Роман ТОЛОЧКО: «Приїхав у Тернопіль і зразу вирушив із командою на виїзд»

— Романе Любомировичу, як опинилися на тренерському містку «Ниви»?

— Мені зателефонував президент тернопільського ФК пан Рубай. Запропонував зустрітися й поговорити про можливу співпрацю. Я погодився, тож приїхав, і ми обговорили всі питання. Загалом, усе досить швидко владнали. Відтак того дня, коли приїхав у Тернопіль, одразу вирушив із командою на виїзд у Охтирку.

— Не подумайте, що кудись «копаю», однак, чи пов’язане ваше запрошення з недавнім приходом нового спонсора — львівського каналу «Зік»?

— Я достеменно не знаю, чи пов’язане. Це запитання краще адресувати керівникам клубу. Мені невідомі всі нюанси. Тим паче, колись за «Ниву» грав Любомир Вовчук — мій асистент. Радше це зіграло свою роль у моєму запрошенні.

— До цього ви працювали у структурі «Карпат». Чи стежили паралельно за першою лігою?

— Авжеж, цікавився й нижчими дивізіонами. Коли займаєшся футболом, не можна бути обмеженим і перейматися лише тим, чим займаєшся цієї миті. Особливо переймався долею західноукраїнських команд. До того ж, «Буковина» й тернопільські команди — на слуху у чемпіонаті. Розумію, що на цьому рівні працювати нелегко, можливо, навіть лячно. Проте за плечима маю певний досвід роботи з молоддю «Карпат». Отож попервах певне хвилювання було, та після знайомства з командою та першого тренування воно розвіялося. Звичайно, хотілося би мати більше часу для ознайомлення, але, думаю, все буде гаразд.

— Чи не насторожувало приймати команду посеред сезону?

— Окрім того, завдання перед нами стоїть не з простих. Так би мовити, потрапили з кораб­ля на бал. Плюс одразу випало зіграти два матчі на виїзді. Якби побоявся, то не йшов би на цей крок. Однак рано чи пізно починати треба. Сподіваюся, що це піде мені на користь. Як кажуть, чим важче, тим краще.

— Чи відрізняються нинішні методи роботи від тих, які практикували у Львові?

— У кожного тренера є своє бачення та принципи. Проте не хочу робити різких рухів. Потрібно впроваджувати зміни не кардинально, а поступово. Лише таким чином гравці якнайшвидше порозуміються.

— Чи розставив перший матч із «Нафтовиком-Укрнафтою» акценти в роботі з підопічними?

— Безумовно, поєдинок у Охтирці дав багато поживи для роздумів. Очевидно, що маю, над чим працювати. Не хочу вдаватися до внутрішньої кухні. У своєму розпорядженні маю чимало молодих і досвідчених виконавців, із якими, певне, буде цікаво працювати. Головне, щоби юні футболісти мали натхнення прогресувати, демонструвати свої найкращі якості та переймати досвід старших колег. Це — одне з найважливіших завдань на порядку дня.

— Чого забракло тернопільцям, щоби ваш дебют відбувся позитивніше?

— Не вистачило агресії та спортивної злості. Я потім їм у роздягальні сказав: «Таким чином залікові пункти не здобуваються». Аби поповнювати очковий доробок, потрібно виступати на максимумі можливостей. І байдуже, з якими суперником. Вочевидь, потрібно було прикласти більше зусиль і краще користуватися створеними моментами. Відтак не було командної швидкості. Щодо пропущених м’ячів: залишили відбиток невдалі індивідуальні дії. Як наслідок, нам забивали без належної боротьби з боку захисників. Над цим і працюватимемо.

— Зважаючи на щільний графік, певне, перебудовуватиметься команда переважно в календарних матчах?

— Матчі — матчами. Проте на тренуваннях також доноситимемо до них свої ідеї. Після поєдинку в Миколаєві ми пропускаємо тур через зняття із чемпіонату алчевської «Сталі». Отож у тренувальному процесі та якомусь спарингу відпрацьовуватимемо те, чого вимагаємо від команди в офіційних зустрічах.

— Із огляду на турнірну таблицю, чи справедливе припущення, що матч із «корабелами» важливіший у цьому спареному виїзді?

— Для нас кожен двобій і здобутий пункт — на вагу золота. Однак не хочу акцентувати увагу на конкретному протистоянні. Я сказав хлопцям, аби вони не заглиблювалися в матчі та не відчували значних хвилювань. Інша справа, якби ми були в середині табеля команд, тоді би вони психологічно комфортніше почувалися. Сподіваюся, в таких поєдинках з’явиться характер у колективу й додасться впевненості.

— Рішення — не повертатися в Тернопіль, а зразу їхати в Миколаїв — вигідне в економічному плані?

— Думаю, між двома варіантами немає суттєвої різниці. Якби повернулися додому, нам би все одно потрібно було годувати гравців. Отож дякую керівникам клубу, що надали можливість одразу прибути в місто наступної зустрічі.

— У тамтешньої команди ситуація не краща. На що сподіваєтеся у середу?

— Насамперед, хочу, щоби підопічні зрозуміли, що нас чекає не матч століття. Як, приміром, недавно билися боксери Мейвейзер і Пак’яо, й їхнє протистояння називали двобоєм десятиліття. Думаю, зможемо підвести футболістів до матчу в належному стані, щоби вони показали свій характер.

— До речі, чи є у вас можливість, як у миколаївців, добирати нині гравців?

— Щоби знайти футболістів, треба шукати вільних агентів. У якій формі виконавець перебуватиме — теж питання. Складно буде зрозуміти, чи в його силах нам допомогти. До того ж, нам потрібні футболісти на перспективу, а не для вирішення завдань на певний матч.

— Насамкінець, яку мету ставитимете перед командою? Чи бачите вже шляхи її досягнення?

— Хочу, щоби в нас сформувався колектив. Стабільність — запорука успіху. Можна мати супергравців, але якщо немає загального взаєморозуміння, то результату це не принесе. Отож мрію, щоби гравці на кожне тренування чи матч йшли з прагненням та натхненням викладатися сповна й отримувати від цього задоволення. Упевнений, за таких умов результати не змусять себе чекати.

Євген ДЕМЯН.