Сергій РАФАЇЛОВ: «Вирученим коштам за трансфери Шунича та Данило позаздрять топ-клуби»

«Спробуємо пройти якнайдалі в Лізі Європи»

— Сергію Васильовичу, те, що гратимете з «Лачі» — командою, котру називали слабкішою в парі з «Рударом», чи можна назвати позитивним фактором?

— У Словенії перший матч між згаданими клубами в повному складі відвідала наша команда. Я сам не мав можливості приєднатися до перегляду, проте, за словами тренерів і гравців, суперники рівні та грають у схожому стилі: атлетичний футбол, де переважають боротьба та довгі передачі. Попередньо зрозуміти, хто із цих колективів нам зручніший, складно, тому лише гра дасть відповідь.

— Із якими думками «чорно-білі» їдуть у Албанію?

— Зрозуміло, в голову футболістам не залізти. Знаю тільки одне: Юрій Вернидуб, я та президент клубу пан Геллер намагаємося донес­ти футболістам, що прохідних матчів у Лізі Європи не буває. До слова, те ж саме стосується національного чемпіонату та Кубка. Уже вдруге пос­піль ми вибуває­мо в останньому турнірі на ранніх етапах од представника першої ліги — «Авангарду». Відтак недооцінка не повинна існувати — над цим постійно триває психологічна робота. Як нам це вдасться — покаже час.

— Багато фахівців переконані, що краще перший матч грати на виїзді.

— Я теж дотримуюся цієї думки. Завжди краще спочатку спробувати сили у складніших умовах — у гостях. Утім, за умови, що колектив не дозволить опоненту створити зручну перевагу в рахунку. Адже в домашніх стінах не завжди можна надолужити згаяне.

— Щодо домашніх стін. Які були інші варіанти, крім Києва та Запоріжжя?

— Повірте, розглядалася низка можливостей: Суми, Олександрія та Дніпропетровськ. Зупинилися на Запоріжжі через те, що тут є всі умови для повноцінної життєдіяльності команди, чого не було в інших містах. Також важливу роль зіграла наявність у місті чималої кількості тренувальних полів і двох стадіонів, готових приймати двобої першості: «Славутич-Арена» та «Торпедо».

— Чи не зручніше грати домашні та єврокубкові матчі в одному місті — Києві? Адже Запоріжжя не потрапило в перелік міст, де УЄФА дозволяє грати поє­динки ЛЄ.

— Ні. Я вважаю, що потрібно бути якомога ближче до рідного міста. Тим паче, не думаю, що у столиці будуть масово відвідувати матчі за участю луганського ФК. А ось із Запоріжжям є надія, що на домашні зустрічі приходитиме багато глядачів. Усе ж таки регіон поближче до Донбасу.

— Чи не вплинули на місце базування ваші фанати? Наскільки знаю, луганці із запоріжцями у чудових стосунках.

— У жодному разі. Я завжди кажу: не потрібно переоцінювати значення фанатів. Для мене не існує такого поділу — є лише вболівальники. Як на мене, фанатизм — це зажди погано.

— Завершуючи тему євро­змагань. Іще ніхто не чув од представників «Зорі», які завдання стоять перед командою…

— Це й не дивно: ніхто від нас їх не оприлюднював. Я не люблю запитання, котрі стосуються мети. Відтак у майбутньому намагайтесь оминати цю тему. Зрозуміло, в нас є бажання радувати наших уболівальників, отож спробуємо пройти якнайдалі в Лізі Європи.

— Я, власне, чому запитував. Якщо з прем’єр-лігою все зрозуміло (тобто, на що клуб може розраховувати), то цікаво, чи існує стимулювання гравців, аби команда потрапила принаймні в груповий етап?

— А ви вважаєте, що стимулювання впливає на результат?

— Не можна відкидати значення фінансів, адже більшість футболістів одверто грають за гроші, а не за ідею чи своє ім’я.

