Тимур РУСТАМОВ: «Оболонь-Бровар» — справді серйозний проект»
202 
— Тимуре, цього літа ви мовби зробили крок назад, змінивши першолігову «Ниву» на «Оболонь-Бровар». Як триває ваша адаптація в новому колективі? Наскільки взагалі задоволені таким продовженням кар’єри?
— Засвідчую, в «Оболоні» створені чудові умови праці, тож я абсолютно всім задоволений. Тут відмінний колектив, хороша база, поля високої якості. Тому не вважаю свій перехід до стану «пивоварів» кроком назад. Справа в тому, що столичний колектив наразі динамічно розвивається, ставить перед собою тільки найвищі завдання. У нас молодий і амбітний тренер, молоді, спраглі за спортивними досягненнями футболісти. Тобто «Оболонь-Бровар» — справді серйозний проект, де варто спробувати свої сили.
— Чому після свого переїзду до Києва ви досі не провели жодного матчу у складі «Оболоні»? У вас травма? Чи причини лежать у дещо інших площинах?
— Ні, тут усе дуже просто. Напередодні старту першості я травмувався, й упродовж майже місяця проходив курс реабілітації. Тільки на матч із «Шахтарем» зміг потрапити в заявку. Наразі знову активно набираю форму, нама-
гаюся повернути собі втрачені ігрові кондиції. На жаль, після отриманого ушкодження відновлення проходить не так швидко, як би хотілося. Роблю все, що від мене залежить, однак здоров’я є здоров’я, й пришвидшити процес загоєння травми дуже складно.
— Тимуре, хотілося все ж таки дізнатися, що саме стало причиною вашого переходу до стану «біло-зелених»? Адже тернопільська «Нива» виступає в першому дивізіоні, а «Оболонь-Бровар» тільки намагається туди потрапити…
— На це є кілька причин. По-перше, економічна складова, яка в тернопільському клубі на сьогодні залишає бажати кращого. У «Ниви» чинна серйозна заборгованість, і перед початком сезону там узагалі стояло питання про подальше існування команди. Уявіть: тернопільський колектив зміг зібратися тільки тоді, коли розпочався сезон! Тобто ніякої міжсезонної підготовки, конкретики не було. А чекати й на щось сподіватися не особливо хотілося. Окрім того, в «Оболоні» стоїть завдання вийти до першої ліги, та й з місцевим тренерським штабом я чудово знайомий. Із Олегом Миколайовичем Мазуренком ми колись разом іще в «Десні» грали, тож саме він і запропонував мені переїхати до Києва. По-друге, столиця України географічно зовсім недалеко розташована від мого рідного містечка Славутича. Коли я грав у Тернополі, звісно, вдома бував дуже рідко. Зараз же мені стало набагато простіше, тож додому їздитиму значно частіше. Та хоча я вже місяць мешкаю в Києві, потрапити принаймні раз у Славутич мені ще не вдалося. Щільний тренувальний графік зовсім не залишає вільного часу.
— Яким чином побудований тренувальний процес у столичній команді, адже відомо, що керманич «пивоварів» Сергій Солдатов надає перевагу роботі саме з молодими футболістами?
— Якщо натякаєте на те, що в роботі з молодими футболістами якимось чином видозмінюється тренувальний процес, то нічого подібного. Усі вправи — знайомі й зрозумілі. Вимоги тренера стосовно побудови гри мені також знайомі. Раніше подібну модель гри використовували у «Скалі», де я свого часу також виступав. Отож якихось труднощів із адаптацією, як до вимог тренера, так і до ігрових побудов «Оболоні», в мене не виникає.
— У кубковому поєдинку проти «Шахтаря» мав місце неприємний інцидент, котрий аж ніяк не прикрашає вболівальників «зелено-білих». Після закінчення матчу у футболістів донецької команди полетіли пластикові келихи, їх облили пивом. Окрім того, з уст фанів лунала нецензурна лексика на адресу «помаранчево-чорних». Що стало причиною настільки неадекватної поведінки вболівальників?
— Чесно кажучи, я цього не бачив. Одразу по закінченні матчу пішов до роздягальні, відтак цей інцидент пройшов повз мене. Я навіть не знав, що там відбувалися такі події. Це вже потім по телебаченню побачив, що саме там сталося. Певне, вибух емоцій уболівальників на трибунах пов’язаний з призначеним на останніх хвилинах пенальті. Однак це суто мої здогадки, а про істинні причини такої поведінки фанів краще спитати в них самих.
— Що після матчу з «гірниками» в роздягальні говорив Сергій Солдатов футболістам?
— Похвалив нас за боротьбу та самовіддачу. Сказав, що зіграли доволі непогано, трошки нам не вистачило, щоби перевести гру в екстратайм. Головне, що не осоромилися перед своїми вболівальниками. Загалом, тренерський штаб залишився задоволеним. А ось наш президент Олександр В’ячеславович, судячи з його емоцій, певне, був розчарований такою розв’язкою.
— Ні для кого не секрет, що цьогоріч «Оболонь-Бровар» усерйоз збирається підвищуватися в класі. До того ж, кількість претендентів на перехід до першої ліги значно менша, ніж торік. Чим можна пояснити настільки невиразний старт «Оболоні», котра по праву вважається одним із фаворитів першості?
— Складно щось сказати із цього приводу. Через травму на виїзних поєдинках я не був присутній, а вдома наша команда всі матчі виграла. У тренувальному процесі також усе гаразд, усі викладаються сповна, працюють на совість. А чому програли у Херсоні тамтешньому «Кристалу»? Певне, хлопці просто погано налаштувалися, що потім і позначилося на кінцевому результаті.
— Минулого сезону, коли ви ще виступали в«Ниві», з вами та ще трьома футболістами тернопільського клубу на так званому кримському кордоні стався неприємний інцидент: вас із колегами не хотіли пропускати на півострів. У підсумку, зелене світло дали тільки вам. Подейкували, що це стало можливим через наявність у вас російського паспорта?
— Справа в тому, що мені вже було 25 років, а нової фотографії в паспорт я не вклеїв. Через це хлопці в камуфляжі до мене й причепилися. Зрештою, мене пропустили, а ось Колю Лазорика — ні, хоча в нього була аналогічна проблема. Можливо, на їхнє рішення вплинуло моє кримське коріння. Насправді, тяжко сказати, чим вони керувалися, коли визначали кого пускати з нашої команди до Армянська, а кого ні!
Роман КИРІЄНКО.