Сумний ювілей капітана

Капітани у футболі існують стільки ж, скільки сама гра. Ще не було суддів, а капітани команд уже самі визначали, чи було порушення правил. Зараз у них не такі повноваження, але капітани мають велике значення в житті команди. При цьому не тільки на полі, де вони ведуть партнерів за собою, а й за межами стадіону, створюючи мікроклімат у клубі.

В історії дніпропетровського футболу було чимало культових капітанів. У перші післявоєнні роки «Сталь» за собою вів легендарний Петро Лайко, який перед Другою світовою був капітаном київського «Динамо». У 1950-ті роки на полі та за його межами лідером місцевого «Металурга» був Михайло Дидевич, який наприкінці 1940-х входив до складу так званої «команди лейтенантів» ЦБЧА. Пов’язку він передасть одному з найкращих бомбардирів дніпропетровського футболу Валерію Лапшину, котрий по завершенні ігрової кар’єри впродовж трьох десятиріч буде директором школи «Дніпро-75», яка випустила чимало майбутніх капітанів, і не тільки «Дніпра», а й київського «Динамо» та збірних СРСР і України.

Упродовж 1960-х років першим на поле з гравців «Дніпра» виходив Борис Дановський, який встановив клубний рекорд за кількістю ігор проведених поспіль без замін. Але коли до Дніпропетровська з Києва переїхав Андрій Біба, який визнавався найкращим футболістом колишнього Союзу, Дановський віддав йому пов’язку. Біба був у «Дніпрі» впродовж двох сезонів, після чого капітаном став Анатолій Гринько. Саме за нього дніпропет­ровці завоювали путівку у вищу лігу. Проте в елітному турнірі Гринько не завжди потрапляв до основного складу команди, відтак капітаном став Роман Шнейдерман. Він і досі є рекордсменом клубу за кількістю матчів за клуб, більше за інших зіграв на полі з капітанською пов’язкою. Після завершення ігрової кар’єри Роман Григорович працював арбітром і виховував нові покоління футболістів. Саме серед його учнів-випускників Дніпропет­ровського училища фізичної культури є й нинішній ювіляр — Руслан Ротань.

Шнейдерман останній свій сезон провів 1977 року, він же підняв над головою перший трофей в історії «Дніпра» — кубок газети «Радянський спорт». Наступного сезону він повісив бутси на цвях, а в команду прийшов зірковий тандем із київського «Динамо» — Віктор Матвієнко та Володимир Трошкін. Останній і став новим капітаном команди, але сезон у команди не склався, тож вона вилетіла з вищої ліги. Назад у еліту команду повертав Володимир Шевчук, але він у вищій лізі грав недовго. Найкращим бомбардиром дніпропет­ровців на початку 1980-х був Олександр Погорелов, якому й довірили бути капітаном. У «золотому» сезоні 1983 року він став поступатися місцем в основі молодим форвардам «Дніпра» — Олегу Тарану, Олегу Протасову, Володимиру Лютому. За його відсутності капітаном був Микола Павлов. Але у вирішальному матчі проти «Спартака» Павлов був дискваліфікований, тому перші вітання після гри приймав Володимир Устимчик, для якого той матч став єдиним, коли він був капітаном команди. Єдиним, але яким!

Ну а далі настала ера Геннадія Литовченка. У 21 рік він був не тільки наймолодшим капітаном у історії клубу (потім у тому ж віці 1992 року капітаном стане Сергій Дірявка, але тоді всю команду «Дніп­ра» називали «дитячим садком» Миколи Павлова), а й найкращим футболістом СРСР. Після того, як він на пару з Олегом Протасовим перейшов до київського «Динамо», два роки капітаном «Дніпра» був Антон Шох. Саме за нього дніпропетровці вибороли друге «золото», виграли Кубок СРСР та Кубок сезону. Од нього естафета перейшла до олімпійського чемпіона Вадима Тищенка, який був капітаном «Дніпра» в останніх союзних першостях і у першому українському чемпіонаті.

У 1990-ті найбільше ігор із капітанською пов’язкою провели Сергій Дірявка та Андрій Полунін. Розпочинаючи з 1997 року, склад дніпропетровців постійно змінювався, тож упродовж чотирьох сезонів команда мала аж 12 капітанів! Стабільність прийшла 2000-го, коли в Дніпропетровськ повернувся Володимир Геращенко. Він був ключовою фігурою у схемах Миколи Федоренка, коли дніпряни після двох сезонів боротьби за виживання несподівано піднялись і вибороли «бронзу».

Відтак у «Дніпро» повернулися Євген Кучеревський та Дмитро Михайленко. Колись Михайленко у 18 років дебютував у основному складі дніпрян у останньому радянському чемпіонаті за Євгена Мефодійовича. Тепер же він був найдосвідченішим. Фактично поступ «Дніпра» першої частини нульових (перемоги над «Гамбургом», «Брюгге», «Аустрією»…) тривав, коли капітаном був Михайленко, ще його підміняв Володимир Єзерський.

Естафету в Кучеревського прийняв Олег Протасов, а капітаном команди став Олег Шелаєв. Але в останнього не склалися взаємини з наступним керманичем Володимиром Безсоновим. Шелаєв пішов, і капітаном став Андрій Русол. Певне, Русол й досі міг би виводити дніпропетровців на поле, але тяжка травма не дала можливості теперішньому виконавчому директору клубу продовжити спортивну кар’єру. Коли він пропускав матчі, то його підміняли Сергій Назаренко та Руслан Ротань. Проте в момент завершення Русолом ігрової кар’єри Назаренко вже виступав за «Таврію», тому капітаном залишився Ротань, який минулого туру в Одесі провів свій сотий матч як капітан «Дніпра». Кращі за нього (загалом у всіх турнірах) показники лише в двох легендарних дніпропетровських футболістів — Романа Шнейдермана (153) та Геннадія Литовченка (137). Аби їх випередити, Ротаню потрібно провести ще два повноцінні сезони, що, безумовно, можливо.

Дмитро МОСКАЛЕНКО.

РЕЄСТР

Усі капітани «Дніпра» (з 1992 року)

Усі капітани «Дніпра» у вищій (прем’єр-) лізі (1972–1978, 1981–2014)