— Та нехай грають, хто їм забороняє? Тим більше, що в «Зорі» достатньо висока зарплатня. Також існують різноманітні бонуси за перемоги. Не думаю, що футболісти почнуть краще грати, якщо президент оголосить: «Кожному один мільйон доларів — за проходження до наступного раунду». Найперше, їм потрібно виконувати зобов’язання перед клубом, які зазначені в контракті, та за що вони отримують гроші. Отож грати треба так, аби ні в кого не виникало сумнівів, що вони десь недопрацювали. Ось і все стимулювання.

«Гравців, на яких ми заробили хороші гроші, називали «сербсько-мадагаскарським десантом»

— Порушу тему кадрів. Усі бажають, аби вітчизняні ФК почали заробляти, проте ніхто не може цим похизуватися. Чи змогла «Зоря» заробити на трансферах Шунича та Данило в «Кубань»?

— Звичайно. І достатньо серйозно, зважаючи на те, у скільки обійшлися свого часу названі гравці. Зрозуміло, що суми я не озвучуватиму. Утім, думаю, що вирученим коштам за трансфери Шунича та Данило позаздрять топ-клуби. Випереджаючи ваші запитання про слабкість і підсилення, продовжу. Коли запрошуємо легіонерів, усі кажуть, що це неправильно, адже потрібно довіряти своїм молодим вихованцям. Коли ж їх продавати, то всі починають говорити, що це послабить потенціал команди. На мою думку, в питанні з іноземцями повинно бути почуття міри. Більше того, я проти лімітів та обмежень — повинні грати найсильніші. Не потрібно цим псувати футбол, це не допоможе. До того ж, навіть провідні українські клуби не можуть собі дозволити грати лише своїми футболістами. Ніколи не забуду, що гравців, на яких ми зараз заробили хороші гроші, називали колись «сербсько-мадагаскарським десантом».

— Чи займаєтеся нині пошуком заміни «сербсько-мадагаскарського десанту»?

— Звичайно. У найближчі дні один гравець завершить процедуру медогляду. Якщо жодних проблем немає, то його вже можна заявляти, адже всі нюанси вже вирішені. Ще один футболіст також повинен приїхати в Київ для того, щоби перевірити здоров’я. Зрозуміло, що вони — легіонери, котрі мають замінити своїх попередників-іноземців.

— До речі, як удалось утримати Любеновича?

— Желько — професіонал до мозку кісток. Із ним ніколи не було проблем. Інший момент — вік. Отож, виникало питання, чи зможе він у свої 32 продовжувати кар’єру в «Зорі», приносячи користь у потрібному обсязі? Заручившись його згодою та прагненням, ми вирішили продовжити співпрацю. Безумовно, що також нам допоможе його досвід на міжнародній арені. Велика йому подяка за те, що він поставив підпис під угодою з нами, при тому, що йому довелося піти на зменшення зарплатні.

— Вернидуб на останній матч на зборах випускав склад, який, вочевидь, гратиме в матчі Ліги Європи. Болі там не було…

— Це той випадок, коли свою роль відіграють агенти. У Болі запаморочилася голова: він вважає себе топовим гравцем, який повинен грати в «Барселоні». Агенти спочатку обіцяли йому, що зможуть використати ситуацію в Україні, прилаштувавши його в заможніший клуб. На думку тренера, Яннік багато часу приділяє телефонним перемовинам, відтак не повністю віддає себе тренувальному процесу. Саме тому він не грав у останньому матчі на зібранні. Після цього агенти повідомили йому, що він не зможе безкоштовно піти з «Зорі». Зрозуміло, якщо надійде хороша пропозиція, ми готові її розглянути. Не називатиму, що нам пропонували, проте інколи умови доходили до анекдотів. Останні дні Болі тренується з командою, тож поїде разом із усіма в Албанію. У останній розмові Яннік пообіцяв, що продовжить виступи в «Зорі».

Євген ДЕМЯН.