Український футбол
Роман МАКСИМЮК: «Вірю в реванш дніпрян»
Екс-півоборонець «Динамо» та «Дніпра» відчуває, що всі три наші єврокубкові повпреди щонайперше не програють у наступних поєдинках

«ШАХТАР» — «МАЛЬМЕ»

Головне очікування таке: мусить же Донецьк колись виграти! Я не кажу про перше очко чи про перший гол, як жартують деякі експерти, — «гірники» зобов’язані вигравати. Такий суперник, як «Мальме», нашим цілком по зубах. Справді, пам’ятаю, що таке ми говорили напередодні матчу у Швеції, проте там просто був не день української команди. Із другого боку, я би не хотів оцінювати ситуацію аж надто позитивно, бо бачу, що в командному організмі «гірників» щось надірвалося. Є якісь проблеми. Я би навіть сказав — спад. Іще одне важливе: сьогодні пожбурюють багато каміння в бік Гладкого, котрого обвинувачують у тому, що напад «Шахтаря» «мовчить». Дехто говорить, що Олександр — гравець не рівня «Шахтаря». Не можу із цим погодитися. Річ у тім, що він — форвард хорошого класу, але (як і дніпрянин Селезньов) залежний од півзахисту. Причому, зверніть увагу, яка в нього «коронка»: він ідеально почувається в грі, коли йому активно асистують із флангів, зокрема, добре грає головою під час навісів. Натомість основа донеччан — бразильці, котрі звикли діяти інакше: через короткий пас, стіночки тощо. Саме тому іноді виникає ефект, ніби Гладкий не підходить «Шахтареві». Справжні проблеми команди Луческу в іншій площині. Головна — невміння відіграватися. Перша причина цього — психологічна: в УПЛ є одна-дві команди, котрі можуть створити проблеми для донбасівців, інші ж, навіть ведучи в рахунку, не є для них чимось таким, що вимагає для подолання великих зусиль і вміння. Й тут, уявіть, «гірники» виходять у Європу на ПСЖ і «Реал», це зовсім інший рівень! Друга причина — суто ігрова: справді, часто, опонуючи сильному колективові й пропускаючи від нього, «Шахтар» починає діяти трохи сумбурно, навіть хаотично. Надто авантюрно (читай: великими силами ) йде вперед. Що із цього випливає? А ось, що: якщо наші першими заб’ють шведам, точно виграють; якщо пропустять — хтозна…

«ЧЕЛСІ» — «ДИНАМО»

Дивився матчі лондонців упродовж цілого сезону. Зокрема, посеред тижня спостерігав за тим, як вони вилетіли з Кубка англійської ліги. Що можу сказати? Напевно, всередині команди відбувається щось нехороше. Є якісь протиріччя між футболістами й тренером. Іноді навіть скидається на те, що гравці «плавлять» наставника. Однак добре усвідомлюю, що легко «Динамо» не буде. Попри те, що кияни сьогодні явно на ходу й переважають лондонців принаймні в одному ігровому компоненті — «фізиці». Ви звернули увагу, як у київському матчі в останні його 20 хвилин «Челсі» помітно знесилився? То його так динамівці «вимотали». Друга обставина, котра зіграє на руку нашим, — ті ж психологічні проблеми підопічних Моуриньо. Сьогодні, після настільки невдалого старту в сезоні, їхні футболісти вкрай знервовані, перестають у себе вірити. Це теж позначилося на НСК: упродовж тих же завершальних хвилин вони, як мені здалося, боялись іти вперед, боялися пропустити, підсвідомо радіючи нічиїй. Зі сказаного роблю висновок: якщо не станеться чогось особливо поганого, динамівці точно не програють у Лондоні. Якщо трохи підфартить — виграють. Зустріччю на «Олімпійському» хлопці Реброва продемонстрували, що справді є хорошою командою європейського рівня, котрій часом бракує одного важливого компоненту — останнього пасу в нападі.

«СЕНТ-ЕТЬЄН» — «ДНІПРО»

Ми вже не вперше зустрічаємось із цими французами. Можемо й мусимо їх перемагати. Дніпряни й удома перемогли б їх, якби грали за присутності глядачів. Ви не уявляєте, наскільки це важливий фактор! Пам’ятаю, 2003 року я у складі «Дніпра» грав у Гамбурзі, ми програли — 1:2, але глядачі аплодували нам, оцінивши наші дії (недарма наступну зустріч ми виграли — 3:0!). Узагалі люди на трибунах під час матчу — необхідний елемент футбольного дійства. Власне, про гру: вірю в реванш дніпрян. Насамперед тому, що підопічні Маркевича, як мені бачиться, сильніші, краще організовані й володіють потужнішим добором гравців. Чи допоможе Зозуля, котрий, нарешті, видужав? Не став би переоцінювати роль Романа: гадаю, його вистачить на 20–25 хвилин, не більше (а то дехто вже зробив інші висновки з матчу проти «Олімпіка»!). Зрозумійте, після складної травми футболіст психологічно стриманий, він грає обережніше, в нього не все гаразд із фізичною готовністю. Хоча й за 20–25 хвилин можна багато чого встигнути, чого й бажаю Зозулі.

Олександр БОГУСЛАВСЬКИЙ.


стрічка новин