Український футбол
Руслан ЗАБРАНСЬКИЙ: «Іду містом, а повз проїжджає автомобіль, із якого досі гукають: «Миколаїв» — чемпіон!»
Наставник «корабелів» запевняє, що його команда не перебуває у стані ейфорії після перемоги над «Металістом»

— Руслане Михайловичу, емоції ще вирують у Миколаєві (бесідували в понеділок. — Є.Д.)?

— Авжеж! Приміром, іду сьогодні містом, а повз проїжджає автомобіль, із якого досі гукають: «Миколаїв» — чемпіон»! Отож святкування триває, змінюючи перемогу команди на День Незалежності. Утім, уже завтра о восьмій ранку нам ви­їжджати до Харкова…

— На ваш погляд, що стало ключовим фактором у перемозі над «Металістом»?

— Починаючи з першого матчу сезону, команда додає в зіграності. За великим рахунком, нашому колективу — два місяці. Улітку «Миколаїв» оновився: з основи залишилося всього двоє-троє футболістів. Хоча результати були різні: спершу виграли в «Авангарду», потім поразки від «Нафтовика-Укрнафти», нічиї з «Динамо-2» та «Полтавою». І в усіх матчах пропускали м’ячі після рикошетів.

У принципі, малюнок гри вимальовується. Чекав, коли команда «відкриється». Зрозуміло, за стислий проміжок часу тяжко демонструвати красивий футбол. Однак епізодами це вдається. Плюс перед нами був додатковий стимул, адже «Металіст» — це бренд. Думаю, таке налаштування позначилося. Сьогодні переглядав матч: ми переграли суперника. Навіть Севидов це визнав. Інша справа — кульгає реалізація. Щоматчу створюємо п’ять-шість реальних нагод, але використовуємо в кращому випадку одну. Над цим компонентом потрібно особливо попрацювати.

Граємо з будь-якою командою у відкритий, атакувальний футбол. Не люблю використовувати схему із шести-семи захисників і відбиватися, сподіваючись на контратаки. Такий футбол не подобається мені та вболівальникам. Із перших хвилин намагалися пресингувати, контролювати м’яч, не лупцювати вперед — це не наша гра. Тим паче, в нас група атаки низького зросту. Відтак стараємося через фланги та центр розкривати захист опонента. Поки нам непросто, бо працюємо разом віднедавна. Утім, уже є певний прогрес.

— Говорили, що команду заохотять. Можливо, преміальні варто віддати Берку, котрий двічі засмутив Сидоренка?

— Бонуси вже дали. Окрім того, маємо додаткові заохочення за взяття воріт, голевий пас і відбитий пенальті. Проте їхня сума символічна. Скажу, що Берко неодноразово забиває зі штрафних. До прикладу, проти «Сум» відзначався подібними голами. Коли після першого результативного стандарту він знову підходив до м’яча, сказав, аби пробивав не він, а Батюшин, у якого теж непоганий удар. Говорив, аби він не ображався, бо два таких м’ячі точно не залетять. Упродовж матчу ще можливо, але двічі поспіль — навряд чи. Утім, у моменті з другим голом я таки дозволив йому виконати удар. Хоча потрібно було реалізувати свої моменти в грі, а не лише зі стандартних положень.

— Вочевидь, кілька слів варто сказати про атмосферу на стадіоні, створену вболівальниками.

— Десь на таку підтримку й очікували. Говорив, що буде сім-вісім, а прийшло майже десять тисяч глядачів. Якби це були не останні вихідні літа, під час яких люди намагаються вибратися на відпочинок, думаю, було би ще більше. Сподіваюся, наступними матчами буде аншлаг.

— Починаючи з 1/8 фіналу Кубка, раунди складатимуться з одного матчу…

— Розумію, до чого хилите. Проте чим нам із вами подобається футбол? Тим, що його неможливо спрогнозувати. Буде практично неможливо пройти «Дніпро», «Шахтар» і «Динамо», а з іншими командами можна грати. Або принаймні довести матч до нічиєї, а потім здобути перемогу в серії пенальті. Подивимося, як нам поталанить у цьому плані.

Сили на «Геліос», із якими зустрінетеся в середу, залишилися?

— Чесно, буде важкувато. Чимало сил витратили проти харків’ян. До того ж, завтра 11 годин витратимо на дорогу до Харкова. Зрештою, сили не завжди грають вирішальну роль. Уважаю, бажання та самовідданість на полі — важливіше. Це стимул — протидіяти команді, котра перебуває на другому місці в турнірній таблиці. Думаю, там буде цікава гра, бо в них хороше поле. Наша команда любить і краще грає на виїздах саме тому, що в гостях кращі газони, на яких зручніше контролювати м’яч. Маю надію, що хлопці молоді, і швидко відновляться. Відтак дадуть бій «сонячним».

Перемога над «Металістом» не матиме зворотного ефекту? Не боїтеся, що гравці перебуватимуть у стані ейфорії?

— Думаю, що ні. У нас не було вихідних, учора тренувалися, проводили відновлювальні вправи. Не бачив нічого подібного в поведінці гравців. Повірте, я звертаю увагу на такі моменти, приглядаю­ся й розмовляю з підопічними. На мій погляд, футболісти прагнуть професійно зростати. Ця перемога повинна додати команді впевненості, але не більше. Од самовпевненості нічого хорошого не буває. Утім, коли футболісти не бояться грати, загубити м’яч, пробити з далекої відстані чи взагалі програти, тоді вони й зростають, і мужніють.

Євген ДЕМЯН.


стрічка новин