка була в другому таймі. Неоднозначний момент виник на 47-й хвилині, коли у штрафному майданчику «Ворс­кли» м’яч потрапив у лікоть Арменда Даллку, який майже лежав. Будемо говорити, що м’яч знайшов руку албанця, тож Дердо справедливо не прореагував на це. Але потім Євген Шахов проштовхнув м’яч собі на хід і опинився на газоні. У цьому епізоді не можу захистити ні арбіт­ра, ні футболіста. Перше враження, що була симуляція, але арбітр перебував поруч і бачив момент краще, ніж це спроектувала камера. Якщо правильно розібрав, Даллку правою ногою десь трохи зачепив Шахова, який втратив рівновагу й завалився. Було помітно, що капітан «Ворскли» особливо не сперечався, підняв руки вгору, мовляв, вибачайте, й показував, що нічого не зробив. Тільки його подальші дії дещо незрозумілі: коли Даллку сперечався з Романою Зозулею, то показував, що м’яч потрапив йому в плече, а нападник «Дніпра» наполягав, що м’яч улучив албанцю в руку. Тобто футболісти сперечалися про зовсім інший момент, не той, який призвів до 11-метрового. Загалом же, призначення пенальті — на відкуп арбітру.

Мирослав СТУПАР,
екс-арбітр ФІФА.